12. Податкове навантаження: фіскальний вплив та компенсаторний ефект.

В економ. Літ-і термін под. навантаження і под. тягар ототожнюються. Сам термін ПН має різну сутність залежно від наукових підходів. Под. навант. – це сума податку сплаченою фіз особою або організацією. Наголос робиться на тому, що под. тягар внаслідок можливості перекладення податків, може не збігатися з сумою сплачених податків.

ПН- узагальнена характеристика д-сті податкової с-ми держави яка показує як под. вплив на фінансовий стан платн. Под.

ПН як кількісна хар-ка, тобто коли його розгляд як відносний показник, що х-є частку податків і зборів, які платник зобов*язаний сплатити до бюджету.

ПН як якісна харак-ка за якого оцінюється вплив оподаткування вцілому на економіку галузі, окремиз СГ.

ПН за якісним підходом є важливим фіскальним показником,що харак-є сукупний вплив подат. Країни загалом чи на окремих СГ, фактично є показником ефективності БПП.

ПН як фіскальний показник показує ступінь централізації і усуспільнення створюваного ВВП у бюджетній системі та перерозподілі усуспільненої частини ВВП через цю систему за допомогою надання економ-м агентам суспільних благ, прямої і опосередкованої фінансової допомоги.

12. Податкове навантаження в теорії оптимального оподаткування. Оподаткування та справедливість у розподілі доходів.

Податкове навантаження (податковий тягар) є важливою економіч­ною категорією, що еволюціонувала разом із системою оподаткування. Посилення ролі податків як інструменту регулювання економіки зумо­вило розширення спектра їх застосування та множини податкових ме­ханізмів й інструментів, що перебувають у розпорядженні держави.

Попри те, що поняття "податкове навантаження" набуло широкого використання, у науковій літературі тривають дискусії з приводу як якісного, так і кількісного його оцінювання.

Окремі вчені розрізняють поняття "податкове навантаження" і "податковий тягар", однак ці спроби видаються непереконливими. Ці поняття є синонімами, про що свідчать як словник синонімів, де в ряду синонімів до слова "вантаж" наводяться: "вага, навантаження, тягар, груз, ноша", так і тлумачний словник, згідно з яким "вантаж" – це "те, що обтяжує своєю наявністю".

Обидва терміни набагато рідше вживаються західними дослідниками через їх узагальнюючий та всеосяжний характер. Натомість у за­рубіжній літературі з економіки оподаткування частіше трапляють­ся терміни tax incidence – ефект, породжений оподаткуванням, або перекладання податкового тягаря, а також fiscal pressure – фіскаль­ний тиск, який є змістовнішою категорією, ніж податковий тягар.

Податковий тягар (навантаження) розглядається на рівні економіки загалом, груп економічних агентів та окремих платників податків.

Як економічне поняття і ціновий показник податковий тягар пов'я­заний із процесами формування та використання валового та чистого внутрішнього продукту (валової й чистої доданої вартості) країни, з про­порціями його розподілу та перерозподілу.

Податковий тягар на "ринку" державних послуг може складатися до­вільно, під впливом фактора державної монополії на податки та публіч­ні блага, або регулюватися та оптимізуватися в межах державної подат­кової політики.

У зв'язку з цим податковий тягар слід розглядати з двох позицій:

1)       як форму монопольної ціни сукупних публічних благ, через яку ви­ражено міру вартості (цінності) державних послуг щодо джерел сплати податків;

2)       у вигляді розрахункового показника вимірювання цінових парамет­рів оцінки послуг держави за прийнятою методикою.

Держава зобов’язана розширювати коло платників податків, що є одним з напрямів наповнення бюджету. Одним з методів такого розширення є перекладання податкових платежів з одних об’єктів на інші. Підприємство зі своєї сторони з метою зменшення податкового тягаря теж бажає перенести деякі податки або хоча б їх частину на іншого платника. Тому і постає проблема перекладання податків як одна із найважливіших проблем сьогодення.

Зміщення податкового навантаження (перекладання податків) – це процес повного або часткового перерозподілу сплати податків між різними суб’єктами оподаткування, між якими існують господарські та економічні взаємовідносини. При цьому перекласти сплату податків можна як на іншу юридичну чи фізичну особу (тобто суб'єкт підприємництва), так і на громадян як споживачів продукції.

Перекладання податків може бути повним або частковим, залежно від того, яку мету має платник податку. Якщо виробник бажає просунути свій виріб на ринок, то він частково перекладає податок. Якщо виробник існує на цьому ринку або його сегменті, то він перекладає податок на споживача повністю.

Оподаткування та справедливість у розподілі доходів

Важливим аспектом податкової політики в будь-якій країні є той вплив, який вона має на розподіл доходу та багатства. Справедливість завжди і всюди є головним питанням оподаткування. Основною причиною запровадження податків є, перш за все, прагнення забезпечити справедливість. Однією з трьох головних цілей будь-якої податкової системи є справедливість разом з ефективністю та адмініструванням.

