Комбінована терапія раку прямої кишки

За даними спеціальної літератури, 5-річна виживаність після суто хірургічного лікування РПК наступна: I стадія – 85–90%; II– 70–75%; III – 35–40%; IV – менше 5%. При цьому, частота розвитку локорегіонарних рецидивів сягає, відповідно: при I стадії – 5–15%; II– 20–30%; III – 20–50%. Приведені дані переконливо ілюструють необхідність проведення додаткових методів протипухлинної терапії, спрямованих на запобігання розвитку рецидивів раку після хірургічного лікування.

Химіопроменева терапія рпк

Основним методом комбінованої терапії РПК нині є ад’ювантна хіміопроменева терапія, за якої опромінювання зон ураження і реґіонарного метастазування проводиться з метою місцевої ерадикації пухлини, а хіміотерапія призначена для дії на субклінічні віддалені метастази.

Поліхіміотерапія 5-фторурацилом і лейковорином (схема «клініки Мейо») є на сьогодні найпоширенішою, а отже стандартною схемою лікування РПК у всьому світі. За сучасну її альтернативу може вважатися застосування в тому ж поєднанні препаратів для перорального прийому (кселода), що робить можливим пероральне лікування поширеного колоректального раку. Певний оптимізм вселяє також поява нових ефективніших хіміопрепаратів (кселода, кампто, елоксатин, томудекс), проте висока вартість лікування служить серйозною перешкодою їх широкого застосування.

Віддалені результати лікування

П’ятирічна виживанність хворих на рак прямої кишки становить 50–60%, а при лікуванні на ранніх стадіях – 70–80%.

Профілактика колоректального раку

Оскільки 60–80% пухлин товстої кишки зумовлено впливом канцерогенних чинників зовнішнього середовища, а 10–30% – генетичними причинами, основні заходи профілактики спрямовано на усунення їх впливу.

Особливості харчування є важливою причиною колоректального раку (КРР). Саме тому слід уникати переїдання, обмежити вживання тваринних жирів і м'яса (особливо яловичини й свинини) на користь овочів і фруктів, що містять клітковину. Природні вітаміни, що містяться в овочах (А, С, D і Е) можуть інактивувати канцерогени, а турнепс і кольорова капуста індукують експресію бензпірен-гідроксилази, що інактивує спожиті канцерогени. Цим пояснюється суттєве зниження випадків КРР серед вегетаріанців. Важливе значення має обмеження вживання алкоголю, особливо пива. Велика роль відводиться нормалізації функції товстої кишки й боротьбі з закрепами: регулярний прийом кисломолочних продуктів, багатої на клітковину їжі, послаблюючих препаратів. Достовірно знижують ризик захворювання регулярний прийом ацетилсаліцилової кислоти (по 325 мг щодня) і препаратів кальцію.

Необхідна диспансеризація осіб з генетично зумовленими хворобами (дифузний сімейний поліпоз; синдром Гарднера–Тернера; синдром Пейтца–Єгерса; хвороба Тюрка, наявність в анамнезі раку товстої кишки у кровних родичів) і передраковими захворюваннями (аденома ободової кишки; виразковий коліт; хвороба Крона; раніше перенесений рак ободової кишки, жіночих геніталій або молочної залози).

Враховуючи тривалий безсимптомний перебіг захворювання, всі програми вторинної профілактики КРР мають бути зорієнтовані на обов'язкове обстеження населення старше 45–50 років, навіть за відсутності клінічних проявів дисфункції кишечника.