Відхаркувальні засоби

До групи відхаркувальних засобів входить велика кількість препаратів, які зменшують в`язкість мокротиння і полегшують його відділяння. Відхаркувальні засоби необхідно використовувати як засіб симптоматичної терапії тяжкого кашлю із незначною кількістю в`язкого мокротиння при гострих респіраторних захворюваннях у дорослих і дітей, при плевриті, коклюші та інших захворюваннях. Ці препарати призначають для зниження в`язкості мокротиння і полегшення його відділяння, підвищення активності епітелію слизової бронхів. Відхаркувальні засоби знижують вміст у бронхах інфекційних агентів за рахунок покращання дренажу та поліпшують газообмін, зменшують запальні явища і подразнення чутливих закінчень у слизовій оболонці.

Класифікація відхаркувальних засобів

1 Відхаркувальні засоби прямої дії: настій кореня алтеї, мукалтин, настій листя подорожника, йодиди або броміди натрію і калію, натрію гідрокарбонат, “грудні” лікарські збори.

2 Препарати рефлекторної дії: настій трави термопсису, відвар кореня китяток, настій блювотного кореня та інші.

3 Муколітичні засоби: ацетилцистеїн, месна, бромгексин, амброксол, трипсин кристалічний та інші.

Відхаркувальні засоби прямої дії

Ця група в основному представлена препаратами рослинного походження. Прийнято вважати, що препарати цієї групи, всмоктуючись у кров, частково виділяються бронхіальними залозами і чинять на слизову оболонку бронхів обволікаючу, пом`якшувальну і протизапальну дії, дещо збільшують продукцію рідкої складової секрету. До складу мукалтину (більш активного препарату) входить суміш полісахаридів трави алтеї. Призначають препарат у таблетках для приймання всередину.

Оскільки розріджувальний ефект у рослинних препаратів виражений недостатньо або відсутній, до складу їх мікстур часто вводять йодиди, броміди, терпінгідрат, натрію бензоат, натрію гідрокарбонат та ін. Іони йоду та брому секретуються бронхіальними залозами і збільшують виділення води, прискорюючи розрідження мокротиння. Відхаркувальний ефект натрію гідрокарбонату під час приймання всередину у малих дозах (0,25 г) сумнівний, оскільки препарат нейтралізується соляною кислотою шлунка. Більш мотивованим є призначення натрію гідрокарбонату (3-5 г) з гарячим молоком та медом і 2-3 краплями розчину йоду. Суттєво збільшує секрецію залоз велика кількість випитої рідини.

Більш результативним є поєднання перорального приймання відхаркувальних препаратів з інгаляційною терапією. Основним компонентом звичайного розчину для інгаляцій є натрію гідрокарбонат, який проявляє нейтралізуючий та розпушувальний ефект стосовно кислих мукополісахаридів мокротиння і зменшує його в`язкість. До складу розчину можна додавати броміди або йодиди і натрію хлорид. При парових інгаляціях ефективні рослинні ефірні олії (анісова, евкаліптова, тим`янова та ін.) як у складі содового розчину, так і самостійно. Вони проявляють пом`якшувальну та протизапальну дії.

Відхаркувальні засоби рефлекторної дії

До цієї групи відносять препарати рослинного походження, які містять сапоніни. Останні у великих дозах збуджують центр блювання. Для відхаркувального ефекту рослинні засоби (настій трави термопсису, китяток, оману, синюхи, блювотного кореня та ін.) приймають всередину. При цьому вони подразнюють слизову оболонку шлунка і рефлекторно сприяють слабкій, але тривалій активації центру блювання. Дози цих препаратів нижчі від порогових, тому блювання і вираженої нудоти вони не спричиняють. Але легка нудота рефлекторно активує парасимпатичну нервову систему, що супроводжується посиленням секреції слинних, шлункових і бронхіальних залоз, розрідженням мокротиння і полегшенням його відходження. Активність війчастого апарату миготливого епітелію збільшується. Вивільнення лізосомальних ферментів із келихоподібних клітин епітелію сприяє протеолізу білкових компонентів мокротиння. Застосування відхаркувальних засобів даної групи покращує відділення в`язкого слизького мокротиння. Препарати цієї групи ефективні при гострих респіраторних захворюваннях з бідним слизьким секретом.