12. Основні підходи та методи розподілу податкових компетенцій.

Метод повного розмежування податкової бази

Податкова база — це кількісний вираз частини предмета податку визначеної в одиницях оподаткування, що залишилася після застосування податкових пільг, до якої застосовується податкова ставка.

Є найдієвішим фіскальним елементом юридичної конструкції податку, за допомогою якого можна пристосувати дохідність податку до потреб держави.

Спосіб обчислення податку характеризує особливість визначення бази. Залежно від способів обчислення розмежовують: 1) кумулятивний – спосіб визначення об’єкта, при якому податкова база розраховується наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподатковувана база, зменшена на суму пільг, якими користується платник на цю дату. У кожний момент виплати доходу визначається загальна сума виплат конкретній особі. При цьому сума зменшується на розмір податку, що був утриманий раніше; 2) некумулятивний – спосіб визначення податкової бази за видами. У цьому випадку кожна частина доходу оподатковується податком окремо, поза зв’язку з іншими джерелами доходів. Цей спосіб простіший, ніж попередній, він не вимагає складної і громіздкої системи розрахунків, хоча за його рахунок важко забезпечити стабільне надходження коштів у бюджет.

Метод установлення податкових надбавок

Надбавка характеризується як виплата співробітнику , коли роботодавець прагне простимулювати людини для подальшого особистісного росту і розвитку. Надбавка виплачується , наприклад , за безперервність трудової діяльності , наявність якої-небудь наукового ступеня або вислугу років.

У залежності від методу встановлення надбавки розрізняють фіксовані і пропорційні ставки акцизів. Фіксовані – встановлюються в грошовому виразі на одиницю товару. Вони не залежать ні від ціни, ні від якості товару. Пропорційні ставки акцизів встановлюються у відсотках до обігу реалізації. На відміну від фіксованих ставок вони реагують на коливання ринку.

Метод податкових розщеплень.

Метод податкових розщеплень від загальнодержавних податків та зборів у вітчизняній бюджетній практиці почав використовуватися ще у 1931 р. у здійсненні податкової реформи і характеризувався такими перевагами:

- створював стимули щодо повної мобілізації як власних, так і загальнодержавних податків на території;

- посилював бюджетний контроль шляхом підвищення відповідальності місцевих органів влади за своєчасність та повноту надходжень від загальнодержавних податків і зборів;

- збільшував ефективність збалансування місцевих бюджетів, адже як регулюючі податки використовувалися такі гнучкі податкові джерела, як надходження від ПДВ, акцизного збору, податку на прибуток підприємств та прибуткового податку з громадян.

21. Міжбюджетні трансферти як інструмент перерозподілу державних фінансових ресурсів між рівнями публічної влади.

Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Стаття 96. Види міжбюджетних трансфертів

1. Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) базову дотацію (трансферт, що надається з державного бюджету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);

2) субвенції;

3) реверсну дотацію (кошти, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);

4) додаткові дотації.

Стаття 97. Трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам

1. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:

1) базова дотація;

3) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;

4) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок надання пільг, встановлених державою;

5) субвенція на виконання інвестиційних проектів;

6) освітня субвенція;

7) субвенція на підготовку робітничих кадрів;

8) медична субвенція;

9) субвенція на забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру;

10) субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;

11) субвенція на проекти ліквідації підприємств вугільної і торфодобувноїпромисловості та утриманняводовідливнихкомплексів у безпечномурежимі на умовахспівфінансування (50 відсотків);

12) інші додаткові дотації та інші субвенції.

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів повинна враховувати такі параметри:

- фінансовінормативибюджетноїзабезпеченості та коригуючікоефіцієнти до них;

- кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;

- індекс відносної податкоспроможної відповідного міста чи району;

- прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого самоврядування для бюджетів міст Києва та Севастополя, Бюджетного кодексу України, - для районних бюджетів;

- коефіцієнт вирівнювання.

У разі внесення змін до формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів на плановий бюджетний період проект таких змін та аналітичні розрахунки і порівняльні таблиці щодо впливу запропонованих змін подаються разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та Зле об'єднань" визначено, що в районному бюджеті можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти:

- дотація вирівнювання бюджетам місцевого самоврядування;

- кошти, що передаються до районного бюджету з бюджетів місцевого самоврядування;

- додаткова дотація на вирівнювання диспропорцій, пов'язаних із нерівномірністю мережі бюджетних установ;

- інші дотації;

- субвенції на виконання інвестиційних проектів;

- інші субвенції.

У бюджеті місцевого самоврядування можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти:

- дотація вирівнювання із районного бюджету;

- кошти, що передаються до районного бюджету;

- субвенції:

а) субвенції на утримання об'єктів спільного користування;

б) субвенції на ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

в) інвестиційні субвенції на будівництво або реконструкцію об'єктів спільного користування;

г) субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

ґ) інші субвенції.

Окремі видатки місцевих бюджетів на здійснення програм соціального захисту, передбачені Бюджетним кодексом, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Надання державою податкових пільг, що зменшують доходи бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень, має супроводжуватися внесенням змін до закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період, що передбачають надання субвенції на компенсацію відповідних втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування.

та повнотуперерахуваннятрансфертів.