Лісова ентомологія_конспект лекцій

вгі, спочатку відходять від маточного ходу в повздовжньому напрямі вгору та вниз, потім відхиляється в боки. Личинки живляться до осені, зимують, заляльковуються навесні. Генерація однорічна.

КОРОЇД ЗАХІДНИЙ НЕПАРНИЙ (Xyleborus dispar Fabr.) Багатої-

дний вид. Особливо сильно шкодить дубу, буку, клену, плодовим, заселяючи не дуже ослаблені дерева. Одночасно і технічний шкідник.

Літає в травні (в степовій частині – в кінці квітня). Самка спочатку точить хід перпендикулярно поверхні стовбура на 3-6 см., де хід повертається по річному кільцю то в одну, то в інші сторони (Рис. ). В цих маточних ходах відкладаються яйця. Там же згодом личинки живляться міцелієм гриба, що був занесений самкою. Тому личинкових ходів немає. Зимують в ходах молоді жуки. Генерація однорічна.

Родина златок (Buprestidae).

ДВОПЛЯМИСТА ВУЗЬКОТІЛА ЗЛАТКА ( Agrilus bigutatus F.)

Надзвичайно небезпечний шкідник дуба. Заселяє середньовікові та старшого віку ослаблені дерева. Поселяється під товстою корою.

Жуки літають в червні-липні. Додатково живляться, обгризаючи частково листя дуба. Самиця відкладає яйця у тріщини кори, здебільшого в окоренковій частині дерев. Личинки спочатку вигризають ходи в лубі, зачіпаючи згодом деревину. Ходи плескуваті, шириною до 4 мм., заповнені порохнею, завжди поперечні, чим і спричиняється неминучість всихання дерева. Зимують личинки у камерах, вигризених у верхньому шарі заболоні. Заляльковуються навесні. Генерація однорічна.

ДУБОВА БРОНЗОВА ЗЛАТКА (Chryzobothris affinis F.) Небезпеч-

ний шкідник дуба в лісах та лісосмугах. Заселяє ослаблені та звалені дерева, пеньки дуба, граба, горіха, плодових.

Жуки літають з травня до липня. Яйця самка відкладає в тріщини кори. Личинки точать під корою плескуваті, звивисті ходи, згодом заглиблюючи їх в деревину на 1-2 см., де і зимують. Заляльковуються в травні. Жук вилітає через прогризений у корі вилітний отвір, у вигляді двоопуклої лінзи. Генерація однорічна.

В дубових насадженнях південних та центральних областей України поширена дубова вузька вузькотіла златка (Agrilus angustulus Ill.), що шко-

дить ослабленим деревам і лісоматеріалам. Личинкові ходи її звивисті, переважно повздовжні. Вилітні отвори її нагадують півколо діаметром 2-2,5 мм.

Родина рогохвости (Siricidae).

ДУБОВА КСИФІДРІЯ (ДОВГОШИЇЙ РОГОХВІСТ) (Xyphydria longicollis Geofr.)

Небезпечний шкідник дуба. Заселяє дуб середнього та старшого віків. Літ ксифідрії розтягнений з липня до вересня. За допомогою яйцеклада

самка відкладає яйця під внутрішню поверхню лубу до камбію, здебільшого по 5-7 яєць в одному місці. За 2-3 тижні з них вилуплюються личинки, які вгризаються в заболонь і точать в ній ходи, щільно забиті порохнею і спрямовані вздовж стовбура. Хід закінчується лялечковою колисочкою поблизу

111

поверхні стовбура. Доросла ксифідрія вилітає через круглий отвір діаметром

3-4 мм.

При відкладанні яєць самки заносять спори базидіальних грибів, що викликають білу заболонну гниль деревини (А.Є. Червонний, 1998). Заселені дерева бувають уражені також мікозом судин. При цьому на поверхні заболоні та на лубі з’являються чорні плями або повздовжні смуги різної величини. Судини заболоні заповнюються чорними гіфами та тилами. Ксифідрія може поселятися і на всихаючих дубах.

Родина вусачів (Cerambycidae).

МАЛИЙ ДУБОВИЙ ВУСАЧ (Cerambyx scopolii Fussly). Табл. рис.

