2.2.1. Анкетування

Анкетування проводять тоді, коли треба опитати велику кількість людей на великій території, звести до мінімуму вплив дослідника на респондента і коли характер запитань дозволяє опитуваному самостійно, без допомоги дослідника, відповісти на них, а можливий вплив оточуючих на респондента несуттєвий.

Залежно від способу розповсюдження анкет анкетування поділяють на пресове, поштове і роздаткове.

Відомий випадок, коли студент- журналіст, який щодня в бібліотеці та в сусідів по гур­тожитку прочитував 5-6 газет, на запитання «Чи ре­гулярно Ви читаєте газети?» відповів - «нереґуля- рно», бо не передплачував і не купував жодної і не мав впевненості в тому, що йому й завтра потрапить до рук номер газети, яку він читав сьогодні

Під час пресового анкетування анкету публікують на сторінках газети чи журналу; відповівши на неї, опитувані свої відповіді до редакції чи соціологічного центру надсилають поштою. Пресова анкета - досить простий і оперативний метод розповсюдження анкет, вона дає змогу оперативно зондувати громадську думку деякої частини населення

Опитування та його види

про конкретні проблеми, особливо ті, в яких компетентними є читачі певного видання. Перевагою пресового анкетування є його економічність (затрати на нього невисокі). Важливо також, що добровільність участі в пресовому опитуванні й безсумнівна анонімність опитуваних забезпечують добросовісність, щирість і ґрунтовність відповідей.

Природа пресового анкетування така, що воно не може забезпечити достатньої репрезентативності. тобто здатності опитаних відобразити характеристики певної сукупності людей. До того ж частка пресових анкет, які повертаються, невелика: за оптимальних умов (велика площа, яку займає анкета, можливість безпосередньо в ній записувати відповіді, попередня оплата повернення анкети поштою) повертається не більше п'яти відсотків опублікованих у газеті анкет.

Скажімо, 16 листопада 1988 року «Комсомольская правда» опублікувала анкету із шести запитань з приводу виборчої системи. Редакція газети, яка тоді виходила багатомільйонним тиражем, одержала 6119 анкет, переважно, від містян із високим рівнем освіти, і все ж небезпідставно оцінила цей факт так: «Хвиля цієї активності сама собою свідчить про величезний інтерес до законопроек­тів, які обговорюються»¹.

Читачі навіть найтиражнішої га­зети - це ще не все населення регіону. До того ж, та частина аудиторії, яка вирішила від­повісти на пресову анкету, не може репрезентувати всіх читачів газети

У цьому плані ефективнішим є поштове анкетування: рівень повернення поштових анкет становить 30-50 відсотків. Під час поштового анкетування анкета розповсюджується серед потенційних респондентів поштою - за спеціально відібраними адресами, які разом забезпечують репрезентативність дослідження. Для забезпечення анонімності анкети надсилають разом із зашифрованою сигнальною карткою, яку потім опитуваний повертає окремим поштовим відправленням. Отже, під час поштового анкетування соціолог може проконтролювати, чи відповів конкретний респондент на анкету, але не може встановити, що саме відповів, і респондент має певність в анонімності своїх відповідей.

До поштового анкетування соціологи вдаються: а) якщо потрібно опитати велику кількість респондентів; б) якщо фінансування обмежене (таке анкетування дешевше від роздаткового); в) під час опитування на теми делікатні, що стосуються інтимного життя або ж гострих суспільних проблем, тобто запитань, на які люди воліли б відповідати анонімно. Щоб стимулювати повернення анкет, перед початком поштового анкетування про майбутню акцію повідомляють у засобах масової інформації Комсомольская правда. - 1988. - 16 ноябр.або ж листовно, вкладають у конверти різноманітні сувеніри для потенційного респондента - календарі, поштівки, транспортні схеми міста тощо. Важливо також, щоб потенційні респонденти отримали анкети напередодні вихідних. Найбільший ефект дає повторне, за 1-2 тижні, посилання анкет (якщо після першого не було відповіді). В окремих випадках це дає змогу збільшити рівень повернення до 60-70 і навіть 90 відсотків¹.

Ясна річ, що найвищий рівень повернення, якщо використати роздаткове анкетування, коші дослідник особисто роздає і збирає анкети. Правда, і в цьому випадку рівень повернення не завжди сягає 100-відсоткової межі.

Роздаткове анкетування має кілька варіантів.

Дослідник може, роздавши анкети, не бути присутнім під час їх заповнення (це посилює анонімність). В іншому випадку він може залишитися, консультуючи щодо правил заповнення (таке анкетування називають груповим). Вибір варіанта залежить від обставин, але головним критерієм є умови одержання максимально якісної інформації. З огляду на це в першому випадку (коли дослідник відсутній під час заповнення анкет) особливу увагу слід звертати на пояснення правил заповнення анкет. Якщо анкети збирають від кожного респондента зокрема, варто ще до заповнення анкети продемонструвати кільканадцять уже зібраних анкет, серед яких практично неможливо відшукати відповіді якоїсь конкретної людини. У другому випадку здавання анкет слід організувати так, щоб дослідник не торкався їх, аж поки не будуть здані всі. Опитувані можуть класти свої анкети в будь-яку частину стосика.

Запитання для самоконтролю

1. У яких випадках вдаються до анкетування?

2. Які є види анкетування?

3. У яких випадках вдаються до роздаткового анкетування?

4. У яких випадках вдаються до поштового анкетування?

5. Які Ви знаєте переваги і хиби пресового анкетування?

6. Які особливості поведінки анкет ера під час анкетування?