3. Роль і місце бюджету у перерозподільних відносинах у суспільстві.

Бюджет держави є головним елементом перерозподілу ВВП. Він використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу фін.ресурсів з урахуванням вимог раціонального розміщення виробничих

сил, піднесення національної економіки, прискорення соц. розвитку і поліпшення соц.захищеності найменш забезпечених верств населення. Через видатки та податки бюджет виступає важливим інструментом регулювання і стимулювання національної економіки. Бюджет використовується для впливу на підвищення норми нагромадження, прискорення темпів економічного росту, стимулювання НТП, регулювання темпів оновлення і розширення основного капіталу, вирівнювання галузевих пропорцій, розвиток соц.інфраструктури. Фінансове забезпечення соціальної політики – підтримка найменш захищених верств населення, а також функціонування закладів охорони здоров’я, освіти, культури, науки і соц. захисту.

4. Правове регламентування бюджетних відносин.

Оскільки бюджетні відносини є перерозподільними і всеохоплюючими, вони можуть здійснюватись лише на законодавчій основі. Тобто бюджету притаманний імперативний характер. Правове регламентування бюджетних відносин здійснюється на 3 рівнях:

1) ЗУ “Про бюджетну систему України”, де визначається структура бюджету

даної країни, доходи і видатки, розподіл доходів і видатків за рівнями

адміністративного поділу, організація складання і виконання бюджету;

2) Закони, що регламентують формування доходів і фінансування видатків:

“Про систему оподаткування”, “Про окремі податки”;

3) щорічний ЗУ “Про Державний бюджет” на наступний рік.

5. Показники, що характеризують стан бюджету.

Бюджет як фінансовий план являє собою розпис доходів і видатків держави, який затверджений органами законодавчої і представницької влади у вигляді законодавчого акту.

Стан бюджету як фін плану характеризується 3 показниками: 1)рівновага доходів і видатків; 2)перевищення доходів над видатками (бюджетний .профіцит);

3)перевищення видатків над доходами (бюджетний дефіцит). За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття. Найбільш доцільним і обґрунтованим станом бюджету є рівновага доходів і видатків.

Рівновага доходів і видатків бюджету є його найбільш доцільним і обґрунтованим станом. Вона означає, що всі видатки бюджету маютьвідповідні джерела фінансування. З позицій фінансового забезпечення

реалізації функцій держави немає потреби, з одного боку, формувати зайві доходи, а з іншого – передбачати у своєму плані видатки без гарантованих надходжень для їх фінансування. Досягнення врівноваженості бюджету є головним завданням бюджетного планування. Враховуючи розгалужений склад видатків бюджету та різноманітність джерел формування доходів, а головне – систему фінансових інтересів у суспільстві стосовно бюджету, коли кожний суб’єкт заінтересований отримати якомога більше асигнувань і

сплатити якнайменше податків та платежів, можна відзначити, що практична реалізація цього завдання є дуже складною.

Бюджетний профіцит є специфічним явищем. Це досить відносний показник, адже завжди можна знайти певні напрями використання коштів. „Зайвих” коштів взагалі не буває. Також слід відрізняти бюджетний профіцит від надлишку коштів, який підлягає вилученню до бюджету вищого рівня і характеризує між бюджетні відносини. У будь-якому випадку бюджетний профіцит не може розглядатись як позитивний результат фінансової діяльності держави, ідентичний прибутку суб’єктів підприємництва. Державі зайві кошти не потрібні.

Бюджетний дефіцит є найбільш складним і водночас досить поширеним явищем. Це – перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обов’язкові платежі, що згідно з бюджетною класифікацією віднесені до доходів бюджету. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету, оскільки при його складанні і затвердженні встановлюються відповідні джерела фінансування.