Хіміотерапія раку шлунка

Найбільш часто для лікування РШ використовуються:

Схема FAM-I:

Фторурацил 600 мг/м² в/в у 1, 8, 29 та 36 дні

Адріаміцин 30 мг/м² в/в у 1 та 29 дні

Мітоміцин С 10 мг/м² в/в, крапельно у 1 день

Курс лікування повторюють з 56 дня.

Схема ЕАР:

Адріаміцин 20 мг/м² в/в у 1 та 7 дні

Цисплатин 40 мг/м² в/в крапельно у 2 та 8 дні

Етопозид (вепезид) 120 мг/м² в/в крапельно у 4, 5 та 6 дні

Курси повторюють кожні 4 тижні.

Таке лікування дозволяє продовжити життя хворих на 1–2 роки.

Пошуки нових ефективних режимів, що продовжуються, дозволили досягти 78% безпосередніх позитивних результатів при використанні цисплатини й етопозиду у поєднанні з високими дозами фторурацилу (2600 мг/м²) і фолінатом кальцію.

Променева терапія раку шлунка

Ефективність передопераційної променевої терапії при пухлинах шлунка показали українські вчені (В.А. Коссе, М.І. Хворостенко, 1990).

На сьогодні дослідження в цьому напрямку продовжуються. Отримані дані дозволяють зробити висновок, що застосування променевої терапії в комбінованому лікуванні місцеворозповсюдженого, низькодиференційованого і прогностично несприятливого раку шлунка дозволяє суттєво покращити показники виживаності хворих.

Отже, променева терапія використовується як компонент комбінованого лікування, що включає виконання радикальної операції і проведення поєднаної променевої терапії (дистанційної і внутрішньопорожнистої). Дистанційна променева терапія проводиться, як правило, у хворих на рак шлунка у передопераційному періоді. Внутрішньопорожниста променева терапія проводиться з метою рецидиву пухлини у частині шлунка, що залишилась, або у стравоході.

Віддалені результати лікування та профілактика раку шлунка

Віддалені результати лікування РШ залежать, перш за все, від стадії захворювання. При ранньому раку (Т1N0M0) після радикального хірургічного лікування 5- і навіть 10-річна виживаність сягає 70–90%. Уже при тих пухлинах, що розповсюджуються на м'язовий шар (Т2), 5-річна виживаність знижується до 50–60%, а за наявності лімфогенних метастазів – до 30–40%. Розширена лімфодисекція при радикальних операціях з приводу РШ Т1–2 N+ дозволяє покращити віддалені результати на 15–25%.

У хворих з пухлинами Т3–T4 у 60–80% випадків є не тільки лімфогенні, але й імплантаційні й гематогенні метастази, тому рівень 5-річної виживаності в цих стадіях не перевищує 30–37% навіть після комбінованого лікування із застосуванням променевої і хіміотерапії. Лікування хворих з місцеворозповсюдженим раком шлунка Т3–4 N+ є однією з актуальних проблем сучасної онкології, оскільки частка цих пацієнтів сягає в Європі 50–60% а в Україні – 80–85%.

Тривалість життя хворих після симптоматичних операцій або не оперованих взагалі рідко перевищує кілька місяців. Все це поставило перед органами охорони здоров'я, онкологічною службою завдання намітити шляхи зниження захворюваності на рак шлунка й вирішити питання ранньої діагностики.

Перша задача розв'язується шляхом проведення профілактичних заходів, спрямованих на попередження розвитку захворювань шлунка – покращення якості їжі, відмова від паління й вживання алкоголю, раціональний режим харчування.

Можливість успішної профілактики раку шлунка нині стала реальністю. Наявний досвід показує, що у ряду випадків РШ можна достатньо успішно попередити. Так, у США активне впровадження «здорового способу життя» привело до того, що РШ став рідкісним захворюванням. Дотримуючись певного режиму харчування, можна значно знизити несприятливий в онкологічному сенсі вплив вживаної їжі: необхідно регулярно харчуватись, уникати консервованих, маринованих і копчених продуктів, гарячої, смаженої на жирі, гострої і солоної їжі, споживати більше свіжих овочів і фруктів, зокрема цибулі й часнику, молочні й кисломолочні продукти, вітаміни А та С, крупи грубого помолу, хліб з висівок. Необхідно відмовитись від куріння, надмірного вживання алкоголю (міцних і сурогатних алкогольних напоїв, особливо у поєднанні з жирною, смаженою, копченою і солоною їжею), контролювати масу тіла й активно займатися фізичною працею і спортом. Не зважаючи на те, що зазначені профілактичні заходи мають досить загальний характер, їх ефективність переконливо підтверджується численними прикладами.

Що стосується боротьби з НР-інфекцією, то в цьому напрямку найбільш реальним і обґрунтованим слід вважати медикаментозне лікування і розробку активної вакцини, доступної широким колам населення. Водночас є повідомлення про ефективність при НР-інфекції часнику й цибулі, що, як відомо, мають бактерицидну дію.

Для розв'язання другої задачі в країні організується мережа ендоскопічних кабінетів, виділяються групи осіб з підвищеним ризиком захворювання на рак шлунка, які обстежуються в першу чергу. В цьому плані показовим є досвід Японії, де впровадження анкетування, крупнокадрової флюорографії шлунка та ендоскопічного скринінгу значно зменшило кількість пухлин, що проростають за межі шлунка, і підвищило виживання.

Наведені результати ще раз демонструють необхідність організації системи раннього виявлення захворювання, оскільки в ранніх стадіях рак шлунка можна успішно вилікувати хірургічним шляхом.