ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ОНКОЛОГІЇ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. М. Горького
КАФЕДРА ОНКОЛОГІЇ
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
А.І. Шевченко, О.Ю. Попович, Н.Ф. Шевченко,
О.М. Сидоренко, О.П. Колеснік
ОНКОЛОГІЯ
Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ–IV рівня акредитації
Видання друге, виправлене і доповнене
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти МОЗ України як підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації (протокол №3 від 18.10.2007 р.).
На CD-ROM
Запоріжжя, 2011
УДК 616-006(075.8)
Рецензенти: Ковальов О.О. - професор, зав. кафедри онкології Запорізької
медичної академії післядипломної освіти
Русін А.В. - професор, зав. кафедри онкології Ужгородського
Національного університету, «Заслужений
винахідник України»
Соркін В.М. - зав. кафедри онкології Кримського
державного медичного університету
ім. С.І. Георгієвського
ISBN
Шевченко А.І., Попович О.Ю., Шевченко Н.Ф., Сидоренко О.М., Колеснік О.П. Онкологія: Навчальний посібник для студентів. – 2-е вид., випр. і доп. – Запоріжжя: ЗДМУ, 2011. – 376 c.
Навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації, інтернів, онкологів і сімейних лікарів. У посібнику висвітлено сучасні положення епідеміології, етіології, клініки, діагностики, лікування злоякісних новоутворень і реабілітації онкологічних хворих. Текст посібника написано у повній відповідності до програми викладання онкології. Суттєвою відмінністю від існуючих видань є наявність багатого ілюстративного матеріалу та посилань на відповідні сайти мережі INTERNET, що забезпечує можливість додаткового отримання інформації з онкології.
Усі права захищено. Жодна частина цієї книги не може бути відтворена у будь-якій формі й будь-якими засобами без письмового дозволу власників авторських прав ©.
ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ
А.І. Шевченко – д.мед.н., професор, завідувач кафедри онкології Запорізького державного медичного університету.
Автор понад 160 наукових праць, 35-ти рацпропозицій, 5-ти винаходів.
Наукова діяльність присвячена удосконаленню лікування та реабілітації хворих на рак легені, питанням паліативної допомоги.
Багато наукових праць присвячено питанням оптимізації педагогічного процесу у закладах вищої медичної освіти.
О.Ю. Попович - д.мед.н., професор кафедри онкології Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.
Автор понад 120 наукових праць, 4-х винаходів.
Наукова діяльність присвячена удосконаленню діагностики і лікування пухлин грудної і черевної порожнини.
Н.Ф. Шевченко – д.психол.наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та психології Запорізького національного університету. Член Української спілки психотерапевтів, доцент міжнародного товариства кататимного переживання образів та імагінативних методів у психології та психотерапії.
Автор понад 200 наукових праць.
Наукова діяльність присвячена розробці кола проблем психології професійної свідомості психолога та консультативної психології і психотерапії.
О.М. Сидоренко– к.мед.н., доцент кафедри онкології Запорізького державного медичного університету.
Автор понад 57 наукових праць, 5 рацпропозицій, 3-ти винаходів.
Наукова діяльність присвячена удосконаленню діагностики і лікування пухлин черевної порожнини.
О.П. Колеснік – к.мед.н., асистент кафедри онкології Запорізького державного медичного університету.
Автор понад 68 наукових праць, 4-ти винаходів.
Наукова діяльність присвячена удосконаленню діагностики і лікування хворих на рак легені. Плідно працює над докторською дисертацією.
ЗМІСТ
|
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ |
4 |
Розділ 1 |
СУЧАСНІ ТЕОРІЇ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ. ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН. ОНКОГЕНИ |
5 |
Розділ 2 |
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН |
13 |
Розділ 3 |
ОРГАНІЗАЦІЯ ОНКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ |
23 |
Розділ 4 |
МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН |
35 |
Розділ 5 |
ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ЗІ ЗЛОЯКІСНИМИ НОВОУТВОРЕННЯМИ |
50 |
Розділ 6 |
ДЕОНТОЛОГІЯ В ОНКОЛОГІЇ (Н.Ф. Шевченко) |
67 |
Розділ 7 |
РАК ШКІРИ, МЕЛАНОМА |
72 |
|
Рак шкіри |
73 |
|
Меланома |
81 |
Розділ 8 |
ПУХЛИНИ ГОЛОВИ І ШИЇ |
99 |
Розділ 9 |
ПЕРЕДРАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ |
121 |
Розділ 10 |
РАК ЛЕГЕНІВ |
154 |
|
Пухлини і кісти середостіння |
174 |
|
Злоякісні й доброякісні мезотеліоми |
178 |
Розділ 11 |
РАК СТРАВОХОДУ |
188 |
Розділ 12 |
РАК ШЛУНКА |
207 |
Розділ 13 |
РАК ОБОДОВОЇ КИШКИ |
231 |
Розділ 14 |
РАК ПРЯМОЇ КИШКИ |
251 |
Розділ 15 |
РАК ПЕЧІНКИ |
265 |
