Класифікація хіміопрепаратів

Синтетичні препарати:

1. Алкілуючі препарати. Специфічною ознакою алкілуючих препаратів є здатність дисоціювати у водних розчинах з утворенням алкільних угрупувань, що можуть вільно зв’язуватись з нуклеофільними центрами білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, амінокислот. Передбачається, що цитотоксичність цієї групи препаратів пов’язана з утворенням усередині- та міжмолекулярних зв’язків у ДНК, що змінює матричні властивості ДНК як носія інформації. Найбільш характерні препарати з групи алкілуючих агентів:

• Хлоретиламіни: ембіхін, хлорбутин, допан, сарколізин, асалін, циклофосфан, іфосфамід;

• похідні поліспиртів: дегранол, мієлобромол;

• похідні етиленаміну: тіофосфамід, діпін, бензотеф, фотрин, фторбезотеф, іміфос;

• ефіри метансульфооксикислот; мієлосан.

2. Антиметаболіти. Препарати цієї групи характеризуються, при всьому своєму розмаїтті, схожим механізмом дії; вони, маючи схожу будову з життєво важливими для клітини метаболітами, включаються в обмін, блокуючи його. Найбільш характерні препарати з групи антиметаболітів:

• антагоністи фолієвої кислоти: метотрексат;

• антагоністи пурину: 6-меркаптопурин;

• антагоністи піримідину: 5-фторурацил, фторафур, цитарабін.

3. Різні синтетичні препарати. До цієї групи належать препарати, механізм дії яких донині остаточно не з’ясовано, але вони не можуть бути віднесені ні до антиметаболітів, ні до алкілуючих препаратів:

• проспідин, спіробромін;

• похідні метилгідразину (дакарбазин, прокарбазин);

• натулан;

• комплексні сполуки платини (цисплатин, карбоплатин);

• похідні нітрозосечовини: нітрозометилсечовина, ССNU, BCNU, метил-CCNU, кармустин, ломустин.

4. Антибіотики. До цієї групи віднесено протипухлинні препарати, отримані з міцелію пліснявих грибів. Група досить гетерогенна за складом та механізмом дії. Виділяють декілька груп протипухлинних антибіотиків.

• Актиноміцини. За хімічною будовою це хромопротеїди. Механізм протипухлинної дії пов’язаний з інгібіцією транскрипції ДНК і синтезу попередників рРНК. Представник – дактиноміцин.

• Антрацикліни. Механізм дії опосередкований декількома механізмами: взаємодія з ДНК, вільно-радикальний механізм, пряма дія на мембрани клітин. Представники: адріабластин, рубоміцин, фарморубіцин, карміноміцин.

• Група аурелової кислоти. За хімічним складом близька до хромоміцину А, складається з аглікону та моносахаридів. Механізм дії пов’язаний з придушенням ДНК-залежного синтезу РНК. Представники: мітраміцин, олівоміцин.

• Флеоміцини. За хімічною будовою ця група представлена комплексом поліпептидів і моносахаридів. Механізм дії пов’язують з утворенням вільних радикалів та індукції пошкоджень ДНК. Представники: блеоміцин, блеоміцитин, пепломіцин.

• Інші антибіотики: брунеоміцин, мітоміцин С.

5. Препарати рослинного походження. До цієї групи входять алкалоїди рослинного походження (колхамін, вінкристин, вінбластин) і похідні подофілотоксину (етопозид, теніпозид), тису тихоокеанського (таксол, паклітаксел, таксотер), олії насіння Коїксу (Канглайт). Особливістю механізму дії цієї групи препаратів є блокада клітинного циклу у певній фазі: препарати барвінку рожевого – у метафазі за рахунок інгібіції синтезу РНК, а препарати подофілотоксину гальмують клітинний цикл у фазі G2.

6. Ферментні препарати. L-аспарагіназ, нині єдиний препарат цієї групи. Механізм дії: створення дефіциту аспарагіну в пухлинних клітинах.

