3.1.2. Культура лінійно-стрічкової кераміки

В Україні 60 пам'яток відомі на Волині (Волинська височина), Галичині, Західному Поділлі та Буковині (Верхнє та Середнє Подністров'я). Єдине поселення, Майнова Балка, виявлене в Північному Причорномор'ї — біля

м. Ананьєва Одеської області. Землеробський характер господарства підтверджується численними знахідками на поселеннях різноманітних рільничих знарядь, виготовлених з каменю та кістки: вкладні до серпів, зернотерки, розтиральники, мотики та копачки. Оригінальну групу інвентарю складають так звані колодкоподібні шліфовані долота і тесла, виготовлені з каменю.

Керамічний комплекс складається з двох виразних груп посуду: столового та кухонного. Їхньою головною формою є кулясті посудини з невеликим денцем та широким горлом, іноді з виділеною шийкою. Зустрічаються миски. Основними елементами орнаменту виступають заглиблені лінії та ямки, що завжди поєднуються між собою, через це такий орнамент часто називають "нотним". До найбільш розповсюджених узорів відносяться горизонтальні або вертикальні ряди зиґзаґів та геометричні композиції у вигляді кутів, розеток, ромбів, спіралей тощо.

3.1.3. Сурсько-дніпровська культура

Сурсько-дніпровська культура (Сурська культура) — археологічна культура раннього неоліту, поширена в районі Дніпрових порогів.Датується V — VII - VI тисячоліттями до н. е. Сучасні методи радіовуглецевого датування показують такий час існування цієї культури: 6100 - 5600 р до н.е.

Генетична основа - місцевий мезоліт і, можливо, неолітична культура. До цієї культури відносяться окремі поховання III Васильївського могильника під Дніпропетровськом, в Чаплях і на п-ові Ігрень у Дніпропетровську. На підставі аналізу кераміки виділено три хронологічні етапи. Племена Сурсько-Дніпровської культури займалися головним чином скотарством (рогата худоба, кози, вівці, свині), а також рибальством і мисливством.

Поселення невеликі, на о.Сурський був знайдений житловий комплекс з трьох напівземлянок, згрупованих навколо двору з вогнищем в центрі, часто зустрічаються ямки для зберігання запасів. При розкопах виявлено залишки напівземлянкових жител.

Господарство - охота, розвинене рибальство, збирач, начатки доместікациі тварин (собака, бик) і, можливо, землеробства (рогові мотики, кістяні оправи серпів). Для Сурсько-Дніпровської культури властиві мікролітичні вироби з кременю, знаряддя для обробки дерева (сокири, тесла й великі скребла), вироби з кістки та рогу оленя, різноманітний гостродонний посуд, оздоблений лінійнострічковим орнаментом. Кераміка має гладку поверхню, в тесті домішка товченої раковини, пізніше - піску; гостродонні горщики з виділеним горлом, на пізньому етапі з'являється потовщене дно, орнамент лінійний, врізаний, доповнений наколюваннями і відбитками штампу, улюблений елемент орнаменту - зигзаг. Своєрідні кам'яні посудини з місцевих порід жировика - прямостінні, з гострим або плоским дном і ночвоподібні із закругленим днищем, цікаві "човники".

Сурско-дніпровська культура надалі розчинилася в пізніших культурах.

3.1.4. Дніпро-донецька культура

Дніпро-донецька культура — археологічна культура доби неоліту.

Датується 4500 (іноді 4200)-2000 (іноді 2500) рр. до РХ. Була поширена на Середньому Подніпров'ї, Сіверському Дінці, лісостеповому лівобережжі України, на українському і білоруському Поліссі. Названа за місцем перших пам'яток у Подніпров'ї і на Північному Дінці.

Дніпродонецька культура є культурою мисливсько-рибальських племен. Культура має основою місцевий мезоліт. Представлена поселеннями й могильниками.

* У поселеннях виявлені залишки заглиблених у землю жител, господарські ями, сліди відкритих вогнищ.

* Знайдено знаряддя праці із кременя й каменю: сокири, наконечники стріл і списів, ножі, шкребки й інше.

* Характерна кераміка — горщики, переважно гостродонні, прикрашені гребенчато-накольчатим орнаментом. Могильники колективні (до декілька десятків поховань в одній ямі).

* У похованнях, засипаних червоною вохрою, покладені знаряддя праці й прикраси з каменю, кості, черепашок, зрідка — з металу (мідь, золото).

* Господарство — рибальство, полювання, збирання, розведення свійських тварина (бик, свиня), землеробство (відбитки зерен ячменю на кераміці).

Розрізняють три етапи культури:

До раннього етапа відносяться гостродонні горщики з рослинною домішкою в тісті, орнамент — відбитки гребінчатого штампу, прокреслені прямі лінії. Кремінні знаряддя — мікроліти, сокири.

Середній період — розквіт культури. Горщик здобуває профільовану форму — перегин у верхній або середній частині посудини, виділяється віночок, з'являється плоске дно; у тесті домішка піску; накольчатий орнамент покриває всю поверхню посудини (іноді й дно). Існують крем'янні сокири, ножі, наконечники стріл і копій, сланцеві тесла, сокири, «човники». З'являються більші могильники (Дереївський — 161 поховання, Микольський — 83), що не мають зовнішніх ознак. Поховання — колективні (від 2 до 13 в одній могильній ямі). Поховані лежали у витягнутому положенні на спині, засипані червоної охрою; поховальний інвентар складається з пронизок з каменю, кістки й раковин, пластини з іклів кабана, підвіски із зубів оленя; у Микольському могильнику — мідні вироби; кільце, пронизки, золота пластинчаста підвіска, сокири, ножі, наконечники списів, булави; кераміка в могильниках відсутня. На середньому етапі відбувається розселення носіїв культури на північ, захід і схід.

Пізній період характеризують гостродонні й плоскодонні горщики із прямими або відігнутими вінчиками, зрідка — мисочки, орнамент — відбитки гребінки, ямки, «перлини» у верхній частині посудини, вертикальні зачеси на віночках; деякі знахідки кераміки свідчать про контакти із Трипільськими племенами. В інвентарі відзначені крем'яні ножі, шкребки, наконечники списів, кам'яні тесла.

Згодом народ Дніпродонецької культури у Надпорожжі, Приазов'ї і в долині Сіверського Донця були витіснені, а частково й асимільовані племенами Середньостогівської культури і разом з ними могли стати одним з компонентів складення Давньоямної культури; у північних районах Дніпродонецька культура зазнавала сильного впливу від племен Ямочно-гребенчатої кераміки культури, а Подніпров'я й Волинь почали заселятися Трипільські племенами. Висловлено гіпотезу, що Дніпродонецька культура стала одним з компонентів Тшинецької культури епохи бронзи, припускається також, що носії Дніпродонецької культури зіграли певну роль у додаванні балто-слов'янської мовної спільноти.