Диференціальний діагноз

Наявність великої кількості клінічних форм раку ободової кишки й різноманітних ускладнень пухлини призводить до того, що новоутворення симулюють різноманітні загальні захворювання. Симптоми цих захворювань бувають настільки близькі до ознак пухлини кишечника, що виникають великі проблеми з визначенням справжнього захворювання. Саме тому необхідно ретельно проводити диференціальну діагностику. До патологічних процесів, з якими найчастіше диференціюють рак ободової кишки, належать:

• гостра кишкова непрохідність непухлинного генезу (заворот, спайкова хвороба, інвагінація, копростаз);

• неспецифічний запальний процес (гранульома, апендикулярний інфільтрат, неспецифічний виразковий коліт);

• специфічний запальний процес (туберкульоз, амебна гранульома);

• некишкові злоякісні пухлини: яєчників, шлунка, брижі тонкої або товстої кишок тощо;

• запалення кишок (коліти, ентероколіти, неспецифічний виразковий коліт, проктосигмоїдит);

• доброякісні пухлини ободової кишки (поліпи, аденоми, ліпоми, фіброми, міоми, карциноїд, невриноми, кістоми тощо.

Повнота використання методів діагностики первинної пухлини ободової кишки та методів виявлення розповсюдження процесу дозволяє скласти чітке уявлення про стан товстої кишки, а тому дає можливість виключати або підтвердити наявність злоякісної пухлини ободової кишки.

Ускладнення раку ободової кишки

Під час росту й збільшення рак ободової кишки призводить до різноманітних ускладнень з боку ободової кишки та первинної пухлини. Причиною ускладнень є збільшення пухлини, її розповсюдження стінкою кишки, проростання у сусідні органи, деструкція новоутворення, запальний процес і метастазування. Оскільки ободова кишка має довжину 1,5–2 м і прилягає до різних органів, то рак стає причиною багатьох різноманітних ускладнень.

1. Гостра кишкова непрохідність (ГКН) розвивається приблизно у 5–15% від усіх захворювань. Частіше виявляється у хворих з лівосторонньою локалізацією пухлини. Найбільш часто непрохідність має обтураційний характер і розвивається при інфільтративних формах. При хірургічному лікування ГКН рідко виконується радикальна операція. Частіше починають з усунення непрохідності шляхом накладання обхідного анастомозу або anus praeternaturalis.

2. Якщо пухлина розвинулась у стінках кишки, що прилягають до клітковини заочеревинного простору, то розповсюдження інфекції на клітковину призводить до розвитку абсцесів і флегмон. Клінічні прояви таких ускладнень характерні для загальних септичних процесів. Місцеві й кишкові симптоми нерідко проявляють себе пізно, коли запальний процес уже далеко розповсюджений. Тому такі ускладнення дуже важкі для хворого й складні для діагностики. Лікування патології оперативне – розтин гнійника й накладання anus praeternaturalis вище гнійника. Хірургічне втручання доповнюється спеціальним медикаментозним лікуванням. Частота таких ускладнень складає 3–5% серед хворих на рак ободової кишки.

3. Перфорація ракової пухлини в черевну порожнину трапляється в 2–29% випадків серед ускладнень. Клінічна картина даного ускладнення повністю відповідає симптоматиці перфоративної виразки шлунка або прориву іншого порожнистого органу. У хворих розвивається каловий перитоніт. Лікування хірургічне, проводиться в залежності від обставин. Якщо перитоніт не встиг розвинутись, можливе оперативне видалення перфорованої первинної пухлини, дренування черевної порожнини й обов’язкова спеціальна медикаментозна терапія.

4. Утворення внутрішніх або зовнішніх свищів наступає тоді, коли пухлина через стінку кишки проростає у сусідні структури або органи, відбувається її деструкція та прорив. Утворюються тонко-товстокишкові, товсто-товстокишкові, а частіше шлунково-кишкові фістули. Проростання пухлини через стінку кишки й усю передню черевну стінку призводить до утворення зовнішньої фістули, що практично відкриває пристінкову стому, але у не вигідному для хворого варіанті.

5. Спостерігається проростання пухлини ободової кишки у сусідні органи та структури: судини, нерви, шлунок, геніталії, сечовий міхур, стінки черевної порожнини. У хворих з таким ускладненням зявляються симптоми захворювання сусіднього органа, куди проростає пухлина. Такі ускладнення нерідко роблять пухлину нерезектабельною. Слід відрізняти істинне проростання пухлини у сусідні органи від запального процесу, коли ще можливе радикальне оперативне втручання.

6. Внутрішня кровотеча в просвіт кишки трапляється відносно рідко й пов’язана з деструкцією пухлини й ерозією кровоносних судин кишки або сусідніх органів. Якщо геморагія відбувається з пухлини, що розпадається, то кровотеча буде постійна й невелика. Коли наступає ерозія великих судин, розвивається профузна кровотеча в просвіт кишки з усіма симптомами гострої постгеморагічної анемії. Така профузна кровотеча виникає рідко, але може спричинити смерть пацієнта. Частіше вони повторюються й зупиняються під впливом гемостатичної терапії. Лікування профузної кровотечі проводять гемостатичними препаратами (хлорид кальцію, вікасол, амінокапронова кислота, тромбоцитарна маса, фібрин тощо). Часто кровотеча наступає, коли ще можливе оперативне лікування, а отже своєчасно проведене хірургічне втручання дозволяє не тільки її зупинити, але й видалити злоякісну пухлину.