Лісова ентомологія_конспект лекцій

вий строкатий п'ядун (Calospilos pantaria L.), який живиться переважно листям ясена звичайного.

Ясеневий білокрапковий пильщик (Macrophya punctum album L.) (род. справжні пильщики — Tenthredinidae, ряд перетинчастокрилі —

Hymenoptera).

Резервації: ясеневі насадження на півдні України, у населених пунктах, лісосмуги Степової та Лісостепової зон.

Імаго до 8 см довжиною, чорні з білими плямами на голові, грудях і по боках черевця. У самки жовті краї передньогрудей, червоні стегна, а вершини гомілок білі. Білі плями є у неї також на 4—8 сегментах черевця. У самців краї передньоспинки, ноги з внутрішньої сторони і вершини гомілок білі. Самці зустрічаються рідко. Вид розмножується в основному партеногенетично.

Яйця відкладаються по 1—5 шт. глибоко в тканину листка через короткі надрізи з верхньої сторони листка біля вторинних жилок або між ними. Відкладені яйця помітніші з нижньої сторони листка.

Личинки до 16 мм, жовтувато зелені, голі, тіло їх на кінці помітно звужується. Потурбовані падають на землю, звернувшись кільцем. Заляльковуються в грунті у колисочці, стінки якої настільки вистелені шовком, що придають їй форму кокона. Він легко розсипається, коли виймається з ґрунту.

Біологія. Літ дорослих пильщиків починається після повної появи листя ясена. Він сильно розтягнутий. Пильщики живляться, зіскрібаючи щелепами поверхневі тканини більш ніжних листочків. Чорні екскременти їх довго зберігаються на листях. Відкладання яєць під епідерміс листя та їх черешки відбувається в теплі і сонячні дні. Стадія яйця продовжується біля тижня, личинки — близько місяця. Лялечки знаходяться поблизу стовбурів. Можлива діапауза на стадії еонімфи. Зазвичай 1 покоління за рік, а за сприятливих умов на Півдні України може розвиватись 2 покоління. Місце зимівлі — грунт. Крім названого пильщика, часто ясен пошкоджує також чорний ясеневий пи-

льщик (Tomostethus nigritus Fabr.).

Білан жилкуватий (Aporia crataegi L.) (род. білани — Pieridae, ряд лускокрилі — Lepidoptera).

Резервації. Полезахисні насадження, II—III класу віку із значною участю плодових дерев та рекреаційним навантаженням.

Імаго до 6 см. Крила білі з чорними жилками, в стані спокою підняті над спиною.

Яйця. Пляшкоподібні, з поздовжніми ребрами, жовті.

Гусениці останнього віку до 4 см завдовжки, знизу світло сірі, на спині мають 3 чорні поздовжні смуги, з яких одна проходить по середині спини.

Біологія. Літають метелики вдень в червні липні. Відкладають яйця купками, в яких вони розміщені стійма, на листі кормових дерев. Гусениці спочатку скелетують листя, обплітаючи його павутиною. В кінці літа ство-

101

рюють павутинні гнізда із 2—3 скелетованих листків, де і зимують по 10—30 гусениць в гнізді. Рано навесні покидають гнізда, пошкоджують бруньки, а пізніше розповзаються і об'їдають листя. В кінці травня — на початку червня заляльковуються без кокона на стовбурах та гілках. Генерація 1-річна. Місце зимівлі — крона.

Нагляд проводять за наявністю метеликів, що у червні липні живляться на квітучих рослинах, а також зимуючих гнізд після опадання листя восени.

Облік чисельності за кількістю зимуючих гнізд.

Спеціальні захисні заходи. В садах — ручний збір і знищення зимуючих гнізд з гусеницями.

Вербова павутинна або горностаєва міль (Hyponomeuta rorellа Hb.) (род. справжні горностаєві молі — Hyponomeutidae, ряд лускокрилі —

Lepidoptera).

Резервації. Заплавні верболози півдня України.

Метелики з розмахом крил 1,5 см. Передні крила білі з чорними крапинками.

Яйця самки відкладають на гілках і стовбурах купками, прикриваючи їх виділеннями додаткових залоз у вигляді зеленувато сірого щитка.

