Лікування
При виборі методу лікування хворих на РТМ необхідно враховувати 3 основних фактора: 1) вік, загальний стан хворої, ступінь вираженості обмінно-ендокринних порушень; 2) гістологічну структуру пухлини, ступінь її диференціювання, величину, локалізацію в порожнині матки, поширеність пухлинного процесу;
3) установа, де проводитиметься лікування (важливі не тільки онкологічна підготовка й хірургічні навички лікаря, але й оснащеність установи необхідним обладнанням).
Тільки з урахуванням усіх цих чинників можна провести правильне стадіювання процесу й адекватне лікування.
Близько 90% хворих на РТМ проводиться оперативне лікування. Зазвичай виконують екстирпацію матки з придатками (рис. 18.16).
|
Рис.18.16. Аденокарцинома матки (операційний препарат). |
У хворих з 2-м патогенетичним варіантом, у яких частіше виявляються пухлини з низьким ступенем диференціювання, з глибокою інвазією в міометрій і високою потенцією до лімфогенного метастазування, доцільніше виконувати екстірпацию матки з придатками й лімфодисекція. Лімфодисекція також показана при глибокій інвазії пухлини (більше 1/2 міометрія), переході на цервикальний канал, метастазах у яєчниках і лімфатичних вузлах, низькодиференційованих пухлинах.
ІА стадія: при ураженні тільки ендометрія, незалежно від гістологічної структури пухлини і ступеня її диференціювання, досить виконати просту екстирпацію матки з придатками без будь-якої ад'ювантної терапії.
IВ стадія: при поверхневій інвазії, локалізації пухлини невеликих розмірів високого ступеня диференціювання у верхньозадній частині матки досить провести просту екстирпацію матки з придатками без ад'ювантного лікування. При інвазії до 1/2 міометрія, G2- і G3-ступенях диференціювання, великих розмірах пухлини і локалізації в нижніх відділах матки показана екстирпація матки з придатками й лімфодисекція. За відсутності метастазів у лімфатичних вузлах малого тазу після операції проводять ендовагінальне внутрішньопорожнинне опромінювання. При нездійсненності лімфодисекції після операції слід провести зовнішнє опромінювання малого тазу до сумарної вогнищевої дози 45–50 Гр.
При стадії IС-IIА G2-G3; IIВ G1 виконують екстирпацію матки з придатками, лімфодисекцію. За відсутності метастазів у лімфатичних вузлах і злоякісних клітин у перитонеальній рідині, при неглибокій інвазії після операції слід провести ендовагінальне внутрипорожнинне опромінення. При глибокій інвазії та низькому ступені диференціювання пухлини проводять поєднану променеву терапію.
III стадія: оптимальним обсягом операції слід вважати екстирпацію матки з придатками з виконанням лімфодисекції. При виявленні метастазів у яєчниках необхідно виконати резекцію великого сальника. У подальшому проводять зовнішнє опромінення малого тазу. При виявленні метастазів у парааортальних лімфатичних вузлах доцільне їх видалення. Якщо видалення неможливе, проводять зовнішнє опромінення цієї ділянки.
При IV стадії лікування проводиться за індивідуальним планом з використанням, за можливості, хірургічного методу, променевої та хіміогормонотерапії.
Гормонотерапія
Якщо на момент операції пухлина вийшла за межі органа, то необхідно застосовувати хіміогормонотерапію.
Для проведення гормонального лікування найчастіше використовують прогестагени: 17 ОПК, Депо-провера, провера, фарлутал, депостат, мегейс у поєднанні з тамоксифеном або без нього.
За даними Я.В. Бохмана (1972, 1989, 1992), С.Я. Мартинова (1994), використання прогестагенів при лікуванні РТМ значно покращує віддалені результати (рис. 18.17).
-
Рис. 18.17. Повна регресія метастазів карциноми ендометрія після лікування медроксипрогестероном.