Оцінка поширеності процесу: поділ на стадії, система tnm

Для оцінки величини злоякісної пухлини та її розповсюдженості запропоновані класифікації за стадіями та системою ТNM.

Система ТNM для класифікації злоякісних пухлин розроблена P. Denoix (Франція) у 1952 році. У 1962 році ВООЗ затвердила систему ТNM як міжнародну класифікацію пухлин. З поглибленням уявлень про закономірність пухлинного росту система ТNM редагується і переглядається.

Загальні правила системи tnm

Система TNM, прийнята для характеристики анатомічного розповсюдження ураження, базується на 3-х компонентах:

Т – розповсюдження первинної пухлини;

N – відсутність або наявність метастазів у реґіонарних лімфовузлах і ступінь їх враження;

M – наявність або відсутність віддалених метастазів.

До цих трьох компонентів додаються цифри, що вказують на розповсюдженість злоякісного процесу: N0, T1, T2, T3, T4 N0, N1, N2, N3, M0, N1.

Загальні правила, що застосовуються для всіх локалізацій пухлин:

1. У всіх випадках діагноз має бути гістологічно підтверджений; якщо його немає, то такі випадки описуються окремо;

2. При кожній локалізації описуються дві класифікації:

а) клінічна (TNM або сTNM), що ґрунтується на даних клінічного, рентгенологічного, ендоскопічного обстеження, біопсії, хірургічних методів обстеження та низки додаткових методів.

б) патоморфологічна (постхірургічна, патогістологічна (рTNM)), що базується на даних, отриманих до початку лікування, на доповнених або змінених на основі відомостей, отриманих під час хірургічного втручання чи при дослідженні операційного матеріалу.

3. Після визначення T, N, M і рT, рN, рM категорій, може здійснюватись групування за стадіями. Встановлений ступінь розповсюдження пухлинного процесу за системою TNM або за стадіями повинний залишатись у медичній документації без змін. Клінічна класифікація особливо важлива для вибору й оцінки методів лікування, тоді як патологічна дозволяє отримувати найбільш точні дані для прогнозу й оцінки віддалених результатів лікування.

4. Якщо є сумнів щодо правильності визначення категорій TNM, треба обрати нижчу (тобто менш розповсюджену) категорію. Це стосується також групування за стадіями.

5. У випадку множинних синхронних злоякісних пухлин в одному органі класифікація будується на оцінці пухлини з найвищою Т-категорією, а множинність і кількість пухлин вказується додатково T2(m) або T2(5). При виникненні синхронних білатеральних пухлин парних органів кожна пухлина класифікується окремо. При пухлинах щитовидної залози, печінки, нефробластомах, нейриномах множинність є критерієм Т-категорії.

Клінічна класифікація tnm

У всіх випадках використовують такі загальні принципи:

Т – первинна пухлина

ТХ – оцінити розміри й місцеве розповсюдження первинної пухлини неможливо;

Т0 – первинна пухлина не визначається;

Тis – преінвазивна карцинома (carcinoma in situ);

Як правило: Т1-2 – пухлина в межах (стінки) органу, Т3 – пухлина виходить на поверхню органа, Т4 – пухлина розповсюджується на оточуючі тканини.

N – реґіонарні лімфатичні вузли

NХ – недостатньо даних для оцінки реґіонарних лімфатичних вузлів;

N0 – немає ознак метастатичного ураження реґіонарних лімфатичних вузлів;

N1, N2, N3 відображають різні ступені ураження метастазами реґіонарних лімфатичних вузлів або їх кількість.

Примітка: пряме розповсюдження первинної пухлини у лімфатичні вузли класифікується як метастатичне ураження. Метастази у будь-яких нереґіонарних лімфатичних вузлах класифікуються як віддалені метастази.

М – віддалені метастази

МХ – недостатньо даних для визначення віддалених метастазів;

М0 – немає ознак віддалених метастазів;

М1 – є віддалені метастази

У залежності від локалізації метастазів категорія М1 може бути доповнена такими символами:

легені	PUL	кістковий мозок	MAR
кістки	OSS	плевра	PLE
печінка	HEP	очеревина	PER
головний мозок	BRA	шкіра	SKI
лімфовузли	LYM	інші	OTH

Деталізація TNM

Деталізація основних категорій використовується у випадках необхідності точнішого опису процесу (Т1а, T1b або N2a, N2b).