11. Амортизація як основний інструмент пільгового оподаткування підприємств: економічна сутність.

12. Порядок визначення та нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди підприємства.

Під терміном “амортизація”основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизація основних фондів фіксує міру їх зношення, виражає величину зменшення їх вартості і по мірі реалізації продукції акумулює кошти для фінансування оновлення основних засобів.

Сума амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають.

Балансова вартість основних фондів визначається на рівні їх залишкової вартості, тобто балансовою вартістю буде вже не первісна вартість основних фондів, а первісна вартість за мінусом зносу.

Загальна сума амортизаційних відрахувань за нормативний строк служби дорівнює балансовій вартості за мінусом ліквідної вартості.

Вимоги до нарахування амортизації:

1. Нарахування амортизації починається з першого числа місяця наступного за місяцем зарахування основних фондів на баланс підприємства.

2. По об’єктах, що вибули, нарахування амортизації припиняється 1-го числа місяця наступного за місяцем вибуття.

3. Амортизація нараховується під час простою основних засобів, а також за час їх знаходження в ремонті і технічному обслуговуванні.

Розрахунок амортизації та зносу проводиться бухгалтерією за даними інвентарних карток щомісячно і суму нарахованого зносу заносять в інвентарні картки та інвентарні регістри аналітичного обліку.

13. Загальна характеристика податку на додану вартість. Платники пдв. Об'єкт обкладення.

Податок на додану вартість (далі - ПДВ) є одним з різновидів універсальних акцизів, який нараховується та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача.

Характерною рисою сплати ПДВ є те, що до бюджету сплачується не вся нарахована сума, виходячи з оборотів по реалізації, а лише різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка оплачена або піддягає оплаті конкретним платником при купівлі сировини, матеріалів, товарів. Це забезпечує оподаткування не всіх оборотів, а лише величини вартості, що додається до матеріальних затрат та закупівельних цін.

Додана вартість як об'єкт оподаткування ПДВ - це вартість, створена в окремій господарській одиниці. Вона може бути визначена двома способами:

- як сума окремих елементів: заробітної плати, прибутку, відсотків тощо;

- як різниця між вартістю реалізованої продукції та вартістю сировини, матеріалів, послуг виробничого характеру тощо, придбаних в інших суб'єктів господарювання.

До об’єктів оподаткування ПДВ відносять операції платників податків із: 1) продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; 2) ввезення товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України; 3) вивезення товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Основна ставка по податку на додану вартість становить 20 відсотків

Податковий кредит – це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання  за звітний період (сума ПДВ сплачена таким підприємством у складі вартості товарів, робіт, послуг, придбаних в іншого платника ПДВ, або сплачена на кордоні митним органам).

Податкове зобов’язання – загальна сума податку, нарахована платником у звітному періоді (в складі вартості проданих, або оплачених покупцем товарів, робіт, послуг).

Два основних види платника:

1) особи, які здійснюють поставку товарів (робіт, послуг), - зобов'язані утримувати податок з коштів, отриманих від покупця;

2) особи, які імпортують товари - зобов'язані сплатити податок за рахунок власних коштів.