- •Розв. Іст. Світогляду у період Ст. Греції
- •Іст. Праці ст. Римлян
- •Провіденціалізм і есхатологія
- •Антропологізація іст. Думки у добу Гуманізму
- •Іст. Погляди мислителів-просвітників
- •Станов. Принц. Історизму в період Романтизму
- •Позитивістські погляди на історію
- •Матеріал. Розум. Іст. Іст. Пог. К.Маркса і ф. Енгельса
- •Іст. Погляди о.Шпенглера
- •Теорія цивілізації а.Тойнбі
- •Пробл. Світ. Історії у світлі екзистенціалізму
- •Теорія «осьового часу» к.Ясперса
- •«Нова іст. Наука» у іі пол. Хх ст.
- •Неопозитивістська течія. Погляди к. Поппера
- •Теорія стадій економ. Росту та індустр. Сусп. (у.Ростоу, р.Арон)
- •Теорія «зіткнення цивілізацій» с.Хантінгтона
- •Розв. Сусп. За вченням ф.Фукуями
- •Тенденції розв. Іст. Науки на поч. Ххі ст.
- •Наук. Школи в рос. Історіогр.
- •Розв. Білорус. Історіог
- •Наук. Школи в болгарс історіог.
- •Наук. Школи в польс історіогр.
- •Наук. Школи в чеській історіогр.
- •Предмет історіог. Укр..
- •Місце «Історії Русів» в розв. Укр. Історіогр.
- •Знач. Іст. Праць д.Бантиша-Кам. Та м.Маркевича
- •Наук. Спадщина м.Максимовича
- •Укр. Пробл. В пр. М.Костомарова
- •Вплив творчості т.Г.Шевченка на
- •Внесок о.Лазаревського
- •Особл. Іст. Думки у зх. Рег. Укр. (кін. Хvііі – і пол. Хіх ст.)
- •Історичні погляди м.Драгоманова
- •Наук. Доробок в.Антоновича
- •Концепт засади праці м.Грушевського «Історія України - Русі»
- •Діялн. Наук. Школи м.Грушевського в рад. Укр.
- •Наук. Спадщ. Д.Багалія та д.Яворницького
- •Радянізація укр. Іст. Науки в 20-30 рр. Хх ст.
- •М.Яворський
- •Мет. Використ. Матер. З історіог. В шк.. Курсі іст.
- •Історіограф. Новації у наук. Доробку м.Слабченка
- •Знач. Поглядів в.Липинського
- •Внесок н.Полонської-Василенко
- •Роль та місце о.Оглобліна
- •Наук. Дослід. Д.Дорошенка
- •Заснув. Та діяльн. Істор. Наук. Тов.. За межами України
- •Становище укр.. Рад. Науки в 40-60 рр. Хх ст.
- •Пробл. Досл. Укр.. Рад. Іст. Науки в 70-90 рр. Хх ст.
- •Відрод. Нац.. Історіог. В незал Укр.
- •Предм та завд курсу «Джерелозн іст Укр».
- •Заг характер непис дж з іст Укр
- •Найдавн іноз дж з іст Укр.
- •Докумен дж з іст к. Русі.
- •«Повість минулих літ»
- •Київський літопис хіі ст.,
- •Галицько-Волинський літопис хііі ст.
- •Литовські статути 1529, 1566, 1588 рр.
- •Актові дж з іст Визвольної війни 1648-1657 рр.
- •Конституція п.Орлика
- •Архів Коша Запорізької Січі
- •«Кройніка Феодосія Софоновича»
- •Літопис Самовидця
- •Літопис г.Граб'янки
- •Літопис с.Величка
- •Заг хар статист дж з іст Укр.
- •Періодика
- •Мемуарна література хх ст.
- •Законодавчі акти цр
- •Законод акти п.Скоропадського
- •Найв. Законод дж доби Директорії
- •Документ дж рад періоду
- •Законод акти нез Укр
Іст. Погляди о.Шпенглера
Відчутного удару традиційний європейський історизм зазнав з боку Освальда Шпенглера(1880 – 1936 рр.). У своїй фундаментальній праці «Присмерк Європи»він по-новому розглянув «морфологію світової історії». Шпенглер відкинув традиційну періодизацію всесвітньої історії на античну, середньовічну і новочасну і запропонував свою концепцію світової історії як низку незалежних одна від одної культур, які подібно всякому живому організму, переживають періоди зародження, становлення і вмирання.