Гусениці жовтуваті, з двома поздовжніми рядами чорних плям. Біологія. Метелики літають і відкладають яйця в липні. Гусениці вилу-

пляються через 2—3 тижні і там же під щитком залишаються на зиму. В кінці квітня виходять з під щитка і живляться до червня, обплітаючи листя павутиною і таким чином утворюючи павутинисті гнізда, які досягають великих розмірів. В цих же гніздах гусениці заляльковуються в білих коконах. Генерація 1-річна. На гусеницях паразитує наїзник агеніаспіс (Ageniaspis fuscicollis D.). На бруслині шкодить близький за зовнішньою будовою та біологією вельми шкідливий вид — бруслинова павутинна міль (Y. cognatella

Hb.).

4. ЗАХОДИ З ОБМЕЖЕННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ХВОЄТА ЛИСТОГРИЗУЧИХ ШКІДНИКІВ ЛІСУ

Осередки масового розмноження всіх хвоє і листогризучих шкідників виникають у тих насадженнях, де з певних причин створилися несприятливі умови для росту рослин. Тому всі заходи захисту лісу в першу чергу повинні бути спрямовані на підвищення стійкості насаджень проти шкідників та збудників хвороб. Ці заходи повинні носити комплексний характер здійснюватись за декількома етапами.

Перший етап (лісогосподарський): при створенні насаджень використовувати здоровий садивний матеріал, вирощений із якісного насіння місцевого зібрання, з добре розвиненою кореневою системою. Для цього у розсаднику перш за все треба старанно дотримуватися правил агротехніки (глибока зяблева оранка, високоякісна підготовка ґрунту, своєчасний посів насіння на оптимальну глибину, знищення ґрунтової кірки, внесення добрив, полив у

102

посушливу погоду, масове знищення бур'янів); на сухих піщаних та супіщаних староорних ґрунтах створювати культури (головним чином сосни) після глибокого безполицевого розпушування ґрунту; створювати, по можливості мішані, різновікові, структуровані насадження з обґрунтованими схемами змішування, з підліском, чагарниками, використовуючи такі породи, вимоги яких відповідають кліматичним та ґрунтовим умовам і не являються переносниками спільних збудників хвороб. З метою створення умов для додаткового живлення корисних видів наїзників і тахін треба дбати, щоб в числі чагарників були нектароноси; домагатися якнайскорішого зімкнення культур (якісна посадка, своєчасний догляд та доповнення); своєчасно проводити рубки догляду, не допускаючи як надмірного загущення, так і зрідженості; додержуватися правил санітарного мінімуму; оберігати ліс від пожеж.

Другий етап включає систематичне ведення лісопатологічного нагляду, обстеження насаджень, прогнозування загрози їм від шкідників і хвороб.

Третій етап (біологічний) включає широке застосування варіантів біологічного методу захисту лісу від шкідників. У лісових масивах треба охороняти мурашники рудих лісових мурашок. З лісостанів, які підлягають вирубуванню, їх слід вивозити в осередки шкідників. Перспективне внутрішньоареальне переселення ентомофагів. Систематично приваблювати птахів, розвішувати в насадженнях шпаківні та синичники. Взимку під час снігопадів та ожеледі слід підгодовувати комахоїдних птахів.

Четвертий етап (радикальний). В тих осередках, де загроза втрати листя становить 50% або 30% хвої і діяльність ентомофагів незначна, слід застосовувати радикальні заходи захисту лісу від шкідників — обробка біологічними або хімічними препаратами. У всіх випадках дуже важливо, щоб обробка осередків була проведена проти молодих личинок — І—ІІІ віків. Зрозуміло, що слід застосовувати дозволені препарати з дозволеними нормами їх витрат. Норми витрат робочого складу препаратів для обробки лісу з вертольота складаються частіше в межах 25—50 л/га. Рідше, при дрібнокрапельному обприскуванні норма складає 10—25 л/га, а проти гусениць мінуючих молей може сягати 75—100 л/га. В осередках поблизу населених пунктів, річок, водоймищ та в зелених насадженнях слід застосовувати для обприскування біологічні та гормональні препарати. Проти молодих голих личинок в молодняках можна застосовувати обробку насаджень холодними аерозолями з (відключеним пальником). Під час роботи з включеним пальником слід враховувати, що в густі крони дерев аерозоль проникає погано. Це може вплинути на ефективність обробки. В такому випадку слід збільшувати норму витрати робочої рідини або обробляти насадження двічі. Застосування біопрепаратів та аерозолів можливе за температури повітря не нижче +18 С. Для підвищення ефективності біопрепаратів у суспензію додають 50—100 г/га димиліну.

