5.2. Катакомбна культура

Була розповсюджена в 2000-1250 рр. до РХ у Північному Причорномор'ї (Східна і Південна Україна), Подонні й Нижньому Поволжі, Північному Кавказі. Племена Катакомбної культури ототожнюються з кіммерійцями - іранським, або фракійським народом. Назва кімерійців за дослідом Наливайка була передана греками невірно з назви сівери - слов"янськими племенем, що згодом називали себе литвинами. Виділена на початку 20 ст. В. А. Городцовим.

5.3. Зрубна культура

Зрубна культура — археологічна культура епохи бронзи. Поширена в степовій і лісостеповій зонах Східної Європи від Дунаю до Волги. Була розкопана на Сіверському Донці на початку XX століття одночасно з ямною культурою і катакомбною культурою. Виокремлена у 1905 році В.А. Городцовим. Відомо не менш 500 археологічних пам'яток.

Свою назву зрубна культура отримала завдяки тому, що переважна більшість вперше досліджених на Сіверському Дінці могил мала дерев’яні зруби, виготовлені з колод дерева. На інших територіях поширення зрубних племен зрубів у похованнях виявлено мало. Небіжчиків ховали в простих ґрунтових ямах або клали в кам’яні скрині.

Періодизація зрубної культури ( пізня Бронзова доба)

У зрубній культурі виділяються 3 хронологічних періоди. Ранньозрубна стадія (17-16 ст. до РХ). Для поселень характерні каркасні наземні житла. Господарство має ознаки патріархально-скотарського способу виробництва. Розводили велику і дрібну рогату худобу, займалися обробкою металу.

Могильні ями мали квадратну форму. Часто виявляються дерев'яні перекриття, підстилки і підсипання (попіл, крейда, вохра, органіка й ін.), кістки тварин. Померлі лежали на дні могили в скрученому положенні (зазвичай на лівому боці), головою на північ, руки, зігнуті в ліктях, розміщені перед обличчям (поза адорації). Похоронна кераміка представлена судинами горшкової й банкової форм. Речовий інвентар складається зі зброї (сокири, списи, кинджали, наконечники стріл), знарядь праці (ножі, сокири, шкребки) і різноманітних прикрас.

Найвищого розквіту зрубна культура досягає в 2-й період (15-14 ст. до РХ). Наземний тип будівель залишається провідним. У погребальному обряді поза адорації стає переважною. Скорочується число багатих поховань і речей у них. Посуд стандартизується на всій території зрубної культурно-істориної спільності.

Завершальний етап зрубної культури на Південному Уралі (14-12 ст. до РХ) характеризується глибокою і різноманітною перебудовою матеріальної і духовної культури. Спостерігається різке скорочення числа пам'яток. Імовірно, зрубне населення взяло участь у формуванні ряду культур пізнього бронзового віку.

Через те, що зрубні племена на всій території свого поширення вступали в контакт з місцевим населенням виникали локальні відмінності в їхній культурі. Від решти зрубних пам’яток особливо відрізняються поселення Правобережної України, де виділяються сабатинівська група пам’яток (степове Правобережжя) і білозерська – на нижньому Дніпрі, які часто називають окремими культурами. Вони дещо різняться і хронологічно: зрубна датується 1600-1100 рр. до РХ, сабатинівська культура - 1400-1100 рр. до РХ, а білозерська культура- 1100-800 рр. до РХ. Поселень зрубної, а особливо сабатинівської і білозерської культур, значно більше, ніж катакомбних - населення мало осілий спосіб життя і займалось скотарством і землеробством.