Зрозуміло, що при ручній оброб­ці немає потреби кодувати відпові­ді. Зате потрібно графічно виділяти їх, це значно при­скорить обробку інформації

- Важливо заздалегідь систематизувати мож­ливі відповіді на максимальну кількість запитань. А там, де зробити це неможливо і доводиться вда­ватися до відкритих запитань, - систематизувати вже одержані відповіді й кожному варіантові при­своїти певний номер, що теж полегшить обробку.

Порівняно недавно (а подекуди і тепер), як­що є значний масив інформації (кілька сотень по­льових документів), вдавалися до механізованої

обробки, яка передбачає застосування різних механічних пристроїв, зок­рема, перфоратора. Інформацію в цьому випадку кодують і заносять на перфокарту. Механізована обробка прискорює й урізноманітнює

Механізована обробка має пе­реваги перед руч­ною, як арифмо­метр перед рахів­ницею. Однак як арифмометр у бух­галтерії, так і пер­форатор у соціо­логії - це вже поза­вчорашній день

аналіз інформації (перфоратор за один раз може за кількома параметрами виокремити кілька де­сятків перфокарт). Про механізовану обробку інформації доводиться говорити хоча б тому, що журналіст, який проводить соціологічне дослі­дження, не завжди має комп'ютер або ж доступ до нього. Саме тому в журналістському середови­щі набув поширення такий «механічний прист­рій» для обробки соціологічної інформації, як... в'язальні дроти. Якщо картотеку, наприклад, ре­дакційної пошти, вести на перфокартах, на яких кожен отвір має певне значення, то, вставивши дроти в потрібні отвори, можна легко виділити із загального масиву потрібні листи (наприклад, які надійшли з певного району, написані на конкретну тему і авторами яких с певна група людей).

Та все ж найкращий і найшвидший метод обробки як завгодно великих масивів інформації - комп'ютерна обробка. Правда, тут є парадокс, який треба враховувати. Комп'ютерна обробка пе­редбачає наявність відповідної програми, попереднє суцільне кодування інформації, занесення її (всієї) до комп'ютера і аж потім - обробку за спеціальною комп'ютерною програмою. Це складно й недешево, однак для обробки великих масивів інформації, для комплексного аналізу її комп'ютер незамінний. Хоча б тому, що за добре складеної комп'ютерної програми комп'ютер не тільки підрахує одержані результати, а й поперед­ньо їх проаналізує. Він здійснює мільярди логічних і математичних опера­цій, - те, що людині просто не під силу.

Комп'ютерна обробка соціологічної інформації дає змогу застосу­вати до неї статистичні методи аналізу. Зокрема це типологічний, або таксономічний аналіз, за допомогою якого встановлюють класифіка­ційні ознаки, а потім за ними одиниці спостереження поділяють на групи. Така класифікаційна ознака може бути одна (наприклад, стать), можна застосувати й декілька одразу (скажімо, критичні матеріали такого-то обсягу, на таку-то тему, з такої-то області, таких-то авторів і т. д.). Задав­ши параметри і використавши таксономічний аналіз, дослідник поділяє вибіркову сукупність на групи, встановлює їхній обсяг.

У типологічному аналізі, до речі, важливою є кількість па­раметрів. Якщо їх надто багато, великою буде і кількість утворених груп; як і при малій кількості, втратиться сенс самого поділу. Оптималь­ним вважають, якщо таксономія дає близько десятка груп. Естонські дослідники, наприклад, за допомогою типологічного аналізу в аудиторії районних газет Естонії виділили п'ять груп читачів. Проаналізувавши кожну з них, тобто їхні відповіді на запитання анкети, вони одержали змогу досить докладно їх схарактеризувати:

1. Активні, перебірливі читачі, які критично оцінюють газету, звертаються до неї з професійними запитами, очікують від газети гострішого і діловитішого обговорення місцевих проблем.

Обсяг цієї групи - 10 відсотків від загалу.

2. Активні, але неперебірливі читачі. Читають газету «запоєм», зі звички бути в курсі справ. До газети в них мало претензій. У цій групі особ­ливо багато жінок, людей, зайнятих у невиробничій сфері економіки.