Диференційна діагностика

Диференційна діагностика проводиться з доброякісними та злоякісними пухлинами шкіри, гемангіомами, меланомобезпечними й меланомонебезпечними невусами, піднігтьовими та підепідермальними гематомами, оніхомікозом і твердим шанкром.

Лікування меланоми

Лікування меланоми хірургічне, променеве, хіміотерапевтичне, комплексне.

При I i II стадіях (рТ1-3 NО MО) лікування хірургічне – широке висічення пухлини під загальним знеболенням. Пухлину видаляють разом з прилеглою ділянкою зовні незміненої шкіри (в залежності від стадії, на відстані від 1 до 2–3 см). Разом з пухлиною видаляють підшкірну клітковину до апоневрозу або фасції нижче розташованого м'яза з подальшою пластикою. Видалення самої фасції – суперечливий момент і не визнається деякими авторами. При II стадії (рТ3 NO MO) хірургічне втручання доповнюється реґіонарною лімфоаденектомією.

Показання до реґіонарної лимфаденэктомії при первинній меланомі шкіри

Анатомічна локалізація первинної пухлини	Чинники ризику метастазування	Необхідна кількість виконання	Частота очікуваного метастазування
Голова і шия	Чоловіча стать Вік 50–69 років Локалізація у скроневій ділянці Товщина 3 мм і більше Рівень за Clark IV-V	2 і більше	59,3%
Верхні кінцівки	Виразкування Товщина пухлини 4 мм і більше Рівень за Clark V	Всі 3	50%
Тулуб	Чоловіча стать Меланома de novo Виразкування Товщина 2 мм і більше Рівень за Clark III–IV	3 і більше	58,2%
Нижні кінцівки	Чоловіча стать Вік 40–59 років Локалізація на стопі Товщина 3 мм і більше Рівень за Clark IV–V	3 і більше	52,7%

При III стадії (рТ4 NO MO) – лікування комплексне. Після хірургічного втручання необхідне проведення хіміотерапії. Ізольована гіпертермічна перфузія кінцівки (ІГПК) є методом вибору в лікуванні більшості пацієнтів з транзиторними метастазами (шкірні чи підшкірні метастази на відстані більше 2 см від первинної пухлини, що розміщені за ходом лімфатичних судин, які дренують цю анатомічну ділянку). Застосування ІГПК з мелфаланом і рекомбінантним фактором некрозу пухлин (рФНП-α) дає клінічний ефект у 91% пацієнтів.

У пацієнтів з високим ризиком рецидиву доцільна ад’ювантна імунотерапія інтерфероном альфа-2b(IFN-A), інтерлейкіном-2 (IL-2) і гранулоцитарно-макрофагальним колонієстимулюючим фактором (GM-CSF).

Дослідження, виконане Східною кооперативною онкологічною групою (ECOG), показало, що застосування інтерферону-альфа-2b у максимально переносимих дозах забезпечує значне подовження безрецидивного періоду й загальної виживаності, в порівнянні з відсутністю ад'ювантної терапії.

При IV стадії (будь-яке рТ, будь-яке N, М1) – лікування комплексне.

Променева терапія – сумарна вогнищева доза складає 40–45 Gy. Оптимальна сумарна доза – 100 Gy.

Реґіонарна і системна хіміотерапія при генералізації процесу: дакарбазин (DTIC), кармустин (BCNU), ломустин (CCNU), цисплатин, тамоксифен, циклофосфан тощо.

Досліджується генна терапія, скерована на проникнення супресорів пухлини p53 гена, p16INK4a, інактивацію сигнального онкогенного шляху – ras, – c-myc і так далі; також є дані про ефективність лектинів, зокрема лектинів купени, що одним зі складових антинеопластичного препарату ГА-40 – індуктора апоптозу. Можливе також виконання лазерної та кріодеструкції, фотодинамічної терапії.

За показаннями виконують паліативні або симптоматичні операції, наприклад, ампутації кінцівок на відповідному рівні.