Бюджетна і податкова політика держави мають будуватися на засадах перерозподілу податкових платежів між платниками з різними можливостями. Вибір напрямів реформування системи оподаткування повинен проводитися з урахуванням існування серед платників податків самих різних груп, що об'єднуються між собою за здатністю однаково нести податковий тягар. Справедлива податкова система не може не враховувати, що великі промислові підприємства і малі підприємства - це платники з різними можливостями, і їх не можна зрівнювати в тому ж питанні щодо сплати авансових платежів з податку на прибуток і ПДВ. Крім того, необхідно виділяти податкові можливості новостворюваних підприємств та підприємств, що функціонують протягом декількох років.

Для досягнення справедливості податкова система повинна бути диференційована в частині різновиди тих чи інших податків. У будь-якій податковій системі мають бути податки, орієнтовані на фінансування певних державних потреб, платниками яких виступають особи, більше за інших отримують блага від держави.

Основна ознака справедливої податкової системи - наявність пільг. Пільги, що представляють собою певні переваги (звільнення, знижки, вилучення, відстрочки і т. д.) при обчисленні та сплаті податкових платежів, є необхідними елементами будь-якої податкової системи. Крім того, за допомогою податкових пільг здійснюється державне регулювання економіки країни.

Методологічною основою принципу справедливості виступає прогресивне оподаткування. Згідно з класичним визначенням, податкова система є прогресивною, якщо після виплати податків нерівність в економічному становищі платників скорочується. Фактично це досягається за допомогою складної прогресії: розмір ставки ростуть разом з об'єктом оподаткування, але підвищена ставка застосовується не до всього об'єкта, а тільки до суми, що перевищує граничний рівень. Таким чином, при пропорційному оподаткуванні більш заможний платник сплачує в якості податків велику частку своїх доходів, ніж менш заможний платник.

З юридичної точки зору, податкові органи і платники податків повинні мати рівні права і рівні можливості при захисті своїх інтересів. Крім того, зміцненням принципу справедливості виступатиме залучення платників податків до фінансової відповідальності залежно від ступеня їх вини у вчиненні податкового правопорушення. В даний час особи, що злісно ухиляються від сплати податків, і платники, які порушили податкове законодавство в результаті помилки або з необережності, несправедливо несуть однакову відповідальність. Справедлива система оподаткування – ідеальна мрія будь-якої держави і суспільства, яку поки не досягла жодна країна світу. Тому закріплення в податковому законодавстві принципу справедливого оподаткування в кінцевому результаті не тільки дозволить зробити вітчизняну податкову систему більш ефективною, а й сприятиме встановленню податкової дисципліни і вихованню цивілізованого платника податків.

30. Оподаткування та ефективність: методи вимірювання втрати економічної вигоди.

Податок скорочує добробут споживача двома способами: 1) безпосередньо через передавання частини фінансових коштів від споживача органам державного управління; 2) опосередковано через підвищення споживчих цін (з урахуванням продуктового податку) на товари що обкладаються податками, порівняно з товарами, що не обкладаються податками. Під втратою ефективності за певного виду податку розуміють надмірне зниження рівня добробуту споживачів над тим, що можна було б пояснити втратою доходу в результаті сплати цього податку. Тому втрата ефективності в цьому аспекті аналізу має назву надмірного тягаря від оподаткування, або надмірного податкового навантаження.