7. Хіміопрепарати «таргетної», молекулярно-скерованої дії, мішенями яких є рецептори факторів росту, білки, що проводять сигнали від рецепторних молекул, молекули, що контролюють апоптоз і пухлинний неоангіогенез: моноклональні антитіла та їх кон’югати – ритуксимаб (мабтера), трастузумаб (герцептин), бевацизумаб (авастин) тощо; малі синтетичні молекули – гефитиніб (іресса), ерлотиніб (тарцева) та ін.; короткі синтетичні молекули ДНК – антисмислові нуклеотиди – облімерсен (генасенс); природні сполуки – неовастат; інгібітори матриксних протеїназ.

RECIST

(критерії оцінки відповіді на лікування солідних пухлин –

Response Evaluation Criteria in Solid Tumors)

Критерії лікувального ефекту відповідно до шкали RECIST:

ПВ – повна відповідь: зникнення всіх пухлинних вогнищ на термін не менше 4-х тижнів.

ЧВ – часткова відповідь: зменшення вимірюваних вогнищ на 30% і більше.

СТ – стабілізація: немає зменшення, достатнього для оцінки як часткового ефекту, або збільшення, що можна оцінити як прогресування.

ПР – прогресування: збільшення на 20% найменшої суми вогнищ ураження, зареєстрованої за час спостереження, або поява нового пухлинного вогнища.

Як і будь-який інший метод, лікування злоякісних новоутворень хіміотерапією має певні ускладнення. Розрізняють 5 ступенів інтенсивності побічної дії протипухлинних препаратів.

Ступінь 0 – немає змін лабораторних показників і самопочуття хворого;

Ступінь 1 – мінімальні зміни, що не впливають на загальну активність хворого, зміни лабораторних показників не потребують корекції;

Ступінь 2 – помірні зміни, що порушують нормальну активність хворого, зміни лабораторних показників потребують корекції;

Ступінь 3 – різкі порушення, що потребують симптоматичного лікування, відстрочки або припинення хіміотерапії;

Ступінь 4 – безпосередня небезпека для життя, необхідна негайна відміна хіміотерапії.

Після ліквідації токсичних проявів хіміотерапія продовжується тільки в значно знижених дозах.

Найбільш часті ускладнення хіміотерапії:

• Підвищення температури. Лікування: преднізолон+анальгін+дімедрол;

• Алергія. Проявляється у вигляді кропивниці, гіперемії та свербіння шкіри. Проводиться десенсибілізуюча терапія;

• Нудота і блювота. Як правило, мають центральний характер. Зняття еметогенних проявів будується у дві лінії. Перша лінія – антагоністи серотоніну (зофран, новобан, кітрил, осетрон). Друга лінія – призначення бензамідів (церукал);

• Порушення електролітного балансу. Пов’язані з тривалою блювотою або діареєю. Лікування полягає у корекції водно-електролітних порушень;

• Гіперкальціємія. Найчастіше виникає при вдалому лікуванні метастазів раку в кістки. Лікування: водне навантаження+глюкокортикоїди+лазікс+біфосфонати;

• Кардіотоксичність. Проявляється задишкою, тахікардією, змінами ЕКГ. Профілактика: моніторинг хворого, відстеження сумарної дози кардіотоксичних препаратів, застосування кардіопротектора (ICRF-187 або кардоксану). При появі ознак кардіотоксичності – лікування кардіологами;

• Ототоксичність. Поява шуму у вухах, далі зниження слуху на обидва вуха. При виникненні ототоксичності – відміна препаратів та їх заміна у схемах на нетоксичні, призначення полівітамінів, прозеріну, гемодезу;

• Нейротоксичність. Проявляється у вигляді хронічної або гострої енцефалопатії, мозочкових порушень, арахноїдитів, периферичних нейропатій. Треба відмінити курс хіміотерапії й разом з невропатологом призначити симптоматичне лікування;

• Легенева токсичність. Клінічна картина від пульмонітів до фіброзу легень. Лікування полягає у своєчасній відміні хіміотерапії, призначенні антибактеріальної терапії, бронхолітиків;

