Кардіотонічні засоби неглікозидної природи

Серцеві глікозиди є високоефективними препаратами для лікування серцевої недостатності. Але їх широке використання обмежене через незначну широту терапевтичної дії, значну кількість побічних ефектів і протипоказань. У наш час у клінічну практику впроваджені синтетичні нестероїдні препарати з кардіотонічними властивостями.

За механізмом дії кардіотонічні засоби неглікозидної природи поділяють на такі групи.

1 Засоби, що стимулюють ₁-адренорецептори: дофамін, добутамін.

2 Інгібітори фосфодіестерази: амринон, мілринон, сульмазол.

3 Препарати з різними механізмами дії: левосимендан, веснаринон.

Найбільший інтерес як стимулятори серцевої діяльності мають дофамін і добутамін.

Дофамін є попередником норадреналіну. У середніх терапевтичних дозах він стимулює дофамінові рецептори і ₁-адренорецептори. У результаті цього посилюються скорочення серця. Препарат розширює ниркові та мезентеріальні судини, що є результатом збудження дофамінових рецепторів гладеньких м`язів судин. У великих дозах дофамін може збуджувати -адренорецептори. Застосовують дофамін при тяжкій серцево-судинній недостатності, при шокових станах, тяжких формах артеріальної гіпотензії, для підвищення діурезу.

Більш вибірково діючим препаратом є ₁-адреноміметик добутамін. Препарат стимулює роботу серця, не впливаючи на тонус судин. Використовують добутамін при гострій декомпенсації функції серця.

Вводять дофамін і добутамін внутрішньовенно крапельно.

Останнім часом у медичній практиці застосовують синтетичні препарати, у яких інотропна дія поєднується зі сприятливим впливом на коронарний кровообіг. До таких препаратів відносять амринон, який блокує активність фосфодіестерази і сприяє накопиченню цАМФ у міокарді. Це супроводжується виходом кальцію із ендоплазматичного ретикулуму кардіоміоцитів, активацією натрій-кальцієвого обміну, інактивацією аденозинових (А₁) рецепторів. Застосовують препарат при серцевій недостатності, яка резистентна до терапії серцевими глікозидами. Призначають його для приймання всередину і внутрішньовенного введення. Ефект препарату триває близько 4-7 годин. Однак амринон часто може стати причиною побічних ефектів: тромбоцитопенії, диспепсичних розладів, гіпотензії, аритмій, порушення функції нирок, подразнення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту.

Механізм дії мілринону такий самий, як у амринону, але активність препарату у 20 разів вища. Крім того, застосування препарату не супроводжується такою кількістю побічних ефектів (не спричиняє розвитку тромбоцитопенії). Вводять мілринон внутрішньовенно. Тривалість ефекту коливається в межах 48-72 годин. Застосовують мілринон з метою короткочасної терапії гострої серцевої недостатності.

Сульмазол пригнічує активність фосфодіестерази і блокує А₁-аденозинові рецептори у міокарді, що супроводжується збільшенням сили серцевих скорочень. Крім того, препарат підвищує активність міофибрилярної АТФази.

Останнім часом у клінічну практику терапії судинної недостатності впроваджуються препарати левосимендан. Механізм його дії пов`язаний із сенсибілізацією міофібрил серця до іонів кальцію. Це обумовлено зв`язуванням препарату з тропоніном С. У результаті посилюється сила серцевих скорочень без збільшення потреби в кисні. Крім того, препарат збільшує коронарний кровотік і знижує периферичний опір судин. Це сприятливо впливає на серце при гострій серцевій недостатності. Препарат вводиться внутрішньовенно крапельно. Тривалість дії – 6-24 години.