Смиренність

Якщо звернутись до власного життєвого досвіду й пригадати той час, коли після важкої боротьби примирюєшся з якою-небудь подією, то розумієш, що це примирення, можливо, принесло спокій. Це зовсім не означає, що відчуваєш себе щасливим, але, можливо, більш умиротвореним. Приречена людина відчуває умиротворення при досягненні цієї емоційної стадії процесу помирання, її примирення з думкою про неминучість переходу від життя до смерті дозволяє їй "відмовитись" від боротьби з нею. Це час примирення з долею.

Не всі люди проходять через усі п’ять стадій, і навіть у тому випадку, якщо це відбувається, вони можуть вагатися між стадіями. В обов’язки психолога не входить допомога людині в переході від однієї стадії до іншої назустріч примиренню з думкою про неминучість. Вона полягає у тому, щоб слухати, виявляти доброту, сприймати почуття людини, яка помирає, намагатись виявити розуміння. Допомога смертельно хворій людині означає надання їй емоційної підтримки в період, коли вона намагається власним шляхом і з власною емоційною швидкістю усвідомити цю трагедію.

Наш досвід спілкування з особами, які помирають, свідчить про те, що має місце ще одна стадія – парадоксальна. Вона ніби й утримує в собі елементи попередніх етапів, але в ній переважає рідкісне явище сходження духу людини. Цю стадію ми назвали б кристалізацією духу. Нам здається, що це явище є тим новоутворенням, що з’являється у термінальному періоді життя людини. Для цього стану характерними є, з одного боку, просвітлення, любов до оточуючих, злагода з самим собою, з Богом. З іншого, – здатність «ушляхетнити» простір навколо себе.

Лікарю доводиться неодноразово спілкуватись з найближчими родичами хворого. Він повідомляє їм справжній діагноз, пояснює, що рак не є заразним захворюванням. Дуже важливо, щоб родичі не повідомили цей діагноз хворому, адже це може викликати у нього глибоку психологічну травму. Слід пам’ятати, що пухлинне захворювання близької людини має негативний вплив на всю сім’ю, і вона теж потребує уважного й теплого ставлення до себе.

Обговорення стану хворих і питань, пов’язаних з їх лікуванням, у більшості клінічних відділень здійснюється під час обходів, у яких беруть участь лікарі, які працюють у даному закладі, а в клініках медичних вишів, і студенти.

Клінічні обходи в онкологічних закладах мають свої особливості, зумовлені необхідністю вирішення деяких питань у відсутності хворого. Детальне обговорення стану пацієнта, плану лікування, особливостей перебігу хвороби, прогнозу краще проводити в ординаторській після обходу. При цьому слід пам’ятати, що не можна робити обхід і оглядати хворих, ухиляючись від розмови з ними. Обхід має використовуватись також для підтримки у хворого надії і доброго настрою. При курації онкологічних хворих, а також під час доповідей на обходах студенти повинні уникати вживання таких термінів, як “рак“, “злоякісна пухлина”, “метастази” тощо, використовуючи більш індиферентні терміни, прийняті у даній клініці.

Література:

1. Блохин Н.Н. Деонтология в онкологии / Блохин Н.Н. – М.: Медицина, 1977. – 70 с.

2. Позмогов А.И. Вспомогательная терапия онкологических больных / А.И. Позмогов, Л.А. Баран, В.Л. Ганул и др. – К.: Здоров’я, 1988. – 152 с.

3. Гнездилов А.В. Путь на Голгофу: Очерки работы психотерапевта в онкологической клинике и хосписе / Гнездилов А.В. – СПб.: АОЗТ фирма «КЛИНТ», 1995. – 136 с.

4. Кюблер-Росс Э. О смерти и умирании / Кюблер-Росс Э.; пер. с англ. – К.: «София», 2001. – 320 с.

5. Блохина Н.Н. Лечение генерализованных форм опухолевых заболеваний / Н.Н. Блохина, Ш. Экхарда. – М.: Медицина, 1976. – 389 с.

6. Психосоматичний хворий на прийомі у лікаря / [Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф., Ледерах-Гофманн К.] – К.: “АДЕФ-Україна”, 1997. – 328 с.

7. Ташлыков В.А. Психология лечебного процесса / Ташлыков В.А. – Л.: Медицина, 1984. – 192 с.

Розділ 7