Небезпечний шкідник різних листяних порід. Заселяє ослаблені та звалені дерева, пеньки найчастіше дуба та граба.

Жуки літають з травня до липня. Яйця самиця відкладає в тріщини кори переважно в нижній частині стовбурів. Личинки спочатку проточують ходи в корі та під корою, зимують. На другий рік заглиблюються в деревину, на глибину до 10 см, де і зимують вдруге. Після другої зимівлі личинки в травні заляльковуються, відгородивши лялечкову колисочку кришечкою з порохні та вапна. Генерація дворічна.

Строкатий дубовий вусач (Plagionotbs arcuatus L.). Табл. рис.

Пошкоджує ослаблені та зрубані дерева дуба, бука, граба, каштана різного віку. Заселяє переважно середню та верхню частину стовбурів.

Жуки літають з кінця травня по липень. Самиці відкладають яйця в тріщини кори. Спочатку личинки проточують ходи в корі та лубі, проникаючи на 3-4 мм у заболонь. Ходи під корою звивисті, здебільшого направлені вздовж стовбура і забиті порохнею. Хід у деревині гачкоподібний, до 0,8 см. завширшки, очищений від порохні.

На дубі, горісі та каштані, за якими нема догляду, може зустрічатися

ВЕЛИКИЙ ДУБОВИЙ ВУСАЧ (Cerambyx сerdo L.). Генерація трьохрічна.

В даний час осередки його різко скоротились і в окремих частинах ареалу він став рідкісним видом.

У дубових лісах Лісостепової та Степової зон поширений корабельний свердлик (Lymexylon navale L.). Поселяється на деревах старшого віку, головним чином там, де на стовбурах відсутня кора. Личинки проточують вузькі, до 2 мм та довжиною до 20 см ходи перпендикулярно волокнам стовбурів. Генерація однорічна.

Ясен

підродина короїдів

ВЕЛИКИЙ ЯСЕНЕВИЙ ЛУБОЇД (H. crenatys F.).

Поширений в ясеневих лісах південної частини України. Поселяється під товстою корою в нижній частині ослаблених і звалених дерев.

Жуки літають на місяць пізніше від попереднього виду. Молоді жуки з’являються на початку вересня. Додаткове живлення відбувається під корою. Зимують головним чином личинки, які заляльковуються весною. Генерація однорічна.

112

МАЛИЙ, АБО РЯБИЙ, ЯСЕНЕВИЙ ЛУБОЇД (HYLESINUS

FRAXINI PANZ).

Один із небезпечних стовбурових шкідників ясена, рідше плодових – яблуні та груші. Ослаблення ясеневих насаджень може призвести до їх всихання.

Жуки літають з другої половини квітня - травень. Заселяють ослаблені та зрубані дерева в середній та верхній частинах крани. В третій декаді липня вилітають молоді жуки. Вони додатково живляться вигризаючи біля розгалужень гілочок та біля бруньок зігнуті ходи. Зимують жуки в товщі кори окоренкової частини дерева. Генерація однорічна.

Родина лускокрилих (Lepidoptera).

ЧЕРВИЦЯ В’ЇДЛИВА (Zeuzera pyrina L.).

Особливо поширена в ясеневих лісах Степової зони. Пошкоджує і інші породи, особливо порослевого походження і добре освітлені сонцем (в’язові, плодові).

Малорухливі метелики відкладають яйця з червня до середини серпня поодинці на пагони, бруньки, в пазухи листків, листкові рубці. Через два тижні вилуплюються гусениці які спочатку прогризають ходи в черешках листків, а згодом, і в пагонах та товстіших гілках. Ходи свої очищає від екскрементів, висипаючи їх через отвір у корі. Гусениця зимує двічі. Останні ходи проточує в стовбурах в горизонтальному напрямку. Влітку заляльковується без кокона, відгороджуючи лялечкову колисочку перегородкою. Перед вильотом метелика лялечка руйнує своїм зубцем перегородку, пересувається по ходу до отвору в корі і частково висувається з нього. Після вильоту метелика шкірка лялечки ще деякий час залишається помітною в отворі.

Таким чином, пошкоджені дерева легко пізнати:

-по всиханню верхніх половинок листків на ясені у серпні-вересні;

-по червоточині та бурих екскрементах круглої форми, що висипаються з ходів у стовбурі.

