Перебіг раку. Доклінічний і клінічний періоди розвитку пухлини. Поняття про ранній рак

Пухлини ростуть тривалий час (близько 3–8 років) у залежності від інтенсивності поділу клітин, що опосередковано вказує на ступінь злоякісності пухлини й вимірюється тривалістю періоду подвоєння пухлинної маси (60-160 днів для дуже злоякісних пухлин, 200–300 – для менш злоякісних). Приблизно через 20 подвоєнь пухлина досягає об’єму 1 мм³ (10⁵ клітин), через 30 подвоєнь – 1 см^.3 (10⁸ клітин) – доклінічний період розвитку пухлини. Найчастіше первинне пухлинне вогнище виникає шляхом трансформації будь-якої однієї клітини, хоч можлива і мультицентричність цього процесу. Розмноження ракових клітин відбувається за геометричною прогресією, і через 30 подвоєнь пухлина досягає діаметру 1 см, тобто розміру, що можна діагностувати. Після 40 подвоєнь вага пухлини складає 1–1,5 кг і є смертельною для хворого. Отже, на доклінічну фазу розвитку пухлини припадає ¾, а на клінічну – ¼ від всього терміну існування пухлини. Тому для діагностики і лікування хворого у клінічній фазі залишається відносно невеликий проміжок часу (остання ¼), а значить для підвищення ефективності лікування є необхідним активне виявлення раку на ранніх етапах його розвитку.

Практично важливе значення має поняття “ранній рак”, тобто рак, що не виходить за межі слизової оболонки. Для пухлин, що походять із покривного епітелію шкірного типу (слизова оболонка губ і ротової порожнини, стравоходу, гортані, бронхів, шийки матки, анальної частини прямої кишки), раннім раком є карцинома іn situ.

Поняття “ранній рак” не тотожнє поняттю “мінімального”, або “малого” раку. Розміри пухлини у цьому випадку ролі не відіграють, принципово важливим є відсутність інвазивного росту. Так, карцинома in situ шлунка, що є прикладом раннього раку, може займати площу до 10 см у діаметрі; метастази зазвичай відсутні, віддалені результати сприятливі. З іншого боку, дуже малий за розмірами рак шлунка може мати інвазивні властивості й бути джерелом численних метастазів.

Форми росту злоякісних пухлин

У залежності від відношення пухлини до органу, в якому вона розвивається, та від ступеня інфільтрації оточуючих тканин розрізняють екзофітні, ендофітні та мезофітні пухлини.

Для екзофітних пухлин характерне розташування пухлини на поверхні органу (слизова оболонка, шкіра) у вигляді вузла, «кольорової капусти», блюдця. Ступень інфільтрації оточуючих тканин на периферії визначається на відстані не більше 3–4 см від краю пухлини в ортоградному напрямку лімфостоку.

Пухлини, що ростуть внутрішньостіночно або периорганно, належать до інфільтративних. Межі таких пухлин чітко не визначаються, пухлинні елементи знаходять на відстані 10–15 см від їх візуального краю.

Мезофітні пухлини мають виражені елементи обох попередніх форм росту. І хоча пряма залежність між формою росту пухлини та її гістологічною будовою відсутня, скірозні елементи частіше спостерігаються при ендофітних і мезофітних пухлинах, а солідні пухлини найчастіше мають екзофітний ріст.

Форма росту пухлини є віддзеркаленням взаємодії між пухлиною, органом та організмом і визначає лікувальну тактику лікаря та прогноз захворювання.

Тому для клініциста важливу роль відіграє визначення анатомічної форми росту.