Оскільки концепція єдності всесвітньо-історичного процесу, на думку філософа, нівелює унікальність і неповторність кожної спільноти, її варто замінити багатшою змістом картиною – циклічною історією виникнення, розвитку, загибелі численних самобутніх культур. За Шпенглером, істинно великими і повністю реалізованими культурами на планеті були: китайська, вавілонська, єгипетська, індійська, антична, візантійсько-арабська, західна, культура майя, російсько-сибірська. Унікальність кожної культури, доводив Шпенглер, визначається своєрідністю її «душі». Так, наприклад, основою античності була «аполлонівська душа», арабської – «магічна душа», західної – «фаустівська» і т.п. Умирання культури відбувається, стверджував філософ у формі переходу до «цивілізації» – закостенілого стану культури. На думку науковця, Європа також вже підійшла до стадії умирання, оскільки її культура набула якості цивілізації.
Теорія цивілізації а.Тойнбі
Серед мислителів першої половини ХХ ст., які послідовно критикували «наукову історію», тобто позитивістські концепції минулого, особливе місце займає Арнольд Тойнбі (1889 – 1975 рр.). Тойнбі вважав, що головним в історичному процесі є культура як єдність матеріальних, політичних і духовних діянь людей. З урахуванням фактора культури, Тойнбі розподіляє усі сучасні і минулі суспільства на цивілізації. Згідно з класифікацією англійського історика, упродовж історії людства існувала 21 цивілізація. Початок цивілізації відбувається завдяки появі унікальних, творчих особистостей, які здатні долати усталені форми життя і традиції. Якщо більшість членів спільноти починають їх наслідувати («мімезис»), то спільнота переходить від стану спокою «Інь» до активного стану «Ян».
Історичний процес відбувається шляхом «Виклику – Відповіді». Господь ставить важкий Виклик-випробування перед спільнотою, яка мусить дати свою Відповідь на Виклик. Сильна, творча, енергійна спільнота дає Відповідь, а слабка спільнота – гине. За Тойнбі, Виклики можна поділити на такі види: 1) зовнішні удари (війни, агресії), 2) зовнішній тиск (економічна, політична і культурна експансія сусідніх цивілізацій), 3) внутрішнє гноблення (становість, соціальне панування, національне гноблення). У процесі подолання Викликів спільнота пізнає довколишнє буття і волю Господа. У результаті перманентного діалогу між Людиною і Логосом виникає Істина. Важливим у концепції Тойнбі є категорія «вічної людини», тобто, особистості, яка наділена свідомістю і здатністю робити вибір мети своєї діяльності.
Рушієм історичного процесу, згідно з Тойнбі, є «життєвий порив», який здійснює творча еліта людської спільноти і веде за собою пасивну більшість. Саме творчі, освічені, енергійні люди готують суспільну Відповідь на черговий Виклик, пожвавлюючи суспільне буття і не даючи спільноті застоятися і розкластися. Цивілізація занепадає, вважав Тойнбі, тоді, коли творча еліта спільноти втрачає сили і енергію і вже не здатна повести за собою інертну масу.
Із 21 цивілізації у ХХ ст., на думку англійського мислителя, залишилося тільки сім. Причому одна з них – «західна» переживає кризовий період, період занепаду, який настав у ХVІІ ст., з моменту коли європейці втратили фундамент християнства.
Вихід, на думку Тойнбі, у створенні «світової федеративної держави». Це новітнє утворення має забезпечити збереження культурних цінностей кожної цивілізації і об’єднати їх на базі релігійної духовності у формі пантеїстичної «всесвітньої релігії».
Тойнбі доводив, що між цивілізаціями завжди були різноманітні зв’язки, які складали вагому частину життя цивілізацій. Тойнбі особливо наголошував на тому, що спільноти, які приєднуються до інших спільнот, забезпечують збереження безперервності історичного процесу.