103

ТЕМА 8 СТОВБУРОВІ ШКІДНИКИ ЛІСУ

План:

1.Стовбурові шкідники лісу

2.Стовбурові шкідники хвойних порід

3.Стовбурові шкідники листяних порід

4.Заходи боротьби з стовбуровими шкідниками лісу

1. СТОВБУРОВІ ШКІДНИКИ ЛІСУ

До стовбурових шкідників лісу відносяться комахи з підродини короїдів родини довгоносиків (Curculionidae), вусачів (Cerambycidae), златок

(Buprestidae), рогохвостів (Siricidae), червиць (Cossidae), склівок (Aegeriidae),

і деяких інших. У більшості видів ходи під корою і в деревині прокладають личинки. У короїдів і жуки ведуть скритий спосіб життя під корою і навіть в деревині, де, прокладаючи ходи, живляться і розмножуються. Прогризаючи ходи в лубі, заболоні стовбурові шкідники наносять деревам значну фізіологічну шкоду від чого дерева гинуть. Прокладання ходів в деревині наносить також технічну шкоду, що призводить до псування деревини.

Здорові хвойні дерева стійкі проти стовбурових шкідників — у них в місцях пошкодження лубу і деревини інтенсивно виділяється живиця, яка містить токсичні для комах речовини — терпени (ефірні олії). У листяних порід аналогічне значення мають дубильні речовини, які містяться в соці здорових дерев. У ослаблених дерев живиця та сік виділяється повільно, до того ж вони містять мало терпенів та дубильних речовин. Через це зменшується стійкість дерев проти шкідників.

За строками розвитку виділяється весняна і літня фенологічні підгрупи стовбурових шкідників. Комахи, які входять у весняну підгрупу, заселяють дерева у квітні-травні. Вже в кінці червня—липні вилітає їх молоде покоління. Шкідники літньої підгрупи заселяють дерева в червні-серпні. їх потомство, як правило, залишається зимувати під корою або в деревині і закінчує розвиток на наступному році і навіть пізніше.

Деякі стовбурові шкідники під час додаткового живлення здатні нападати навіть на здорові дерева, помітно послаблюючи їх цим. Інші переносять збудників хвороб.

Встановлено 3 типи заселення дерев: комлевий або кореневий, стовбуровий, вершинний. Факторами, що сприяють масовому розмноженню стовбурових шкідників являються: кліматичні — головним чином засуха або навпаки, надлишкове зволоження діють вони головним чином опосередковано — через послаблення дерев; стихійні — пошкодження лісу снігом, ожеледицею, пожежами, вітром тощо; біотичні — пошкодження лісу хвоєта листогризучими шкідниками та збудниками хвороб; антропічні — пов'язані з господарською діяльністю людини (неякісні рубки, підсочка, промислові викиди та ін.).

Підродина короїди. На території України поширені близько 100 видів короїдів, життя яких тісно пов’язане з деревом. Це дрібні жуки (найбільший з

104

них великий ялиновий лубоїд досягає 8 мм). Короїди мають колінчасто – булавовидні вусики, розширені передні гомілки ніг та чотири членні лапки. По зовнішнім ознакам короїди поділяються на три групи (підродини), що різко відрізняють між собою: лубоїдів, заболонників і справжніх короїдів (рис. ). У лубоїдів задній кінець тіла закруглений і закриває черевце ззаду. Надкрила заболонників зверху прямі і не закривають черевце ззаду, черевце косо зрізане від задніх ніг до вершини надкрил. У обох передньоспинка не закриває голову. Закрита вона у представників підродини справжніх короїдів. Крім того у них більшість видів має на задній частині надкрил заглибини із зубчиками та бугорками по краях (тачку), якою жуки видаляють зі своїх ходів порохню. Число зубців і їх форма у різних видів різна і для певного виду постійна.

