80.Формування та етапи розвитку світової валютної системи

Світова валютна система - це спеціально розроблена державами і закріплена міжнародними договорами форма організації валютних відносин між всіма країнами або значною частиною країн світу, в рамках якої формуються і використовуються валютні ресурси та здійснюється міжнародний платіжний обіг.

Світова валютна система є функціональною організацією валютних відносин на рівні міждержавних зв'язків через створені на колективних засадах міждержавні валютно-фінансові та банківські установи й організації. Світовий рівень валютної системи включає низку окремих елементів, кожний з яких юридично визначається відповідними міжнародними договорами та угодами.

Елементи світової валютної системи:

визначений набір форм міжнародних засобів обігу і платежу (вільно конвертована валюта, міжнародні колективні валюти - євро, СПЗ);

узаконений режим валютних паритетів і курсів;

уніфіковані і регламентовані форми і правила міжнародних розрахунків;

механізм забезпечення платіжно-валютними засобами міжнародного обігу;

умови взаємної конвертованості валют;

статус міжнародних (міждержавних) валютно-кредитних організацій, що регулюють валютні відносини;

режим функціонування міжнародних ринків валюти і золота;

мережа міжнародних і національних банківських установ, що здійснюють міжнародні розрахункові і кредитні операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю.

Принципи та організаційні основи сучасної світової валютної системи були визначені Ямайською угодою країн - членів Міжнародного валютного фонду (1976 рік).

Найбільшої ефективності валютні системи досягають за умови правильної узгодженості національних, міжнародних (регіональних) і світової систем, коли вони діють як єдиний механізм. Тому країни, що раніше були членами СЕВ, і суб'єкти колишнього СРСР, які тривалий час намагались створити свою специфічну міжнародну валютну систему, в сучасних умовах намагаються увійти до світової валютної системи, зокрема в її міжнародні структури, і, відповідно, скорегувати свої національні валютні системи.

81. Світова (міжнародна) валютна система - це форма організації міжнародних валютних відносин, що обумовлюється розвитком міжнародної економіки як цілісної системи і закріплюється міждержавними угодами.

Елементи світової валютної системи:

- система валют і валютних цінностей;

- механізм валютних паритетів та курсів;

- умови взаємної конвертованості валют;

- обсяги валютних обмежень;

- форми міжнародних розрахунків;

- режим міжнародних валютних ринків та ринків золота;

- міждержавні валютно-кредитні організації та відповідні системи норм та регламентацій у сфері міжнародних розрахунків.

У сучасних світових валютних відносинах можна спостерігати спадковий зв’язок Ямайської валютної системи з Бреттон-Вудською. Хоча офіційно був проголошений стандарт СДР замість стандарту американського долара і рівність усіх валют світу, але фактично долар продовжує залишатися домінуючою валютою у світовій валютній системі. Так, близько 90 % усіх валютних операцій на світових валютних ринках здійснюється або з доларом, або через долар

Обговорюючи сучасну світову валютну систему, також варто приділити увагу проблемам функціонування СДР. Практика використання СДР не відповідає меті, з якою створили цю валюту, вона не стала ні еталоном вартості, ні головним резервним та платіжним засобом. СДР в основному використовують в операціях МВФ як коефіцієнт перерахунку національних валют, крім того, квоти, кредити, доходи та витрати виражаються в цій штучній валюті. Поза межами МВФ СДР використовують на світовому ринку позичкового капіталу – деякі рахунки, облігації, синдиковані кредити деноміновані у СДР. Офіційно СДР можуть використовуватися банками, підприємствами, приватними особами. Тому розвивається ринок приватних СДР (здебільшого у формі банківських депозитів), обсяг якого приблизно становить 10 мільярдів.

Великі світові валютні кризи та негаразди призвели до виникнення різноманітних пропозицій реформування системи. Усі вони подібні через те, що в них висловлене бажання обмежити валютні коливання між основними валютами, а відрізняються методами досягнення такого обмеження. Три найбільш популярні пропозиції щодо досягнення стабільності у світовій валютній системі запропонували Джон Вільямсон, Рональд МакКіннон та Джеймс Тобін.

82.Міжнародна економічна інтеграція-це процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії їхніх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах.

На мікрорівні цей процес іде через взаємодію капіталу окремих господарюючих суб'єктів (підприємств, фірм) прилеглих країн шляхом формування системи економічних угод між ними, створення філій за кордоном. На міждержавному рівні інтеграція відбувається на основі формування економічних об'єднань держав і узгодження національних політик.

Найпростіша форма економічної інтеграції – зона вільної торгівлі, у рамках якої відміняються торговельні обмеження між країнами-учасницями й насамперед мита.

Інша форма – митний союз – припускає поряд з функціонуванням зони вільної торгівлі встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу й проведення єдиної зовнішньоторговельної політики відносно третіх країн.

В обох випадках міждержавні відносини стосуються лише сфери обміну, для того щоб забезпечити для країн-учасниць однакові можливості в розвитку взаємної торгівлі й фінансових розрахунків.

Більше складною формою є загальний ринок, щозабезпечує його учасникам поряд з вільною взаємною торгівлею і єдиним зовнішнім тарифом волю пересування капіталів і робочої сили, а також узгодження економічної політики.

Але найбільш складною формою міждержавної економічної інтеграції є економічний (і валютний) союз, що сполучає всі вищевказані форми із проведенням загальної економічної й валютно-фінансової політики.

Взаємодія національних господарств розвивається з різним ступенем інтенсивності, у різних масштабах, проявляючись більш чітко в окремих регіонах. Тому необхідно розглянути об'єктивні фактори, що обумовлюють цей процес.