21. Законодавчі акти цр

Лише сьогодні з’являються джерела по періоду цієї історії. Всі документи національних формувань були в архівах під грифом «цілком таємно». 3-4 березня 1917 року у Києві створено Центральну Раду. ЇЇ найголовнішими джерелами є Універсали та Конституція. І-10.06.1917р,проголошував автономію України, закликав народ до організації нового політичного ладу; ІІ-03.07. 1917р., склад ЦР поповнювався представниками національних меншин; ІІІ-6.11.1917р., проголошував створення УНР, як автономної державної одиниці Російської Республіки; 4-22.01.1918р – УНР проголошувалася цілком незалежною державою. Після прийняття ІІ Універсалу було розроблено Статут управління державою «Основи тимчасового правління на Україні». Йшлося про утворення уряду. Склад: Винниченко, Барановський, Петлюра, Стасюк, Мартос, Стешенко, Єфремов. Ген. Писар – Христюк. 29.04 1918 року прийнято Конституцію. Всього 89 статей. 29. 04 1918 року прийнято акт «Про новий територіально-адміністративний устрій». Планувалося поділити Україну на 30 адмін. Округів. В основу покладено історико-етнографічні особливості.

22. Законод акти п.Скоропадського

29.04. 1918 року- «Грамота до всього українського народу». Оповіщено про розпуск ЦР, оголошено про прихід до влади нової політичної сили. «Закон про тимчасовий державний устрій України». Суть: 1) влада гетьмана; 2) про Раду Міністрів – про їх повноваженння; про віру, про закони, про фінансову Раду. Закони наділяли гетьмана практично необмеженою владою. Він керував армією і флотом, йому належало право помилування. 1.08.1918 р – Рада Міністрів прийняла «Тимчасовий закон про верховне управління державою на випадок хвороби чи смерті гетьмана України». Влада переходила до колегії верховних правителів. Склад – 3 особи. Кандидатів заздалегідь мали визначити по 1 людині гетьман, Рада Міністрів, Державний сенат. Головою колегії ставала людина, призначена Гетьманом. Документ був підписаний Головою Ради Міністрів Лизогубом та Державним Секретарем Завадським.

23. Найв. Законод дж доби Директорії

Коли у Києві ще правив гетьман, у Львові було проголошено ЗУНР. В жовтні 1918 року було утворено Українську Національну Раду, а 18 жовтня – її статут. В УНР 18. 10 було прийнято «Прокламацію УНР», що визначала українську етнографічну область в Австро-Угорщині: «Сх. Галичина із заграничною лінією Сяну з влученням Лемківщини, пн-зх. Буковина з м. Чернівці, Сторожинець, Серет та укр полоса пн-сх. Угорщини». Другий параграф прокламації констатував окреслену територію як «Укр державу». Третій параграф закликав нац меншин вислати своїх представників до УНР. УНР 13.11.1918 року прийняла «тимчасовий Основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської імперії». Українська держава отримувала офіційну назву ЗУНР, уточнювалася територія держави, називались Закарпатські комітати, що мали увійти до ЗУНР. Затверджувався герб Республіки (лев на синьому полі, повернений в праву сторону) та печать. В січні 1919 року до влади прийшла Директорія. Першим документом в якому вона визначила програму своєї діяльності, була «Декларація української Директорії». Вона повідомляла що поміщицько-монархічне панування припиняється, відновлюється демократичне самоврядування, відновлено закони про справедливе врегулювання земельного питання, відмінено всі закони гетьманського уряду.