При невеликій щільності заселення спочатку всихає вершина, а зго-

дом відмирає все дерево.

Тополі

Родина златок (Buprestidae).

ЗЕЛЕНА ВУЗЬКОТІЛА ЗЛАТКА (Agrilus viridis L.).

Заселяє ослаблені дерева та лісоматеріали тополі, бука, граба, клена, тощо. Здебільшого селиться на середній та верхній частині дерев з перехідною та тонкою корою, на гілках. Шкодить також у полезахисних та зелених насадженнях.

Жуки літають в кінці травня до початку липня. Додатково живляться, прогризаючи в листках дірки. Яйця, відкладені по кілька штук на кору, покриті невеликим білуватим щитком. Личинки проточують під корою ходи, які помітні і на поверхні деревини. Вони звивисті, дуже переплутані, мають вигляд клубка, і заповнені порохнею. Для перезимівлі личинки вигризають

113

ходи у деревину на глибину до 1 см., де і зимують. Заляльковуються навесні. Генерація однорічна.

У грабових лісах поширена грабова вузькотіла златка (A. olivicolor

Ksw.), яка за циклом розвитку близька до розвитку зеленої вузькотілої златки.

Родина склівки (Aegeridae).

ВЕЛИКА ТОПОЛЕВА СКЛІВКА (Aegeria apiformis Cl.).

Небезпечний шкідник тополі, осики у віці 5-15 років. Часто пошкоджує зелені насадження в населених пунктах, молоді дерева у південних районах.

При значному заселенні дерева суховершинять, іноді зламуються вітром біля кореневої шийки.

Метелик, на перший погляд, нагадує велику осу – шершня. Літають в червні-липні. Сидячи на дереві, самиця викидає яйця, які розсипаються по землі. Більша частина їх накопичується коло основи стовбурів, на горизонтальних коренях, що виходять на поверхню ґрунту. Одна самка відкладає до 2,5 тисяч яєць.

Гусениці можуть потрапити до горизонтальних коренів і по пустотах

вґрунті. На цих коренях вони вгризаються під кору, проточують ходи, які викарбовуються на деревині у вигляді площинок. В них вони зимують, а після перезимівлі продовжують пошкоджувати деревину. Порохня, що висипається з ходів, свідчить про пошкодження дерев. Екскременти дорослих гусениць мають круглясту форму і нагадують дрібний горох бурого забарвлення. Склівка пошкоджує корені на глибину до 30 см та окоренкову частину стовбура на висоту до 15 см. Восени другого року гусениця влаштовує кокон з порохні та дрібних шматочків деревини, в якому і зимує. Заляльковується навесні. Перед виготовленням кокона гусениця прогризає отвір для вильоту метеликів, найчастіше біля кореневої шийки. Фаза лялечки триває близько місяця. Перед вильотом метелика лялечка висовується назовні на 2/3 довжини. Після вильоту метеликів шкірки лялечок ще деякий час залишаються в отворах або падають на землю біля дерев. Генерація дворічна.

МАЛА ТОПОЛЕВА, АБО ТЕМНОКРИЛА СКЛІВКА (Sciapteron tabaniforme Rott.) Дуже шкодить молодим тополевим насадженням, плантаціям і саджанцям у розсадниках. Частіше пошкоджує рідкі тополеві насадження, особливо на бідних і сухих ґрунтах.

Метелики літають у червні-липні. Яйця відкладають на стовбури та гілки в тих місцях, де є механічні пошкодження кори. Гусениці які вилуплюються через 10-14 днів спочатку вигризають під корою ходи, направляючи їх поперек стовбура (у місцях найбільшого пошкодження утворюються гали). Ще восени гусениця заглиблюється в деревину, де вигризає хід знизу

вгору, очищаючи його від порохні через отвір у корі. По висипаючим на землю бурим екскрементах можна виявити дерева, заселені склівкою.

Після другої зимівлі гусениці в травні заляльковуються. Перед вильотом метелика лялечка на половину висовується з отвору для вильоту, де ще деякий час залишається її шкірка. Генерація дворічна.

114

Родина вусачів (Cerambycidae).