Спосіб життя. Майже все своє життя короїди проводять скрито, поселяючись під корою стовбурів і гілок дерев. Там вони прокладають ходи, що мають форми первинних фігур, характерних кожному виду. Є види короїдів деревинників, які проточують ходи у деревині. По цих ходах легше ніж по жуках визначити кому вони належать. Короїдам характерна цікава спроможність створювати сім’ї в період розмноження. При цьому, одні види короїдів (як правило лубоїди та заболонники) мають моногамну сім’ю (самець і самка), а інші переважно справжні короїди полігамну сім’ю (самець і декілька самок). Прогризаючи вхідний канал під кору полігамні короїди (як правило самці) роблять там так звану “шлюбну камеру”. Від неї після спарювання кожна самка проточує окремий маточний хід у вигляді прямого чи зігнутого каналу. З боків ходу вона вигризає дрібні заглиблення (яйцеві камери) в кожну з яких відкладає одне яйце, прикриваючи його порохнею. Через декілька днів (як правило 10-14) із яєць вилуплюються личинки. Кожна з них проточує самостійний личинкових хід. Помірі росту личинки ходи можуть помітно розширятись. Закінчивши живлення личинка на кінці ходу влаштовує лялечкову колисочку і заляльковується там. Там же із лялечки відроджується дорослий жук. Спочатку він майже білий, а згодом змінює колір. Прогризаючи в корі круглі вилітні отвори жуки покидають місце поселення і вилітають в крони дерев. По вилітним отворам можна судити про те, як багато вилетіло молодого покоління короїдів і як будуть вони у майбутньому загрожувати лісу. Багато видів короїдів прогризає у корі над маточним ходом “вентиляційні отвори”, які не слід враховувати при визначенні показника “продукція молодих жуків”.

Ходи моногамних короїдів відрізняються від полігамним тим що у них нема шлюбної камери, а є лише один маточний хід (рис. ) . Можна відрізнити ходи, проточені на стоячих та звалених деревах. Вони проточуються так, щоб полегшити жукам очищати свої ходи від порохні. Вхідний канал, спрямований під кутом до осі стовбура вказує на те, що поселення відбулося на лежачому дереві. Молоді жуки короїдів додатково живляться під корою ослаблених дерев, а деякі види – на тонких гілочках і навіть серцевинні пагонів. Іноді це відбувається на деревах, які не мають ознак ослаблення.

105

2. СТОВБУРОВІ ШКІДНИКИ ХВОЙНИХ ПОРІД.

Звесняної фенологічної підгрупи найнебезпечнішими є: великий (ВЛ) і малий (МЛ) соснові лубоїди, вершинний (ВК) і шестизубчастий (ШК) короїди.

Злітньої - друге покоління вершинного (ВК) і шестизубчатого (ШК) короїдів.

ВЕЛИКИЙ СОСНОВИЙ ЛУБОЇД (Tomicus pinipereda).

Один з найбільш небезпечних шкідників сосни звичайної. Пластичний вид, що зустрічається у лісах різного типу, особливо в осередках кореневої губки, на окраїнах боліт, розладнані рубками деревостани, тощо. Зимують в товщі кори на кореневих лапах здорових дерев. Виліт жуків починається після звільнення від снігу пристовбурних кругів (цвіте ліщина). Заселяє стовбур

врайоні товстої кори на ростучих і зрубаних деревах, лісоматеріал, пеньки. В посушливих умовах півдня України – і у підземній частинах дерев.

Виліт молодих жуків починається з першої декади липня (зацвітає липа). Молоді жуки додатково живляться в кронах здорових дерев, виїдаючи серцевину пагонів, викликаючи цим їх опадання (стрижка крони). З настанням заморозків жуки йдуть на зимівлю.

МАЛИЙ СОСНОВИЙ ЛУБОЇД (Tomicus minor L.). Масовий шкід-

ник сосни звичайної, зимують жуки головним чином в лісовій підстилці біля окоренкової частини сосон, а також - у серцевині пагонів, що зламані вітром.

Літ починається на 1-2 неділі пізніше льоту ВСЛ (цвітіння верби козячої). МСЛ селиться на ростучих і зелених деревах в районі тонкої кори, лісоматеріалах, порубочних рештках.

Молоде покоління вилітає в липні. Вони живляться в кронах здорових дерев як і жуки ВСЛ. На 1 га нараховували до 12 тисяч пошкоджених пагонів, що впливало на приріст не менше як на 30% (Воронцов А.І., 1951).

ШЕСТИЗУБЧАСТИЙ КОРОЇД. (Ips sexdentatus)..

Серйозний шкідник сосни звичайної, рідше модрини, ялини. Віддає перевагу зрідженим і освітленим ділянкам лісу.

Зимують під корою сосни звичайної і в місцях додаткового живлення, або в підстилці біля всохлих дерев. Жуки починають літати з початку травня (зацвітає черемха).

