Віддалені результати лікування

Віддалені результати лікування залежать від макроскопічної форми раку, стадії, гістологічної структури, ступеня диференціювання пухлини. Як і при інших солідних пухлинах, виживаність при РОК, насамперед, залежить від стадії захворювання – раннє виявлення пухлини супроводжується 15-разовим збільшенням показників виживаності, у порівнянні з поширеними стадіями.

Ранній рак товстої кишки, що локалізується в межах слизової оболонки, є практично виліковним захворюванням – п'ятирічна виживаність після ендоскопічного видалення пухлини перевищує 95%.

Нині у розвинених країнах рівень п'ятирічної виживаності хворих раком ободової кишки з моменту встановлення діагнозу не перевищує 50%. Тривалість життя прооперованих хворих прямо корелює з поширеністю пухлини. За даними М.М. Фульмеса, найкращі результати хірургічного лікування відзначено у хворих з блюдцеподібним раком ободової кишки: 5-річна виживаність складає 92,5%, 10-річна – 84,1%; з ендофітним раком 5-річна виживаність – 66,5%, 10-річна – 52,2%. При ураженні слизового й підслизового шарів 5-річна виживаність досягає 85,3%, 10-річна – 77,4%. При проростанні всіх шарів, відповідно – 62,8 і 59,5%. При одиничних метастазах в печінку (1–2 вузла в частці) тривалість життя іноді сягає 7 років, але в середньому складає 30 місяців. При множинних метастазах в печінку після паліативних операцій хворі живуть в середньому 7,6 місяців, максимально – до 14 місяців.

Після радикальних операцій 5-річна виживаність складає 79,5%, 10-річна – 71,2%.

Диспансерне спостереження за хворими раком ободової кишки

Основними завданнями диспансерного спостереження (моніторингу) хворих на рак ободової кишки після первинного лікування є:

• своєчасне виявлення рецидиву захворювання або віддалених метастазів;

• раннє виявлення первинних метахронних пухлин ободової і прямої кишки (приблизно у 5% хворих в подальшому розвиваються нові первинні пухлини в ободовій кишці, значно частіше – аденоматозні поліпи);

• раннє виявлення пухлин інших локалізацій (рак молочної залози, тіла матки або яєчників);

• корекція способу життя й післяопераційних функціональних порушень травлення.

Приблизно у 80% випадків рецидиви й віддалені метастази пухлини з'являються в перші 3 роки після оперативного лікування, тому моніторинг хворих в цей час має бути особливо ретельним. Найбільш часто віддалені метастази при раку ободової кишки спостерігаються в печінці, заочеревних лімфатичних вузлах і легенях (38–60%).

Рутинне обстеження включає опитування хворого, клінічний огляд, включаючи пальпацію периферичних лімфатичних вузлів і живота, а також визначення рівня раковоембріонального антигену (РЕА) у сироватці.

Вважається, що на основі визначення (РЕА) можна запідозрити розвиток рецидивів і метастазів РОК приблизно за 6 місяців до появи перших клінічних симптомів. Клінічно значущим вважають підвищення рівня РЕА в 3–4 рази, причому ступінь підвищення залежить від обсягу пухлинної маси в організмі. Клінічну значущість змін інших пухлинних маркерів нині не підтверджено.

Підвищений рівень РЕА визначається у 78% при метастазах у печінку, у 75% – при метастазах в заочеревні лімфовузли, у 42% – при легеневих метастазах.

Незначне підвищення РЕА може спостерігатись також при деяких інших станах:

• виражена непухлинна патологія печінки;

• вагітність;

• запалення (включаючи шлунково-кишковий тракт);

• травми;

• інфаркт міокарда;

• колагенози;

• ураження нирок;

• куріння.

Є повідомлення, що швидке підвищення рівня РЕА є поганою прогностичною ознакою, тому після операції спочатку рекомендується визначати рівень РЕА щомісячно. Однак, ряд авторів вважає, що такий інтенсивний моніторинг тільки нервує хворого, оскільки РЕА не має 100% чутливості, й у третини хворих прогрес пухлини може не супроводжуватись підвищенням його рівня.

Питання про частоту й доцільність виконання в рамках моніторингу колоноскопії і/або іригоскопії з подвійним контрастуванням залишається спірним. На думку більшості фахівців, їх рекомендують робити кожні 2 роки.

Схему моніторингу хворих на РОК у післяопераційному періоді представлено в таблиці.

Метод обстеження	Частота обстеження
Фізикальний огляд у лікаря	1–2 роки – через 3–4 місяці; 3, 4, 5 роки – раз на півроку; у подальшому – раз на рік.
УЗД печінки	1–2 роки – через 3–4 місяці; 3, 4, 5 роки – раз на півроку; у подальшому – раз на рік.
Визначення рівня РЕА	1–2 роки – через 3–4 місяці; 3, 4, 5 роки – раз на півроку; у подальшому – раз на рік.
Колоноскопія	Раз на 2 роки; при високому ризику рецидиву – кожні 6 місяців протягом перших 2 років.
Рентгенографія грудної клітки	Щорічно
Клінічне обстеження, комп'ютерна томографія, сканування скелета	При виявленні ознак рецидиву, наявності скарг, підвищенні РЕА

За відсутності ознак прогресії захворювання необхідно продовжувати спостереження за хворим з вказаною частотою.

Якщо в результаті ретельного обстеження ознаки пухлинного росту не виявляються, то хворий підлягає ретельному спостереженню з повторним визначенням рівня РЕА через 1–2 міс. і обстеженням. Підвищення рівня РЕА без відповідного підтвердження прогресу пухлини з визначуваними вогнищами (фізикальне обстеження, рентгенографія грудної клітки, УЗД черевної порожнини, комп'ютерна томографія черевної порожнини, сканування кісток) не може бути підставою для проведення протипухлинного лікування.