МАЛИЙ ТОПОЛЕВИЙ ВУСАЧ АБО МАЛИЙ ТОПОЛЕВИЙ СКРИПУН (Saperda populnea L.)

Вусач пошкоджує тополі, осики, верби переважно у молодих посадках, маточних посадках за несприятливих умов росту (суборах та свіжих суборах). Заселяє двох-трьохрічні гілки та стовбурці товщиною до 2 см., пошкоджуючи при цьому головним чином центральні пагони. Верхівка заселених стовбурців часто відмирає. На більш дорослих деревах вусач поселяється тільки в кроні на тонких гілках. Пошкоджені гілки і стовбурці, в середині яких розвивається личинка, добре помітні по галам і насічках (“підковках”) біля них.

Жук 1,5 см. завдовжки, вкритий сірим або жовтуватим пушком. По боках передньоспинки є по одній повздовжній рудій смужці, а на кожному з надкрил - 4-5 рудих плями.

Літ жуків відбувається в травні-червні. Додатково живляться, пошкоджуючи листя, вигризаючи в них невеликі дірки, та черешки листків, тонку кору гілок та пагонів, обгризаючи в них лунки. Самиця для відкладання яєць прогризає кору одно-дворічних гілок до камбію у вигляді підкови. Якщо в цей час калюс пошкодження швидко розростається, значна частина яєць, відкладених у “підкови”, може загинути. Личинки спочатку прогризають хід під корою навколо гілочки, а восени заглиблюються в деревину, проточуючи там повздовжній хід до 5 см. Тут же після другої перезимівлі навесні заляльковуються. Через 2-3 тижні молоді жуки вигризають круглий отвір і вилітають. Генерація дворічна.

ТОПОЛЕВИЙ ВУСАЧ АБО ВЕЛИКИЙ ОСИКОВИЙ СКРИПУН

(S. carcharias L.)

Поширений в тополевих та осикових насадженнях повсюдно, особливо - створених на бідних ґрунтах. Заселяє культури навіть з 4-річного віку.

Жуки літають з червня по серпень. Додатково живляться, вигризаючи в листках дірки або на корі гілок і пагонів поперечні борозенки.

Самиці відкладають яйця поодинці в окоренковій частині дерев. Личинка спочатку прогризає хід під корою, а згодом продовжує його у деревині, направляючи вниз від кореневої шийки в окоренкову частину стовбура. Поблизу кореневої шийки, на кореневих “лапах” личинка вигризає отвір, через який викидає порохню, що має вигляд довгастих і тоненьких скіпочок. В ході личинка зимує тричі. Заляльковується личинка в травні-червні у верхній частині ходу. Лялечкова колисочка від ходу відгороджена кришечкою з порохні. Перед залялькуванням личинка прогризає хід для вильоту молодого жука майже до поверхні кори. Отвори для вильоту жуків діаметром 1 см розташовані поблизу кореневої шийки, тому дерева в цьому місці часто ламаються.

115

В’язові підродина короїдів

РУЙНІВНИК АБО ВЕЛИКИЙ В’ЯЗОВИЙ ЗАБОЛОННИК

(Scolytus scolytus F.).

Поширений скрізь в насадженнях, до складу яких входять в’язові породи. Особливо шкодить полезахисним смугам та зеленим насадженням.

Жуки першого покоління літають у травні-червні. Жуки другого покоління літають в липні-серпні. Жуки прокладають повздовжні маточні ходи на внутрішній стороні кори. Коли дерево ще достатньо життєздатні маточні ходи з великою кількістю вентиляційних отворів. Зимують личинки, які заляльковуються навесні. Жуки обох поколінь додатково живляться, вигризаючи пагони біля бруньок і при цьому заносять спори гриба (Ceratocistis ulmi Mor.), який є збудником голландської хвороби (судинного мікозу). Поселяється в нижній частині стовбурів дерев з товстою корою.

Під перехідною корою в середній частині дерева поселяється струме-

нястий заболонник (S. multistriatys March.), а ще вище в кроні – заболонник пігмей (S. pygmaeus F.). (Рис. ).

Цикл їх розвитку та додаткові живлення такі самі, як і у заболонника руйнівника.

На в’язових (особливо на бересті) на межі між перехідною і тонкою корою часто поселяються заболонник Кірша (S. Kirschi S.) та лубоїд Краат-

ца (Pteleobius Kraatzi E.).