• Нефротоксичність. Найчастіше фіксується лабораторними методами у вигляді підвищення креатиніну, сечовини та сечової кислоти крові, але у важких випадках може привести до оліго- та анурії. Нефротоксичність зумовлена пошкодженням ниркових канальців. Профілактика: введення препаратів, що мають нефротоксичність в умовах гіпергідратації і протягом тривалого часу. Лікування – дезінтоксикаційна терапія, водне навантаження одночасно зі стимуляцією діурезу;

• Мієлосупресія. Найбільш часте ускладнення. Проявляється у вигляді анемії, лейкопенії, тромбоцитопенії, агранулоцитозу. Профілактика: контроль за станом показників крові 1 раз на 3 дні. Лікування: корекція відповідних гематологічних показників на фоні інтенсивної антимікробної терапії;

• Діарея. Лікування: відміна хіміотерапії, проведення інфузійної терапії;

• Мукозити. Лікування: дієта, прийом анестезину або новокаїну перед їжею, метилурацилу, місцево – вінілін, олія шипшини, обліпихи, відвар кори дуба, 1% розчин метиленового синього.

• Флебіти. Виникають, як правило, на місці введення препарату у вену. Місцево застосовують гепаринову й троксовазинову мазі.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Як називаються захворювання або патологічні процеси в організмі, на фоні яких дуже висока вірогідність розвитку злоякісного новоутворення?

1. облігатний передрак;

2. факультативний передрак;

3. дисплазія;

4. дистрофія.

2. Яка форма росту буде у злоякісного новоутворення, якщо пухлина має вигляд вузла, що виступає в просвіт полого органу або розповсюджується в товщі паренхіматозного?

1. ендофітний рак;

2. екзофітний рак;

3. виразково-інфільтративний рак;

4. рак in situ.

3. Яким індексом за міжнародною класифікацією TNM визначають ураження реґіонарних до пухлини лімфатичних вузлів?

1. T;

2. N;

3. M;

4. G.

4. Виберіть символ для позначення ступеня диференціювання або ступеня злоякісності пухлини:

1. T;

2. N;

3. M;

4. G.

5. Основними рентгенологічними ознаками раку є:

1. тінь пухлини або дефект наповнення;

2. обрив складок слизової оболонки;

3. деформація контурів органу;

4. усі відповіді правильні.

6. Яке з перерахованих захворювань дозволяє діагностувати реакція Татарінова-Абелєва ?

1. гепатоцелюлярний рак печінки;

2. дрібноклітинний рак легені;

3. перехідно-клітинний рак сечового міхура;

4. перстневидно-клітинний рак шлунка.

7. До методів променевої діагностики в онкології не належать:

1. радіоізотопна діагностика;

2. рентгенівська комп'ютерна томографія;

3. ендоскопічна діагностика;

4. рентгенологічна діагностика.

8. Якому методу діагностики Ви віддасте перевагу для виключення або підтвердження метастатичного ураження кісткової системи?

1. рентгенологічне дослідження всіх кісток у двох проекціях;

2. сцинтиграфія кістяка з радіофармацевтичним препаратом технецієм;

3. термографія з використанням тепловізора;

4. ультразвукове дослідження.

9. За допомогою якого методу діагностики можна не тільки оцінити стан порожнистого органу або порожнини, але й отримати матеріал для морфологічного дослідження?

1. ендоскопічне дослідження;

2. радіоізотопне дослідження;

3. рентгенологічне дослідження;

4. імуногістохімічне дослідження.

10. Оберіть відповідний термін для визначення: "Відношення кількості хворих на рак тієї чи іншої локалізації, підданих оперативному втручанню, до загальної кількості хворих з аналогічною пухлиною, госпіталізованих у лікувальну установу":

1. захворюваність;

2. резектабельність;

3. операбельність;

4. частотність виявлення.

11. Визначіть поняття комбінованого методу лікування в онкології:

1. поєднання всіх методів специфічного протипухлинного лікування;

2. поєднання двох методів специфічного протипухлинного лікування;

3. поєднання двох методів променевої терапії;

4. поєднання хіміотерапії і гормонотерапії.

