Клінічна картина

    Основним проявом РТМ є маткова кровотеча, що спостерігають у 70–90% хворих. У репродуктивному віці кровотеча відбувається за типом менометрорагії, в пременопаузальному – ациклічним, у постменопаузі – у вигляді кров'яних мазків, менш постійні лейкорея і болі, що при цій патології мають переймоподібний характер і супроводжуються посиленням виділень. Болі тупого характеру вказують на розповсюдження пухлини за межі матки й зумовлені здавлюванням пухлинними інфільтратами нервових стовбурів малого тазу або здавлюванням симпатичного стовбура метастатично ураженими парааортальними лімфовузлами.

Загальний стан хворих зазвичай погіршується тільки в запущених випадках. В основному, майже всі пацієнтки тривалий час відчувають себе здоровими.

Диагностика

При обстеженні хворих на РЕ слід уточнити стан менструальної функції (тривалість репродуктивного періоду, наявність ациклічних маткових кровотеч, особливості генеративної функції і перебігу пременопаузального періоду, час настання менопаузи) і звернути увагу на наявність гіперпластичного процесу в анамнезі. Велике значення має виявлення обмінних порушень (ожиріння, цукровий діабет).

При гінекологічному огляді в першу чергу слід звертати увагу на стан слизової оболонки піхви, оскільки у жінок літнього віку незначні кров'яні виділення можуть бути проявом сенільного кольпіту.

При дворучному дослідженні можна виявити збільшення розмірів матки і яєчників. Збільшення останніх може зумовлюватись наявністю синхронної пухлини або метастатичним їх ураженням.

У зв'язку з високою інформативністю й простотою, на першому етапі обстеження застосовується цитологічне дослідження аспірата ендометрія (чутливість цитологічного методу складає 92,1%).

Нині для діагностики РТМ широкого поширення набула ультразвукова томографія (УЗТ) з трансвагінальним датчиком, що є неінвазивним методом дослідження, чутливість якого складає 85–95%. За допомогою УЗТ достатньо чітко можна визначити не тільки локалізацію, розміри пухлини, але й глибину інвазії пухлини в міометрій.

Далі проводиться гістероскопія з роздільним діагностичним вискоблюванням і прицільним узяттям біопсії з патологічно зміненої ділянки ендометрія для уточнення гістологічної структури пухлини, ступеня її диференціювання і визначення стероїдних рецепторів (рис. 18.13).

Рис. 18.13. Зліва – гістероскоп, справа – схема виконання гістероскопії.

Для уточнення стану сечовивідних шляхів проводиться екскреторна урографія, УЗД нирок, за показаннями – радіонуклідна ренографія. При поширеному процесі досліджується стан суміжних органів (цистоскопія, ректороманоскопія), а для виявлення віддалених метастазів проводять рентгенографію грудної клітки, УЗД печінки й заочеревних лімфатичних вузлів, за наявності скарг – сканування і рентгенографію кісток скелета.

А.	Б.
Рис. 18.14. Рентгенконтрастні методи дослідження.
А. Гістероцервікограма при раку тіла матки, що займає всю її порожнину, й канал шийки матки.	Б. Гістеролімфограма при раку тіла матки, що займає всю її порожнину, з метастазами у здухвинних лімфатичних вузлах з обох боків.

З метою поглибленої діагностики РЕ, останніми роками застосовують комп'ютерну томографію і магнітно-резонансну томографію (рис. 18.15).

Нині не існує жодних пухлинних маркерів для уточнення діагностики РТМ.

Рис. 18.15. Комп’ютерна томографія. Метастази карциноми ендометрія у заочеревні лімфатичні вузли.

Чинниками прогнозу при РТМ є:

– гістологічна структура пухлини і ступінь її диференціювання; – глибина інвазії в міометрій; – розповсюдження пухлини на цервікальний канал; – наявність пухлинних клітин у судинах; – метастази в яєчниках; – метастази в лімфатичних вузлах; – вміст рецепторів прогестерону й естрадіолу в тканині пухлини; – виявлення пухлинних клітин при цитологічному дослідженні перітонеальної рідини.