Причини пухлин Термінологія. Загальні відомості
Усі причинні фактори, що викликають пухлини у людини, тварин або у тих і інших, називають канцерогенними факторами; синоніми – канцерогени (від латинського cancer – рак), або бластомогени (від грецького blastoma – пухлина). Фактори, що потенціюють дію канцерогенів, але самі не викликають пухлин, називають коканцерогенами. Разом діючі канцерогени називають сінканцерогенами. Процес виникнення пухлин називають канцерогенезом або бластомогенезом.
Усі відомі канцерогенні фактори поділяють на три основні групи: хімічні, біологічні та фізичні. Відповідно цим групам історично склались основні теорії про причини пухлин: хімічна, біологічна й фізична, що спочатку протистояли. Однак з накопиченням фактів і знань поступово з’ясувалось, що вони взаємодоповнюють одна одну.
Хімічні канцерогенні фактори; види й особливості
Нині вивчено близько 7000 речовин, з яких 1500 визнано канцерогенами. Всього ж відомо близько 1,2 млн різних хімічних сполук, і щорічно синтезуються кілька тисяч нових. У продажу знаходиться близько 60 тис. хімікатів.
Усі канцерогенні речовини можуть бути класифіковані на види за низкою ознак. 1) За початковою канцерогенною активністю вони поділяються на преканцерогени (проканцерогени) і кінцеві («істинні» канцерогени). Преканцерогени – це речовини, початкові молекули яких не мають канцерогенних властивостей, але їх набувають інтермедіати: епоксіди, діолепоксіди, вільні радикали, алкілуючі сполуки тощо. Переважна більшість канцерогенних речовин належать до преканцерогенів. Перетворення преканцерогенів у активні інтермедіати – кінцеві канцерогени – здійснюється, як це не здається дивним, під впливом системи захисних неспецифічних мікросомальних оксидаз, функцією яких є знешкодження ксенобіотиків (чужорідних речовин). А отже виникає питання про біологічну доцільність цього «дивного» явища. Можливо, що воно є результатом недосконалого функціонування системи захисних оксидаз.
Кінцеві («істинні» ) канцерогени – це речовини, початкові молекули яких мають канцерогенні властивості. Таких речовин мало, зокрема, до них належать алкілуючі сполуки: урациліприт, пропиолактон, пропансултон.
За локалізацією канцерогенного ефекту розрізняють: а) місцеводіючі канцерогенні речовини – пухлини, що вони викликають, локалізуються на місці первинної дії; до них належать поліароматичні вуглеводні (ПАВ), наприклад, бенз(а)пірен (БП), метілхолантрен, 7,12-діметілбензантрацен (ДМБА) тощо; при аплікації на шкіру викликають папіломи й рак шкіри (наприклад, рак шкіри мошонки у сажотрусів, описаний П. Поттом у 1774 році); при введенні під шкіру – саркоми; при імплантації у нирку – саркому чи рак нирки; віддалено (резорбтивно) діючі канцерогенні речовини – викликають пухлини поодаль від місця первинної дії. Наприклад, аміноазосполуки (ортоаміноазотолуол, диметиламіноазобензол) незалежно від шляху введення викликають пухлини печінки (гепатоми); в) канцерогенні речовини змішаної дії – викликають розвиток пухлин як на місці первинного впливу, так і поодаль від нього. Слід наголосити, що поділ канцерогенних речовин за місцем локалізації канцерогенного ефекту певною мірою є умовним.
|
|
Рис. 2.4. Парсивел Потт (Percival Pott) 1714 - 1788. |
Рис. 2.5. Зразок плоскоклітинного раку мошонки, визнаного Парсивелом Поттом професійною хворобою сажотрусів. |
За кількістю органів, що уражаються, канцерогенні речовини поділяють на моноорганотропні, що викликають пухлину одного органу (наприклад, ортоаміноазотолуол, диметиламіноазобензол, що викликають пухлини печінки; 3 (або 2) нафтіл-амін, що спричинюють пухлини сечового міхура); й мультиорганотропні, що викликають пухлини різних органів (наприклад, диетилнітрозоамін викликає пухлини печінки, стравоходу тощо).
За походженням розрізняють екзогенні канцерогенні речовини, що утворюються й існують у зовнішньому середовищі; ендогенні, що утворюються в організмі; та «напівекзогенні», що утворюються в організмі за певних умов з попередників, що надходять ззовні. До ендогенних канцерогенних речовин належать: деякі гормони у великих дозах (наприклад, фолікулін), похідні амінокислоти триптофану (індол, триоксиантранілова кислота), вільні радикали й перекиси, жовчні кислоти й холестерин (слабкі канцерогени або коканцерогени).
Основними представниками екзогенних канцерогенних речовин є поліароматичні вуглеводні, ароматичні аміни, діазосполуки тощо.
За хімічною природою канцерогенні речовини належать до різних класів хімічних сполук – від простих металів (хром, берилій, кобальт) і хімічно інертних пластмас (фторопласт, поліетилен) до нітрозоамінів, перекисів тощо.
Ці дані свідчать, що не існує жодної «специфічної хімічної структури», що є монопольним носієм канцерогенних властивостей.