28. Державні позики, їх класифікація.

Державні позики - це основна форма державного кредиту, коли держава виступає в основному в якості позичальника. Заборгованість держави за державними позиками включається в суму державного боргу країни.

Державні позики класифікуються наступним чином.

За способом розміщення поділяються на:

- що вільно обертаються;

- що розміщуються за передплатою;

- примусові.

По забезпеченості боргових зобов'язань:

- закладні (забезпечуються конкретним заставою);

- беззакладные (забезпеченням служить все майно держави).

За терміном дії:

- короткострокові (термін погашення до одного року);

- середньострокові (до п'яти років);

- довгострокові (понад п'яти років).

За видами дохідності:

- виграшні (виплата доходів здійснюється на основі лотереї);

- процентні (виплата доходів відбувається щорічно, рівними частками за затвердженою ставкою);

- з нульовим купоном (продаються зі знижкою з номіналу, а викуповуються за номіналом). За місцем розміщення:

- внутрішні;

- зовнішні.

За методом визначення доходів:

- з твердим доходом;

- з «плаваючим» доходом.

За обов'язки позичальника дотримуватись строків погашення позики:

- з правом дострокового погашення;

- без права дострокового погашення.

Крім того, державні позики поділяються на облігаційні і безоблигационные (позики в Ощадних банків або міжурядові позики, що оформляються шляхом записів за рахунками державного боргу); ринкові (вільно купуються і продаються на грошовому ринку) і неринкові, а також спеціальні випуски, які розміщуються серед урядових установ та фондів і не підлягають купівлі-продажу.

29. Державний борг та його структура.

Державний борг – це сукупність зобов'язань держави за платежами, які належить виконати на підставі одержаних або гарантованих активів. Нерідко державний борг розглядають як суму строкових боргових зобов'язань уряду, виражених у грошовій формі. Але таке визначення не буде вичерпним, оскільки у ньому не взято до уваги значної кількості платежів, які мають виконати державні органи управління на підставі минулих подій. Так, не врахованими виявляються заборгованість за виплатою зарплати, пенсій, компенсацій переплачених податків, надання гарантій за кредитами та ін. Не зовсім вдалим є і визначення боргу, коли суб'єктом називається уряд, а не держава. Адже крім уряду, державна заборгованість може формуватися і на підставі діяльності центрального банку, місцевих органів державної влади та ін.

Державний борг виникає не тільки на основі зобов'язань відповідних бюджетів, а і бюджетних установ та державних цільових фондів. До складу державного боргу в широкому розумінні входить також заборгованість державних підприємств.

Формування державного боргу здійснюється під впливом багатьох факторів. Переважна їх частина має об'єктивний характер і зумовлює наявність державного боргу навіть в періоди економічного зростання. До таких факторів, зокрема, відносять дефіцит державного бюджету та від'ємне сальдо торговельного балансу, накопичення заборгованості з погашення та обслуговування державного кредиту за попередні періоди, зобов'язання держави з соціальних виплат, компенсацій, індексацій доходів громадян та ін.

Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Внутрішній державний борг(D) – заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг(DI) – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.