Заселяють райони з товстою корою, частіше крупномірних ростучих і зрубаних дерев, лісоматеріали. Молоді жуки з’являються в липні. До зимівлі може завершити розвиток друге покоління.

СМУГАСТИЙ ДЕРЕВИННИК (Trypodendron lineatum Ol.). Посе-

ляється на сильно послаблених та звалених деревах всіх хвойних порід, починаючи з жерднякового віку, а також на необкорених лісоматеріалах. Наносить технічну шкоду.

Зимують жуки в підстилці поблизу дерев, де проходить їх розвиток. Літають рано навесні. В свої ходи у деревині вони вносять спори симбіотичного гриба (монілії), міцелієм яких згодом живляться личинки. Стінки ходів від цього стають чорними. Волого-та тіньолюбивий. Заселяє частіше стовбур в

106

районі товстої кори. Молоді жуки з’являються в липні - серпні місяці. Генерація однорічна.

ВЕРШИННИЙ КОРОЇД (Ips acuminatus Qum.).

Зимівля, строки льоту та розвитку, число генерацій, а також живлення молодих і старих жуків повністю схожі з шестизубчастим короїдом. Різниця в тому, що він заселяє ростучі і зрубані дерева в районі тонкої кори, на гілках, порубочних рештках. Маточні ходи не очищає, має багато шлюбних виходів на поверхню кори.

Ялина

КОРОЇД – ТИПОГРАФ (Ips typographus L.)

Один із найнебезпечніших короїдів ялини звичайної. Зустрічається рідше і на інших хвойних породах: ялиці, модрині, сосні веймутовій. Поселяється в районах тонкої і товстої кори. Зимують жуки в підстилці та під корою дерев.

Літ жуків починається у другій половині квітня - в першій половині травня (розпускання бруньок берези). Розвиток першого покоління триває 1,5-2 місяці. Молоді жуки з’являються в червні-липні. Додатково живляться під корою. До осені встигає закінчити розвиток друге покоління.

КОРОЇД – ДВІЙНИК (Ips dublicatus S.)

Звичайний супутник типографа, віддає перевагу силитися вище його в районі тонкої кори та на вершинах дерев в більш освітлених умовах. Пошкоджує також модрину, ялицю, рідше сосну. За біологією нагадує попередній вид.

КОРОЇД – ГРАВЕР (Pityogenes chalcographus L.)

Дуже поширений в ялинових лісах, пошкоджує також модрину, ялицю. Зимує в різних стадіях під тонкою корою дерев, на верхівках і гілках. Літ жуків починається одночасно з типографом і двійником, але продовжується довше (до липня). Може розвиватися при подвійній генерації.

ВЕЛИКИЙ ЯЛИНОВИЙ ЛУБОЇД (Dendroctonus micans Kug.)

Шкодить старим та пристигаючим ялинникам, в свіжих і вологих типах лісу, сосні звичайній, що росте на сфагнових болотах.

Літають в червні-липні. Личинки живляться до осені, зимують і заляльковуються влітку вже наступного року. Генерація, таким чином, дворічна.

В місцях живлення жуків дерева виділяють живицю у вигляді смоляних воронок. По ним і виявляють заселені дерева. Поступово дерево закільцьовується ходами жуків і личинок і гине. Дендроктон заселяє комлеву частину і кореневі лапи дерев. На звалених деревах і лісоматеріалах не поселяється.

Родина златок (Buprestidae).

СИНЯ ЗЛАТКА(Phaenops cyanea Fr.).

Належить до дуже небезпечних шкідників сосни звичайної. Літ жуків - у червні-липні, вдень, у сонячну погоду. Зимують личинки різного віку в ходах або лялечкових колисочках, вигризених в корі. Заляльковуються в травні. Самки відкладають яйця у тріщини кори стовбурів сосен, ростучих та звалених в районі перехідної кори.

107

Личинки прогризають під корою звивисті ходи, які спочатку ледь зачіпають заболонь. Ходи мілкі і плескуваті, заповнені дрібною порохнею. Навесні вони продовжують живитися і у верхньому шарі деревини роблять лялечкові колисочки. Отвори для вильоту мають вигляд двоопуклої лінзи. Крім сосни може заселяти модрину, ялину.

ЧОРНА ЧОТИРЬОХЦЯТКОВА ЗЛАТКА (Anthaxia quadripunctata

L.).

