Клініка пухлин і кіст середостіння

Більшість пухлин і кіст середостіння виявляються тими чи іншими симптомами загального або локалізованого характеру. Загальні симптоми не свідчать про ураження певного органу. До цих симптомів належать біль, розпирання у грудях, зниження працездатності, втома при виконанні звичайної роботи, пригнічений настрій, відчуття тривоги.

Поряд з симптомами загального характеру спостерігаються симптоми ураження тих або інших систем, органів і окремих анатомічних утворень середостіння. У клініці пухлин і кіст середостіння виділяють такі головні симптоми: 1) синдром верхньої порожнистої вени (набряк обличчя, шиї, набухання вен шиї й грудної клітки, ціаноз слизових і шкіри); 2) синдром місцевого лімфостазу; 3) синдром респіраторних розладів (сухий кашель, задишка); 4) синдром дисфагії; 5) неврологічний синдром (головний біль, інтеркостальна невралгія, парези).

Діагностика пухлин і кіст середостіння

У діагностиці пухлин середостіння велике значення має правильне використання простих методів обстеження (опитування, огляд, пальпація, перкусія, аускультація). При вивченні анамнезу з’ясування тривалого розвитку хвороби може бути важливим (хоч і не абсолютним) фактором, що вказує на доброякісну природу захворювання. При зовнішньому огляді хворого слід звернути увагу на деформацію грудної стінки та її участь в акті дихання, асиметрію, набряк і ціаноз обличчя, наявність розширених підшкірних вен, птозу, зміни тембру голосу.

Пальпаторно визначаються ділянки локального вибухання грудної стінки, поява болю при стисненні грудної клітки у сагітальному й поперековому напрямках, що свідчить про втягування її в пухлинний процес. Уважно оцінюється стан периферичних лімфатичних вузлів. Їх морфологічне дослідження часто дає можливість правильно встановити діагноз.

Аускультативно визначається характер дихання, наявність і характер хрипів: відсутність дихання над певною ділянкою легені за відсутності явних рентгенологічних змін дозволяє запідозрити обтурацію бронха, звучні свистячі хрипи на висоті вдиху і видиху можуть бути при стисненні крупного бронху, грубий шум тертя плеври дозволяє передбачити канцероматоз плеври.

Характер тонів серця, аритмія, серцеві шуми дають можливість судити про порушеннях серцевої діяльності. Перкуторні дані можуть свідчити про наявність гідротораксу чи ателектазу легені.

Провідне місце у розпізнаванні цієї патології посідає рентгенологічне дослідження з залученням додаткових методів рентгенодіагностики: рентгенографія у косих і нетипових проекціях, томографія і комп’ютерна томографія, МРТ, контрастні дослідження органів середостіння тощо.

З інструментальних методів використовують бронхо- та езофагоскопію, торакоскопію, медіастиноскопію, трансторакальну голкову біопсію.

Завершальним методом діагностики є цитологічне або гістологічне дослідження біоптатів пухлин, отриманих під час ендоскопічних методів обстеження або торакотомії.

Лікування пухлин і кіст середостіння

Основним методом лікування переважної кількості пухлин і кіст середостіння є хірургічне втручання. Хірургічному лікуванню не підлягають хворі зі злоякісними новоутвореннями, у яких клініко-рентгенологічно виявлено проростання пухлиною життєво важливих органів і метастазування. В інших випадках, у залежності від гістологічної будови пухлини, використовують променеве або хіміотерапевтичне лікування.

При пухлинах середостіння з успіхом використовують системне (внутрішньовенне) й реґіонарне введення хіміопрепаратів. Методика реґіонарної внутрішньоартеріальної поліхіміотерапії через систему внутрішньогрудної артерії запропонована в Донецькому протипухлинному центрі й продемонструвала високу ефективність при пухлинах переднього середостіння, що стало підставою для затвердження цього методу як стандарту передопераційної хіміотерапії при злоякісних пухлинах переднього середостіння.