Інші породи.

Грабовий заболонник (S. carpini Ratz.).

Небезпечний шкідник граба. Разом з грабовою златкою часто призводить до всихання порослеві насадження граба.

Жуки літають в червні-липні, відкладаючи яйця на стовбури та на товсті гілки. Личинки живляться до осені, а навесні заляльковуються. Генерація однорічна.

БЕРЕЗОВИЙ ЗАБОЛОННИК (S. ratceburgi Jans.). Табл. рис.

Дуже поширений у березових лісах України.

Жуки літають у червні - на початку липня. Відкладають яйця головним чином на стовбурах. Личинки живляться до настання осені. Зимують і заляльковуються навесні наступного року. Генерація однорічна.

Крім описаних заболонників часто зустрічаються і шкодять плодовим деревам морщинистий (S. rugulosus Ratz.) і яблуневий (S. mali B.) заболонни-

ки.

Родина рогохвости (Siricidae).

Березовий рогохвіст (Tremex fusticornis F.). Табл. рис.

Заселяє ослаблені дерева берези в заболочених березняках та в полезахисних смугах. Імаго літає в липні-серпні. Личинки проточують у деревині такі ж ходи, як і інші рогохвости. Отвори для вильоту імаго круглі, діаметром 5 мм. Генерація однорічна.

Вільхова ксифідрія (Xiphydria camelus L.). Табл. рис.

116

Особливо сильно пошкоджує середньовікові насадження вільхи. Літає в червні-липні. Генерація однорічна.

4. ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З СТОВБУРОВИМИ ШКІДНИКАМИ ЛІСУ

Лісокультурні та лісогосподарські заходи, які спрямовані на створення біологічно стійких насаджень проти хвоєта листогризучих шкідників є одночасно такими, що являються першочерговими також проти стовбурових шкідників.

Слід своєчасно проводити боротьбу із хвоєта листогризучими шкідниками, шкідниками коріння та молодих культур, поліпшувати охорону лісів від пожеж. Часто навіть низова пожежа зумовлює ослаблення дерев, а це спричиняє заселення їх стовбуровими шкідниками.

Величезне значення мають санітарні рубки. Вони ефективні лише при своєчасному їх проведенні (до заляльковування личинок і до заглиблення їх у деревину).

Систематично проводити рубки догляду, особливо у насадженнях жерднякового віку. Для досягнення максимального „терапевтичного” ефекту необхідно проводити ці експлуатаційні заходи у відповідні періоди життєвого циклу стовбурових шкідників.

Всоснових лісах в умовах Полісся та Лісостепу відведення насаджень

всанітарну рубку слід проводити в другій-третій декадах травня, а саму рубку та вивозку лісопродукції у червні. В дубових насадженнях відведення в рубку проводити в кінці серпня - на початку вересня, а саму рубку з осені до квітня. У хвойних насадженнях Карпат вибіркові санітарні рубки слід проводити в три етапи: проти першого покоління типографа, двійника та гравера – у червні, проти їх другого покоління – у серпні-вересні. Проти решти стовбурових шкідників в зимовий період.

Заготовлену протягом осіннє-зимового періоду деревину вивозити з лісу до початку льоту стовбурових шкідників, а при літніх лісозаготівлях – протягом 20 днів. Деревина, що залишається у лісі невивезеною повинна використовуватися як „ловильна” (тобто обкорюватись при заселенні її стовбуровими шкідниками).

Викладку ловильних дерев слід проводити лише в тому випадку, коли мова іде про завершальний етап заходів, про „підчистку залишків” стовбурових шкідників у насадженнях. Викладка робиться за місяць до початку льоту конкретних стовбурових шкідників. Зрозуміло, що цей захід буде зайвим, якщо у лісі залишається необкорена, необроблена отрутами деревина, не розроблені згарища і вітровали, несвоєчасно проводилися санітарні рубки. Не застосовуються ловильні дерева і проти тих шкідників, личинки яких розвиваються у деревині (рогохвости, свердлики, короїди-деревинники), або взагалі не заселяють звалені дерева (великий ялиновий лубоїд, непарний західний короїд, тополеві вусачі та склівки, червиця в’їдлива).