Поширена в хвойних лісах повсюдно. Заселяє в жердняковому віці сосни, особливо послаблені низовими пожежами, а також не відрегульованими лісомеліоративними заходами. Зимують личинки в лялечкових колисочках, які вигризають у верхньому шарі деревини. Заляльковуються весною. Жуки літають з травня до серпня. Масовий літ – вкінці червня. Додатково живляться на різних жовтих квітках (жовтець, кульбаби та інші.). Яйця відкладають в тріщини кори в середній та верхній частинах стовбурів. Личинки точать поперечні ходи, які глибоко карбуються на заболоні і заповнені порохнею.

Родина довгоносиків (Curculionidae).

СОСНОВИЙ ЖЕРДНЯКОВИЙ СМОЛЮХ (Pissodes piniphilus

Hbst.)

Один з небезпечних шкідників сосни звичайної, у віці 20-40 років. Жуки вилітають у червні –липні. Під час додаткового живлення вони вигризають ямки в корі (до камбію) на вершинах соснових дерев та підрості, викликаючи смоловиділення. Яйця відкладає в кору по 2-3 в одне місце. Від місця відкладання яєць ходи довжиною 10-15 см розгладжуються в різні боки, поступово розширюючись. Зимують личинки в лялечкових колисочках, наче в коконі, і до того ж заглиблені дещо в заболонь. Вони заповнені тонкими довгастими скіпочками деревини. На не дуже ослаблених деревах личинки роблять ходи в корі безпосередньо над поверхнею лубу. Згодом заглиблюються і в луб. Личинки заляльковуються навесні. Отвори для вильоту в корі круглі, близько 2,5 мм.

Рідше ніж сосновий жердняковий смолюх, в області перехідної кори у середній та нижній частині середньовікових сосен зустрічається стовбуровий сосновий смолюх (P. рini L.).

На ялині має схожі біологічні особливості ялиновий жердняковий смолюх - Р. hacyniae Hbst. На ялиці - небезпечний ялицевий смолюх (P. piceae Ill.).

Ялина

ЯЛИНОВИЙ ЖЕРДНЯКОВИЙ СМОЛЮХ (Pissodes harcyniae

Hbst.)

Заселяє вершини та верхні частини стовбурів ялин з тонкою та перехідною корою. Літає з кінця травня. В іншому, розвиток як у соснового жерднякового смолюха.

Родина вусачів (Cerambycidae)

ЧОРНИЙ СОСНОВИЙ ВУСАЧ (Monochamus galloprovincialis Ol.)

108

Небезпечний, екологічно пластичний шкідник сосни. Засиляє ослаблені та звалені дерева, необкорені лісоматеріали. Завдає великої технічної шкоди.

Зимує личинка в деревині. Для залялькування вона вигризає поблизу поверхні стовбура лялечкову колиску. Заляльковується в травні-червні. Вилітають жуки, починаючи з червня протягом літа. Для цього вигризають у деревині та корі чітко округлі отвори діаметром 0,5-0,8 см. При додатковому живленні молоді жуки обгризають кору двох-трьох річних пагонів ростучих сосен, не рідко окільцьовуючи їх повністю, чим викликають їх всихання.

Для відкладання яєць самиці вигризають у корі, особливо в середній частині стовбура, невеликі поперечні насічки. Через 10-15 днів з яєць вилуплюються личинки, які спочатку вигризають на заболоні площин комоподібні (а на більш стійких деревах - стрічкоподібні) ходи, заповнені довгастою тирсою. Частково тирса викидається на зовні через прогризені овальні отвори. Наприкінці літа личинки заглиблюються повністю в деревину, де роблять ходи довжиною до 20 см. Періодично повертаються і розширюють площадку під корою.

Генерація однорічна, але при погіршенні умов розвитку личинок (наприклад, пересихання деревини) може затягнутися до двох років.

СІРИЙ ДОВГОВУСИЙ ВУСАЧ (Acanthocinus aedilis L.).

Засиляє відмираючи дерева хвойних порід, переважно в нижній частині, лісоматеріали, пеньки.

Зимують личинки. Літ жуків дуже розтягнутий (з квітня до кінця літа). Самки відкладають яйця у тріщини кори. Личинки живляться під корою, сильно роз’їдаючи підкоровий простір, майже не проникають у заболонь. Заляльковуються у короткому гачкуватому ході в деревині (самки) та під корою (самці) в овальних колисочках. Молоді жуки прогризають в корі широкі овальні льотні отвори. Генерація однорічна.