12. Як називають принцип хірургічної техніки, що передбачає профілактику рецидиву і метастазування злоякісної пухлини шляхом видалення її в межах здорових тканин єдиним блоком з шляхами лімфовідтоку?

1. асептика;

2. антисептика;

3. абластика;

4. антибластика.

13. До якого виду лікування можна віднести поєднання передопераційної променевої терапії, хірургічного лікування й ад'ювантної хіміотерапії, що проводиться відносно якого-небудь злоякісного новоутворення?

1. комбіноване лікування;

2. комплексне лікування;

3. поєднане лікування;

4. симптоматичне лікування.

14. До якого виду хірургічного лікування можна віднести радикальну операцію з приводу раку шлунка, що проростає в поперекову ободову кишку – гастректомію з резекцією поперекової ободової кишки?

1. розширена операція;

2. комбінована операція;

3. симультанна операція;

4. поєднана операція.

15. Як називається операція, що виконується для полегшення стану хворого при нерезектабельному ускладненому раку?

1. радикальна;

2. паліативна;

3. симптоматична;

4. діагностична.

16. Що визначає радіочутливість пухлини?

1. гістологічна будова;

2. форма росту і розміри;

3. фаза клітинного циклу;

4. все зазначене вище.

17. Що таке поєднана променева терапія?

1. поєднання променевої терапії і операції;

2. поєднання променевої терапії і медикаментозного лікування;

3. пред- і післяопераційне застосування променевої терапії;

4. застосування двох видів випромінювань або двох методів – дистанційного і контактного.

18. Середньостатистичні показники захворюваності й смертності від раку якої локалізації посідають перше місце в світі серед чоловіків?

1. рак легені;

2. рак передміхурової залози;

3. рак шлунка;

4. рак товстої кишки.

19. Рак якої локалізації є найбільш частою формою злоякісних новоутворень у жінок?

1. рак шийки матки;

2. рак тіла матки;

3. рак молочної залози;

4. рак яєчників.

20. У якій фазі клітинного циклу клітини найбільш чутливі до дії протипухлинної хіміотерапії?

1. початковий період зростання – (G1);

2. період метаболічної консолідації – (G2);

3. фаза синтезу – (S);

4. мітоз – (М).

21. Що таке ад'ювантна хіміотерапія?

1. допоміжна, профілактична хіміотерапія, що використовується після локального лікування з метою профілактики виникнення рецидивів і метастазів пухлини;

2. допоміжний вид лікування, що використовується до локальної протипухлинної дії;

3. метод, що використовується для лікування місцево поширеного раку;

4. метод, що використовується для лікування рецидивів і метастазів, які виникли після локального лікування.

22. До системного способу введення хіміопрепаратів належать:

1. внутрішньоартеріальне введення;

2. внутрішньовенне введення;

3. внутрішньоплевральне або внутрішньоочеревинне введення;

4. використання хіміопрепаратів на основі мазей.

23. До якої клінічної групи відносять хворих з передпухлинними захворюваннями і доброякісними пухлинами ?

1. Ia;

2. Iб;

3. IІa;

4. III.

24. Яке лікування має проводитись хворим, які знаходяться на обліку в IV клінічній групі?

1. симптоматична терапія;

2. комплексне протипухлинне лікування;

3. фізіотерапевтичне лікування;

4. комбіноване протипухлинне лікування.

25. Яке лікування показане хворим III клінічної групи?

1. променева терапія;

2. хіміотерапія;

3. хірургічне лікування;

4. протипухлинне лікування не показане.

26. До II клінічної групи онкологічних хворих належать пацієнти:

1. з передпухлинними захворюваннями і доброякісними пухлинами;

2. зі злоякісними новоутвореннями, що підлягають спеціальному лікуванню;

3. вилікувані від злоякісних новоутворень;

4. з інкурабельними формами раку.

27. Протягом якого терміну Ви можете обстежувати хворого з підозрою на наявність раку для виключення або підтвердження діагнозу злоякісного новоутворення:

1. не більше 10 днів;

2. не більше 1 місяця;

3. не більше 1 року;

4. терміни не мають значення.