117

ТЕМА 9 ШКІДНИКИ ПІДЗЕМНИХ ЧАСТИН РОСЛИН.

План:

1.Родина пластинчастовусі (Scarabidaсeа)

2.Родина ковалики (Elateridae)

3.Родина чорниші (Tenebrionidae)

4.Родина вовчки (Gyllotalpidae)

5.Родина совки (Noctuidae)

6.Система заходів захисту рослин від шкідників підземних частин рослин

Одна з найбільш поширених і шкідливих груп комах. Представлена переважно видами рядів твердокрилих, рідше лускокрилих.

Розвиток яєць, личинок і лялечок цих комах відбувається у ґрунті. При пересуванні личинки наштовхуються на корінці та коріння різних рослин. Тому у них розвинута багатоїдність. Більшість личинок живляться коріннями самих різноманітних рослин, однак їх виживання, ріст і розвиток залежить від якості їжі. В зв’язку з обмеженістю пересування личинки часто змушені користуватися їжею, від якої вони ростуть повільно, дають малоплодюче потомство, погано виживають.

Розповсюдження кореневих шкідників, формування їх осередків залежить від ґрунтових умов, головні із яких - вологість, температура, аерація, кислотність. Вони в свою чергу залежать від механічного складу ґрунту. В пошуках сприятливих умов відбувається їх горизонтальні та вертикальні міграції. Тому глинисті, важкі ґрунти заселені значно менше, ніж легкі піщані та супіщані.

Великий вплив на коливання чисельності кореневих шкідників мають комахи і інші тварини, що заселяють грунт, а також звірі та птахи (кроти, свині, борсуки, шпаки, граки і ін.). Іноді має місце велика смертність личинок від грибних, бактеріальних та вірусних захворювань. Із патогенних організмів найбільш вивчені гриби Beauveria bassiana Baes. Вони визивають мускардіноз - хворобу досить розповсюджену, особливо в роки із великою кількістю опадів в літньо-осінній період.

Роль хижаків, що знаходяться в ґрунті, суттєво зростає при застосуванні агротехнічних заходів – оранки, рихлення ґрунту, тощо.

1. РОДИНА ПЛАСТИНЧАСТОВУСІ (Scarabidae). Травневі хрущі (Melolontha).

Досить великі жуки (до 3 см. завдовжки) з червоно-бурими надкрилами, чорною передньоспинкою. У самця булава із 7 пластинок, у самиці – із 6. Пігідій (відросток на кінці тіла) добре виражений, похилений або прямовисний, що служить надійною ознакою при визначенні близьких між собою видів.

Личинки, характерні для пластинчатовусих, на задній частині анального стерніта мають поле, зайняте гачкуватими щетинками і із якого на половину своєї довжини виходять два майже паралельних ряди шипиків (Рис.)

118

На Україні найбільш відомі східний травневий (лісовий) хрущ

(Melolontha hippocastani F.) і західний травневий (польовий) хрущ (M. melolontha L.).Один від другого відрізняється формою пігідія.

У західного він довший та ширший, загинається полого і на вершині не має розширення, у східного – коротший з пуговкою на кінці.

Личинки по зовнішньому вигляду і способу життя схожі.

Біологія. Жуки літають у вечері в травні (на півдні в останню декаду квітня).

Початок льоту співпадає з розпусканням листя на березі. Спочатку вилітають самці. Масовий літ продовжується близько 10 днів. Літ західного на 7-10 днів – пізніше і співпадає з появою листя на дубі літньому і цвітінням яблуні. Перелітають жуки на 3-4 км. Під час додаткового живлення жуки об’їдають листя на березі, дубі, тополях, клені, плодових та інших листяних деревах.

Особливо великої шкоди завдають хрущі в крайніх кварталах урочищ, що межують з неораними декілька років землями.

Самки після спарювання відкладають яйця купками в грунт на глибину 10-15 см., здебільшого неподалік від тих дерев, на яких вони живились. Одна самка відкладає до 70 яєць.

На легких ґрунтах в соснових лісових масивах чисельно переважає східний, а в листяних – західний травневий хрущ.

