Гістологічна класифікація раку легенів

І. Плоскоклітинний (епідермоїдний) рак (40–50% спостережень):

а) високодиференційований рак;

б) помірно диференційований рак (без ороговіння) (рис. 10.1);

в) малодиференційований рак.

ІІ. Дрібноклітинний рак:

а) овсяноклітинний, лімфоцитоподібний, веретеноклітинний рак;

б) плеоморфний рак.

ІІІ. Аденокарцинома (15–25% спостережень):

а) високодиференційована аденокарцинома (ацинарна, папілярна);

б) помірно диференційована аденокарцинома (залозисто-солідна);

в) малодиференційована аденокарцинома (солідний рак з утворенням слизу)

ІV. Крупноклітинний рак (10–15% спостережень):

а) гігантоклітинний рак;

б) світлоклітинний рак.

5. Змішаний рак (плоскоклітинний та аденокарцинома, аденокарцинома та дрібноклітинний тощо).

Як видно з наведених даних, для обліку «агресивності» пухлини гістологічна класифікація доповнюється оцінкою ступеня диференціювання пухлини – високодиференційована (менш злоякісна) або низькодиференційована (злоякісніша).

Частота гістологічних типів залежить від клініко-анатомічної форми пухлини. При центральному РЛ частіше трапляється плоскоклітинний рак, при периферичному – аденокарцинома. У чоловіків частіше виявляється плоскоклітинний рак, у жінок аденокарцинома трапляється в 4 рази частіше, ніж у чоловіків. Останнє, мабуть, є наслідком того, що причини виникнення раку легені у чоловіків і жінок різні.

Отже, основними гістологічними типами РЛ є: плоскоклітинний рак, аденокарцинома, дрібно- і крупноклітинний рак.

Дрібноклітинний (ДРЛ) рак, у зв'язку з його агресивністю, схильністю до раннього метастазування та іншими біологічними особливостями, що визначають специфіку лікування, виділено в окрему групу.

Недрібноклітинний рак легені (НДРЛ) об’єднує решту всіх типів РЛ, що зумовлено що нині результати лікування різних гістологічних форм недрібноклітинного РЛ приблизно однакові, а гістологічна структура поки мало враховується при визначенні тактики лікування.

Рис. 10.1. Помірно диференційований плоскоклітинний рак.

Для РЛ характерним є лімфогенне метастазування. Згідно Міжнародної анатомічної класифікації (1980 р.), лімфовузли легені й середостіння поділяють на групи, відповідні етапам реґіонарного метастазування:

1) інтрапульмональні (внутрішньолегеневі) лімфовузли, розташовані вздовж сегментарних бронхів, – перший етап метастазування;

2) бронхопульмональні лімфовузли, розташовані вздовж часткових бронхів і великих судин, – другий етап метастазування;

3) лімфовузли, розташовані вздовж головних бронхів і навкололегеневих судин, верхні й нижні трахеобронхіальні – третій етап метастазування;

4) паратрахеальні, превенозні, параезофагеальні, парааортальні (медіастинальні) лімфовузли – четвертий етап метастазування.

Крім того, необхідно брати до уваги особливості зонального лімфостоку. В лівій легені відтік лімфи з верхньої зони (верхня частина верхньої частки) скерований у ліві паратрахеальні лімфовузли, що з'єднуються з передніми лівими медіастинальними вузлами й вузлами в ділянці лівого поворотного нерва. Середня зона зліва включає язичкові сегменти й верхню частину нижньої частки. Лімфатичні судини цієї зони впадають в ліві й праві паратрахеальні, а також у біфуркаційні лімфовузли. Відтік лімфи від базальних сегментів нижньої частки зліва (нижня зона), спрямований у біфуркаційні лімфовузли.

Справа лімфостік з верхньої і середньої часток переважно спрямований у праві паратрахеальні лімфовузли, а з нижньої частки – у біфуркаційні.

Практично процес лімфогенного метастазування є дуже варіабельним і в кожному випадку індивідуальний. Блокування лімфатичних вузлів попередніми захворюваннями або метастазами призводить до дезорганізації лімфовідтоку. Крім того, у 15–25% хворих раком легені виявляються так звані «стрибаючі» метастази в лімфовузли наступного етапу метастазування, минувши попередній.

Здатність до інтенсивного метастазування – одна з найбільш зловісних рис раку легенів. У 90% хворих, які загинули від цієї хвороби, знаходять при автопсії численні метастази. Симптоматика вторинного ураження органів і тканин часто домінує у клінічній картині захворювання, заплутує діагностику, значно обтяжує перебіг хвороби, робить безперспективними хірургічні та інші методи лікування.

Швидке й часте метастазування з ураженням віддалених органів спостерігається у людей молодого віку.

Гістологічна будова пухлини легенів впливає на частоту ураження того чи іншого органу й ступінь розповсюдженості пухлинних клітин. Встановлено, що при плоскоклітинному раку метастазів у віддалених органах не було у 53% хворих, а при аденокарциномі – у 29%. На думку більшості дослідників, особливо часто метастазують малодиференційовані раки легенів.

Метастази в печінку констатуються у 40% хворих, наднирники – у 25–30% (рис. 10.2), мозок – у 25-40% (рис. 10.3), кістки – у 15–20%, нирки – у 15–20%.

Рис. 10.2. Метастази раку легенів у наднирники (http://www.vh.org/adult/provider/radiology/LungTumors/TitlePage.html).	Рис. 10.3. Метастази раку легенів у головний мозок (http://www.vh.org/adult/provider/radiology/Lung Tumors/TitlePage.html).