Епідеміологія

У структурі онкологічних захворювань на пухлини сечового міхура припадає близько 4%. Частіше хворіють чоловіки середнього та похилого віку.

Етіологія

Найбільш поширеною причиною виникнення раку сечового міхура є хімічні канцерогени. До них належать аміносполуки ароматичного ряду, що є проміжними продуктами синтезу при виробництві синтетичних барвників. Тому працівники анілінофарбових виробництв, що постійно контактують з цими канцерогенами, найчастіше хворіють на рак сечового міхура. Це дає підстави вважати захворювання професійним. Проникаючи крізь шкіру, легені, шлунково-кишковий тракт, ці сполуки виділяються з сечею у вигляді проканцерогенів – ефірів сірчаної та глюкуронової кислот. Їх активація настає під впливом ферментів сульфатази та бета-глюкоронідази, що постійно наявні в сечі.

Припускають, що деякі пухлини сечового міхура спричинюються вірусами.

Патологічна анатомія

Серед злоякісних пухлин сечового міхура найчастіше трапляється папілярний рак. Мікроскопічно він подібний до папіломи, однак ця пухлина позбавлена ніжки й розміщена на широкій основі. Пухлина має вигляд кольорової капусти.

Перехідноклітинний рак має вигляд паляниці з виразковою поверхнею.

Плоскоклітинний рак макроскопічно має вигляд бляшки або блюдця.

Аденокарцинома у сечовому міхурі трапляється рідко.

До реґіонарних лімфатичних вузлів належать лімфатичні вузли малого тазу, розташовані нижче біфуркації загальних клубових артерій (рис.19.9).

Рис.19.9. Шляхи лімфогенного метастазування раку сечового міхура: 1 – зовнішні здухвинні лімфовузли; 2 – внутрішні здухвинні лімфовузли; 3 – крижові лімфовузли.

Класифікація раку сечового міхура за системою t n m

(код МКХ-0 С67)

Т	- Первинна пухлина
ТХ	Не досить даних для оцінки первинної пухлини
Та	– неінвазивна папілярна
Tis	– преінвазивна карцинома
Т1	– пухлина не розповсюджується далі підслизового шару
Т2	– пухлина поширюється на м'яз Т2а – внутрішня половина Т2b – зовнішня половина
Т3	– пухлина поширюється за межі м’язового шару Т3а – мікроскопічно Т3b – екстравезікальні маси
Т4а	– пухлина, що поширюється на оточуючі органи: простата, матка, піхва
Т4b	– пухлина, що поширюється на стінку таза, черевну стінку
N	- Реґіонарні лімфатичні вузли
Nx	– недостатньо даних для оцінки стану реґіонарних л/вузлів
N0	– метастази в реґіонарних л/вузлах не визначаються
N1	– метастаз в одному реґіонарному л/вузлі до 2 см у найбільшому вимірі
N2	– метастази в одному реґіонарному л/вузлі понад 2 см, але до 5 см, або в кількох л/вузлах розміром до 5 см у найбільшому вимірі
N3	– метастаз у л/вузол понад 5 см у найбільшому вимірі
M	- Віддалені метастази
Мх	– недостатньо даних для визначення віддалених метастазів
М0	– немає ознак віддалених метастазів
М1	– є віддалені метастази

Клініка

У клініці раку сечового міхура домінують два симптоми: гематурія та дизурія. Гематурія, тобто виділення сечі з кров'ю у випадку раку, набуває найрізноманітнішого характеру. Найчастіше кров'яні виділення сильні (макрогематурія). Згортки крові можуть спричинити тампонаду сечового міхура. Ріст пухлини у сечовому міхурі супроводжується дизуричними явищами. Хворі скаржаться на біль, утруднене сечовипускання, несправжні й імперативні позиви. На пізніх стадіях утворюються нориці між міхуром, піхвою та прямою кишкою.

Наявність пухлини, продуктів її розпаду, кров'яних згортків, нориць спричинюють розвиток супутнього циститу, цистопієліту. Порушується функція нирок, іноді розвивається уремія.