Коли в льотні роки період яйцекладки співпадає з низькими температурами самки реагують на це і відкладають яйця на відкритих місцях і не зімкнених культурах. Коли в цей час високі температури, (засуха) відкладка яєць відбувається під пологом лісу, в достатньо затінених місцях, де не так висихає верхній горизонт ґрунту.

Через 1-1,5 місяці з яєць вилуплюються личинки, які живляться тоненькими корінцями і в перший рік не завдають великої шкоди.

На перезимівлю вони спускаються в нижні горизонти ґрунту, які не промерзають.

Весною, після розмерзання ґрунту, личинки знову піднімаються в верхні горизонти ґрунту, де й продовжують живлення.

В червні-липні вони линяють і перетворюються в личинки другого віку, пошкодження яких стають уже помітними. Через рік вони линяють в друге і стають личинками третього віку, а наступного року линяють востаннє і після цього або зразу заляльковуються, або в стадії личинки 3го віку живуть ще рік і заляльковуються після 4ої перезимівлі. Жуки відроджуються здебільшого в серпні, зимують і вилазять з ґрунту тільки навесні. Отже генерація хрущів на відкритих місцях в сприятливі роки може бути чотирирічна, під покривом лісу – п’ятирічна.

У хрущів виражені роки масового льоту (так звані льотні роки), які повторюються через чотири або п’ять років.

Личинки другого, особливо третього віку дуже пошкоджують коріння сіянців та саджанців в розсадниках, лісових культурах до їх зімкнення (особ-

119

ливо при несприятливих умовах росту на сухих та бідних ґрунтах). За таких умов сіянці (саджанці) звичайно гинуть.

Мармуровий (липневий, строкатий) хрущ (Polyphylla fullo L.)

Особливо сильно шкодить в районах Нижньодніпровських, донецьких пісків. Личинки його перегризають навіть товсті корені. Посиленню шкідливості сприяє те, що він заселяє головним чином бідні сухі ґрунти, де дерева мають знижену стійкість проти пошкоджень.

Заселяючи грунт в насадження віком до 15 років з повнотою 0,5-0,6 через “вікна” в них, він поступово розширює їх, що зрештою призводить до розладнання і загибелі культур (М.М. Падій, 1993). По шкідливості вважається у два рази шкідливішим за травневих.

Жук довжиною до 3,5 см. Передні гомілки у самця з двома, а у самиці з трьома зубцями на зовнішньому краю. (Рис. )

Надкрила чорні або бурі з характерним мармуровим малюнком з білих

плям.

Личинка довжиною до 8,0 см. На анальному стерніті у неї два коротких повздовжніх рядки дрібних, трохи нахилених шипиків серед гачкуватих щетинок (Рис. ) Щоб побачити їх у личинок першого-другого віків треба дивитись вздовж поверхні стерніта ззаду наперед.

Біологія. Літ жуків і відкладка яєць починаються з кінця червня і продовжується до серпня. Льотні роки в нього не виражені. Вдень жуки залишаються на кормових деревах, в південній частині ареала - ховаються в землю. Літають жуки ввечері до настання темноти. В цей період вони живляться хвоєю сосни, збираючись на поодиноко стоячих соснах та на узліссі соснових молодняків.

Після запліднення самиці відкладають яйця в грунт неподалік від кормових дерев. Одна самка відкладає до 40 яєць. Для цього вона заривається в землю на глибину 15-30 см., відкладає поодинці яйця, вміщуючи їх в окремі печерки. Через те, що в щільних ґрунтах самиці це було б важко зробити, вона заселяє лише ділянки з піщаними та супіщаними ґрунтами.

Фаза яйця триває близько місяця. Із яєць в кінці липня – в серпні відроджуються личинки, які зимують і в червні-липні слідуючого року линяють, переходячи в другий вік. Личинки за період свого розвитку зимують три рази, уходячи осінню в більш глибокі горизонти ґрунту (на 60-100 см.) і повертаються в верхні горизонти весною. Вони живляться корінням деревних порід і трав’янистою рослинністю. Після третьої зимівлі, перелинявши в останній раз в червні, личинки заляльковуються і в овальних лялечкових колисочках неділь через три перетворюються в жуків, які зразу ж після виходу із лялечок покидають грунт, літають, а потім відкладають яйця. Отже, генерація у мармурового хруща трирічна.

120