Розділ 16 |
РАК ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ |
272 |
Розділ 17 |
ЛІМФОГРАНУЛЕМАТОЗ. НЕҐОДЖКІНСЬКІ ЛІМФОМИ |
287 |
Розділ 18 |
ПУХЛИНИ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ |
302 |
|
Рак вульви |
302 |
|
Рак шийки матки |
306 |
|
Рак ендометрія |
316 |
|
Рак яєчників |
327 |
|
Трофобластична хвороба |
334 |
Розділ 19 |
ПУХЛИНИ ОРГАНІВ СЕЧОВИВІДНОЇ СИСТЕМИ, ПРОСТАТИ ТА ЯЄЧКА |
346 |
|
Пухлини нирок |
346 |
|
Нефробластома (пухлина Вільмса) |
354 |
|
Пухлини ниркової миски та сечоводу |
356 |
|
Пухлини сечового міхура |
357 |
|
Пухлини яєчка |
362 |
|
Рак передміхурової залози |
363 |
|
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК |
374 |
Список умовних скорочень
АХТ – ад’ювантна хіміотерапія
ЗН – злоякісні новоутворення
КРР – колоректальний рак
ЛГМ – лімфогранулематоз
МРТ - магнітно-резонансна томографія
НАХТ - неоад’ювантна хіміотерапія
НҐЛ - негоджкінські лімфоми
ПЕТ - позитронно-емісійна томографія
ПХТ - поліхіміотерапія
РВ – рак вульви
РВД – разова вогнищева доза
РЕ – рак ендометрія
РМЗ – рак молочної залози
РОК – рак ободової кишки
РПЗ – рак підшлункової залози
РПК – рак прямої кишки
РС – рак стравоходу
РШ – рак шлунка
РШМ – рак шийки матки
РЯ – рак яєчників
СВД – сумарна вогнищева доза
УЗД – ультразвукове дослідження
Розділ 1
Сучасні теорії канцерогенезу. Основні закономірності розвитку злоякісних пухлин. Онкогени
Численні достовірні історичні факти свідчать про те, що пухлинні захворювання супроводжують людей протягом всієї історії людства. Про це прямо говорять викопні скам’янілі рештки черепа людини з ознаками саркоми нижньої щелепи первісної людини, яка мешкала у Східній Африці мільйон років тому, а також письмові (історичні) джерела 2–3-тисячолітньої давнини.
Впровадження терміну “cancer”, “карцинома” пов’язують з Галеном Пергамським (ІІ ст. до н. е.): «Ми часто бачили на грудях жінок пухлину, схожу на канцер (рак, краб) так само як у краба, у цієї хвороби є жили (вени), що відходять від неї в інші органи тіла й нагадують клешні ...»
Визначення поняття “пухлина”. Біологічні особливості пухлин
Визначення поняття
ПУХЛИНА – це патологічне розростання клітин, що характеризується безконтрольним розмноженням і низкою інших біологічних особливостей, що мають назву “атипізм”, синонім анаплазії.
Атипізм, від грецького atypicus, – відхилення від норми, що відрізняє пухлинні клітини від нормальних. Анаплазія, від грецького anaplazo – перетворювати, – наближення до ембріональних клітин; термін введено завдяки схожості пухлинних клітин з ембріональними (інтенсивне розмноження, посилений анаеробний гліколіз). Але пухлинні клітини не тотожні з ембріональними клітинами, адже принципово відрізняються від них: не дозрівають, схильні до інвазивного росту в оточуючі суміжні тканини з їх руйнуванням тощо. Всі біологічні особливості (атипізми можна поділити на два види: характерні для всіх пухлин (добро- і злоякісних) і специфічні лише для злоякісних.
Біологічні особливості, що є загальними для всіх пухлин – добро- і злоякісних
Атипізм розмноження – безконтрольне розмноження
Включає: 1) нерегульованість розмноження клітин; прикладом є втрата клітинами властивості гальмувати мітотичний цикл при контакті одна з одною; ця особливість отримала назву контактного гальмування, притаманного нормальним клітинам, що розмножуються. Гальмування поділу клітин при їх контакті в нормі одночасно поєднується з припиненням їх руху. Рух клітин у поєднанні з їх поділом спостерігається у нормі в процесі формування тканин або шарів клітин – в ембріогенезі, при загоєнні ран, у тканинній культурі; 2) втрату верхнього ліміту поділу (т. зв. ліміту Хайфлика); нормальні клітини у клітинній культурі діляться до певної максимальної межі – ліміту (у ссавців до 30–50 поділів) – після чого гинуть; пухлинні клітини набувають властивості до безкінечного поділу, що, в свою чергу, призводить до іморталізації (клітинного безсмертя), у розумінні безсмертя клітин даного виду, але не у значенні безсмертя окремої клітини. Підтвердженням іморталізації пухлинних клітин є їх безперервне розмноження і ріст протягом багатьох десятиріч у процесі щеплення пухлин від тварини до тварини, наприклад, асцитної карциноми Ерліха у мишей, що перевивається з 1905 року донині; 3) невпорядковане розташування клітин, що діляться, утворення багатошарових структур; 4) висока здатність клітин до утворення нових пухлин при трансплантації від пухлиноносіїв ізогенним нормальним тваринам. Атипізм розмноження пухлинних клітин поєднується з атипізмом диференціювання, який полягає у частковій або повній інгібіції дозрівання клітин: різко виражений у злоякісних пухлинах і слабко (а іноді відсутній) у доброякісних пухлинах.