Чинники прогнозу

Визначення факторів, що дозволяють скласти індивідуальний прогноз і виробити оптимальну тактику лікування хворих РН, є одним з найважливіших напрямків сучасної онкоурології. Серед цих чинників можна виділити клінічні, патоморфологічні, гістопатоморфологічні, генетичні фактори та чинники ангіогенезу.

Клінічні чинники

Прогностично несприятливими є:

• Загальний важкий стан хворого;

• Наявність клінічних симптомів захворювання на момент встанов­лення діагнозу;

• Зниження маси тіла більш ніж на 10%;

• Анемія;

• Гіперкаліємія;

• Гіпоальбумінемія;

• Підвищення рівня лужної фосфатази сироватки крові.

Вік, стать і національність не мають достовірного впливу на прогноз.

Патоморфологічні чинники

• Стадія пухлинного процесу (Т), що відображає анатомічну поширеність новоутворення, є найбільш значущим чинником прогнозу при раку нирки. Пацієнти з пухлиною, обмеженою ниркою, мають кращий прогноз. Інвазія за межі капсули Герота (Т3а) зменшує виживаність на 27%, наявність пухлинного тромбозу ниркової і нижньої порожнистої вен (Т3b-с) знижує виживаність на 40%;

• Пухлинна інвазія у колатеральні вени й капіляри також є несприятливим чинником прогнозу;

• Наявність метастазів у лімфатичних вузлах свідчить про поганий прогноз (5-річна виживаність складає 5–30%). За наявності віддалених метастазів (М1) стадія Т прогностичного значення не має;

• Одним із найбільш важливих прогностичних чинників є можливість радикального видалення всіх визначуваних метастазів.

Гістопатоморфологічні чинники

• Ступінь диференціювання пухлини є незалежним чинником прогнозу, що посідає друге місце за значущістю після стадії захворювання: 5-річна виживаність пацієнтів з пухлинами G1 складає 76%, G2 – 72%, G3 – 51%, G4 – 35%;

• Плодоїдність ДНК корелює з целюлярною кінетикою нирково-клітинного раку: у диплоїдних пухлинах спостерігається нижчий рівень фракції клітин, що знаходяться в S-фазі, а також триваліший час подвоєння пухлини, ніж в анеуплоїдних клонах, що асоційоване зі сприятливим прогнозом;

• Мітотичний індекс пухлини також пов'язаний з виживаністю хворих раком нирки. Встановлено, що за наявності менше 1 мітозу на 10 полів зору при малому збільшенні, 10-річна виживаність сягає 67%, при більшій кількості мітозів – знижується до 1–16%.

Генетичні чинники

Сучасні класифікації раку нирки враховують не тільки морфологічні, але й цитогенетичні особливості пухлини, що зумовлюють різний клінічний перебіг.

• Традиційний (не папілярний) рак має вищий метастатичний потенціал і відрізняється гіршою виживаністю, в порівнянні з папілярною і хромофобною формами. Цей вид пухлини складає 75% всіх епітеліальних пухлин нирки і характеризується наявністю делеції хромосоми 3р.

• Рак збірних протоків, що становить 1–2% всіх випадків нирково-клітинного раку, є агресивною пухлиною з високим метастатичним потенціалом.

Чинники ангіогенезу

Ангіогенез є найважливішим чинником, що визначає прогресію пухлини й істотно впливає на прогноз у хворих на нирково-клітинний рак. Суттєву роль у розвитку пухлини відіграє судинний ендотеліальний чинник росту – VEGF. Нині проводяться дослідження, присвячені вивченню прогностичної ролі інших факторів: ФНО-альфа, чинника росту фібробластів (bFGF) та інгібіторів ангіогенезу (ангіостатину, ФРО-бета).