КОРОТКОВУСИЙ (КОРЕНЕВИЙ) ВУСАЧ (Spondylis buprestoides

L.)

Зустрічається повсюдно у хвойних насадженнях. Засиляє переважно коріння соснових пеньків на вирубках, а також дерева, пошкоджені пожежами, кореневою губкою.

Жуки літають ввечері в червні-липні. Самиці відкладають яйця на коріння та кореневі “лапи”. Личинки проточують спочатку в корі, а потім під корою товстих коренів ходи, які згодом заглиблюються у деревину. Зимують личинки в деревині нижче кореневої шийки. Генерація дворічна.

Ялина

МАЛИЙ ЧОРНИЙ ЯЛИНОВИЙ ВУСАЧ (Monochamus Sutor L.)

Дуже поширений у хвойних лісах (зокрема Карпатах) найбільше пошкоджує ялину в районі товстої та перехідної кори. Завдає великої шкоди заготовленим лісоматеріалам (в тому числі на складах).

Вусачі літають в липні-серпні. Обгризають кору гілок, чим послаблюють дерева. Яйця відкладають в насічки на стовбурах по одному-два яйця. Личинки спочатку гризуть ходи в товщі кори, на поверхні заболоні, а потім заглиблюються в деревину. Після зимівлі прогризають ще більш глибокі хо-

109

ди. Періодично повертаються під кору, очищають ходи від тирси, викидаючи її назовні через овальні отвори в корі. По ним і визначають заселені дерева. Заляльковується в деревині під поверхнею заболоні. Генерація дворічна.

Блискучегрудий (Tetropium casteneum L.) та матовогрудий ялинові вусач (T. fuscum F.)

Заселяють ялину та ялицю (ослаблені та звалені дерева).

Жуки вилітають через ходи, проточені личинками, прогризаючи овальний отвір у корі. Самки відкладають яйця у тріщину кори. Личинки гризуть ходи під корою, сильно зачіпаючи заболонь. Вони щільно забиті тирсою бурого кольору. Зимують личинки в деревині на глибині 4 см. Заляльковуються весною. Генерація вусачів однорічна.

В старих та достигаючих модринових лісах поширений модриновий вусач (T. gabrieli W.) цикл розвитку його подібний.

Родина рогохвости (Siricidae)

СИНІЙ АБО МАЛИЙ РОГОХВІСТ (Paururus juvencus L.) Пошко-

джує ослаблені та звалені хвойні дерева (переважно сосну). Фізіологічний та технічний шкідник.

Зимують личинки в товщі деревини. Дорослі комахи літають в липні - серпні. За допомогою довгого яйцекладу самиця проколює кору до деревини і відкладає декілька десятків яєць по всьому стовбурі. Личинки проточують свої ходи тільки в деревині. Ходи завжди круглі, щільно забиті дрібною порохнею, та направлені здебільшого вздовж стовбура до верхнього шару ядра. Закінчуються вони біля поверхні стовбура лялечковими камерами. Отвори для вильоту круглі діаметром близько 5 мм.

Ялина

ВЕЛИКИЙ РОГОХВІСТ (Sirex gigas L.)

Заселяє ослаблені та звалені дерева ялини, ялиці, модрини в нижній та центральній частинах стовбура. Є небезпечним технічним шкідником деревини.

Літають імаго в липні-серпні. Яйця відкладають глибоко в деревину, заносячи спори грибів. Личинки прогризають ходи в деревині, щільно збиваючи їх буровою порохнею. Зимують личинки в деревині. Заляльковуються весною і літом. Розвиток продовжується два роки.

3. СТОВБУРОВІ ШКІДНИКИ ЛИСТЯНИХ ПОРІД.

Дуб

підродина короїдів

ДУБОВИЙ ЗАБОЛОННИК (Scolytus intricatus Ratz.)

Широко поширений в дубових лісах. Пошкоджує також граб. Переносить збудника раково-судинної хвороби дуба, некрозні мікози.

Літає в травні – червні. При додатковому живленні жуки вигризають у корі та у верхньому шарі деревини на гілочках (переважно у їх розвилках) канали та невеликі площинки біля бруньок. Після цього відкладають яйця на вершинах стовбурів, гілках з тонкою корою. Маточний хід поперечний, проточений навскіс, 1-3 см завдовжки та 1,5 мм завширшки. Личинкові ходи до-

110