Світова макроекономічна теорія пропонує кілька достатньо складних методів вимірювання надмірного податкового тягаря: 1) метод вимірювання за Дюпуі — Маршаллом — Харбергером (метод ДМХ); 2) метод вимірювання за Хіксом. Метод вимірювання за Дюпуі — Маршаллом — Харбергером. В основу цього методу покладено використання концепції споживчого надлишку (вигоди) як показника чистого добробуту споживачів під час споживання певного товару (рис. 3). На рис 1 DD’ - крива попиту споживачів на товар X; Хо —- кількість цього товару, що користується попитом за початковою ціною Ро без податку Рис. 1. Надмірний податковий тягар певного податку Уявімо, що на товар X уводиться податок за адвалорною ставкою t, у результаті чого споживча вартість цього товару зростає до Р1 = (1+t) Р0, унаслідок чого скорочується попит на кількість X у розмірі різниці між Хо та Х1: Х = Х1 – Хо. Порівняно із ситуацією до введення податку споживчий надлишок зменшиться на розмір площі трапеції Р1АВР0. При цьому площа прямокутника Р1АСР0 відображає загальну суму сплати податку. Отже, надмірний податковий тягар (Тіnсіdenсе) вимірюватиметься площею трикутника АВС. З урахуванням еластичності попиту за ціною () у ситуації до введення податку:  = - (Х/Р) Ро Хо, а також того, що Р=Р1 - Ро = (1 + t) Р0 – P0 після математичних перетворень одержимо кінцеву формулу вимірювання податкового тягаря: Це рівняння дає можливість вирахувати розмір надмірного податкового навантаження тільки тоді, коли крива попиту має лінійну форму. За нелінійної форми попиту розрахунки можна здійснити тільки інтегруванням. Проте якщо ставка податку буде достатньо низькою, то похибка під час розрахунку цим методом на основі лінійної функції попиту буде незначною. Тож надмірний податковий тягар певного податку зростає як за збільшення еластичності попиту за ціною в ситуації до введення податку, так і за підвищення самої податкової ставки. Метод вимірювання за Хіксом. Метод Хікса ґрунтується не на кривих звичайного попиту, як метод ДМХ, а на кривих компенсованого попиту. Крива компенсованого попиту не враховує опосередкований ефект доходу, що виникає за будь-якої зміни цін і, як наслідок, відображає взаємозв’язок між ціною та кількістю товару, що користується попитом лише на основі ефекту заміщення (рис. 2). Рис. 2. Вимірювання на основі компенсуючої зміни На графіку зумовлене податком підвищення ціни з Ро до Р1 призводить до скорочення попиту на кількість товару X з Хо до X1. Уявімо, що одночасно з підвищенням ціни споживач одержить грошову компенсацію, достатню для того, щоб компенсувати негативний вплив на рівень добробуту, зумовлений цим підвищенням. Попит на кількість товару X за умови одержання компенсації (наприклад, від X0 до ХМ) скоротиться, за звичайних умов, на меншу величину, ніж за відсутності такої компенсації (тобто менше ніж від X0 до X1). Тому, уявивши як базову ситуацію початкову точку В, можна для кожної зміни ціни встановити точку наприклад точку М, якщо споживач одержав повну компенсацію. Крива, що з’єднує, точки М і В, буде кривою компенсаційного попиту (НDНD'). Вона завжди матиме від’ємний нахил у зв’язку з ефектом заміщення, причому крутизна цього нахилу перевищуватиме крутизну нахилу кривої звичайного попиту тоді, коли товар буде споживчим благом з додатною еластичністю попиту за доходом.

Оскільки крива компенсаційного попиту може бути побудована лише за умов, що споживач отримує повну компенсацію за опосередкований ефект доходу, зумовлений зміною ціни, рівень добробуту споживача залишатиметься постійним за будь-якого заміщення вздовж цієї кривої. Сума компенсації, що необхідна для забезпечення такого сталого рівня добробуту за будь-якої зміни цін, відома під назвою компенсуючої зміни й визначається площею трапеції Р1МВР0 унаслідок збільшення ціни від Р0 до Р1. Однак за компенсації попит споживача на товар X становитиме Хм, а його податкові виплати визначатимуться площею чотирикутника Р1МС’Ро. Отже, надмірний податковий тягар, відповідно до компенсуючої зміни за Хіксом, дорівнюватиме площі трикутника МВС’. Очевидно, що ця площа менша, ніж відповідний показник надмірного податкового тягаря за методом ДМХ, що вимірюється площею трикутника АВС.

На основі методології побудови кривих компенсаційного попиту можна одержати окрему криву компенсаційного попиту для кожної точки на кривій звичайного попиту, кожна з яких представлятиме певний базовий рівень добробуту споживача, що асоціюється з даною точкою (рис. 3). На рис. 3 крива компенсаційного попиту, що відповідає постподатковій ситуації (точка А на кривій попиту) позначена Н_АН_А’. Враховуючи, що ціна в точці А вища ціни в точці В, рівень добробуту, асоційований з Н_АН_А’ буде нижчим, ніж рівень добробу за Н_ВН_В'. Отже, після того як споживач потрапить у постподаткову ситуацію, сума грошей, яку він буде готовий заплатити з метою відміни податку для збереження свого постподаткового стану добробуту, - так звана еквівалентна зміна - як правило буде іншою, ніж сума грошової компенсації за згоду на податок (описаної інше компенсаційної зміни), що потрібно для підтримки його рівня добробуту на тому самому рівні, що й до введення податку Еквівалентна зміна вимірюється площею трапеції Р₁АNР₀. Надмірний податковий тягар, згідно з еквівалентною зміною за Хіксом, визначається площею трикутника АNС. Ця площа також менша, ніж відповідний показник надмірного податкового тягаря за метолом ДМХ.

Зауважимо, що компенсуюча зміна могла б послугувати необхідним показником вимірювання втрати ефективності у разі введення даного податку, а еквівалентна зміна дала б показник виграшу ефективності від відміни наявного податку. Вадою показника податкового навантаження за методом Хікса є те, що, на противагу показникам за методом ДМХ, жоден з них неможливо розрахувати безпосередньо на основі даних про споживання. Зрозуміло, що метод ДМХ та метод Хікса хоч і рекомендуються МВФ до використання, але потребують значного інформаційного, методичного та економіко-математичного забезпечення з метою їх апробацій.