Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
стор 274_365.doc
Скачиваний:
84
Добавлен:
26.04.2020
Размер:
614.91 Кб
Скачать

Лікарські засоби для купірування гіпертензивних кризів

Гіпертензивний криз – це різке підвищення артеріального тиску, яке супроводжується головним болем, мерехтінням «мушок», пеленою перед очима, роздратованістю, серцебиттям, болями в серці, нудотою, блюванням та ін. Криз може спричинити інсульт, гостру лівошлуночкову недостатність з можливим набряком легенів, інфаркт міокарда, швидке прогресування ниркової недостатності. Лікування кризу – завдання невідкладної допомоги.

Згідно з класифікацією Українського товариства кардіологів (1999) гіпертензивні кризи поділяють на два типи:

- ускладнені кризи – стани з прогресуючим ураженням різних органів (інсульт, інфаркт міокарда, кровотечі, гостра ниркова недостатність та ін.), які становлять загрозу життю хворого і потребують негайного (впродовж 1 години) зниження артеріального тиску;

- неускладнені кризи – стани без гострого або прогресуючого ураження різних органів, які потенційно загрожують життю хворого і потребують зниження артеріального тиску впродовж кількох годин (до 24 годин).

Хворому з гіпертензивним кризом надають сидячого або напівсидячого положення. Лікування гіпертензивних кризів починають з гіпотензивних засобів швидкої дії, які вводять внутрішньовенно. Для більш тривалого гіпотензивного ефекту препарати також одночасно вводять внутрішньом`язово. Проводять контроль артеріального тиску. Для лікування гіпертонічного кризу вводять парентерально натрію нітропрусид, нітрогліцерин, верапаміл, діазоксид, лабеталол, еналаприлат, пропранолол, німодипін, есмолол, клофелін, фентоламін, магнію сульфат, фуросемід, торасемід.

У перші години артеріальний тиск знижують на 20-25%. Швидке зниження артеріального тиску може викликати небезпечні ускладнення (кому, стенокардію, аритмії та ін.).

Лікування неускладнених кризів не потребує внутрішньовенного введення препаратів. Застосовують всередину або під язик такі препарати, як клофелін, ніфедипін, каптоприл, празозин, пропранолол, лабеталол. Можливо також призначити препарати для внутрішньом`язових ін`єкцій: дибазол, піроксан, діазепам, фуросемід, торасемід, клофелін.

У хворих з високим тонусом симпатоадреналової системи, блюванням, неспокоєм та іншими симптомами енцефалопатії використовують аміназин у дозі 50-100 мг внутрішньом`язово або дроперидол у дозі 5 мг внутрішньовенно або внутрішньом`язово.

Для перорального і сублінгвального введення при кризі призначають каптоприл, ніфедипін, клофелін.

Гіпертензивні засоби

Препарати, які підвищують артеріальний тиск, застосовують при шокових станах різного генезу, колапсі, артеріальній гіпотензії, алергічних реакціях, які супроводжуються зниженням тиску. Перед введенням препарату необхідно встановити причину зниження тиску. Патогенетична терапія в усіх випадках зводиться до введення препаратів, які підвищують тиск.

Умовно їх можна класифікувати за механізмом дії.

1 Засоби, що стимулюють судиноруховий центр, – аналептики (кофеїн, кордіамін, камфора, сульфокамфокаїн).

2 Засоби, які тонізують центральну нервову і серцево-судинну системи (настойки, рідкі екстракти елеутерококу, женьшеню, родіоли рожевої, заманихи, аралії, лимоннику та ін.), пантокрин.

3 Засоби периферичної судинозвужувальної та кардіотонічної дії.

3.1 Препарати, які не вибірково стимулюють - і -адре-норецептори судин і серця (норадреналін, адреналін, ефедрин).

3.2 Препарати, які стимулюють -адренорецептори (мезатон).

3.3 Гормональні препарати (вазопресин, пітуїтрин).

3.4 Стимулятори дофамінових рецепторів (дофамін).

3.5 Препарати периферичної дії (ангіотензинамід (гіпертензин)).

3.6 Кардіотонічні засоби глікозидної (строфантин) та неглікозидної (добутамін) природи.

4 Засоби, які збільшують об`єм циркулюючої крові (поліглюкін, реополіглюкін, гемодез, полідез та ін.).

Фармакологія препаратів груп 1, 2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.6 та 4 подана у відповідних розділах.

СТИМУЛЯТОРИ ДОФАМІНОВИХ

РЕЦЕПТОРІВ

Дофамін (допамін) у малих дозах (1-5 мг/кг за 1 хвилину), стимулюючи периферичні дофамінові рецептори, розширює ниркові і мезентеріальні судини. Функція серця при цьому не змінюється. При введенні середніх доз (5-20 мг/кг за 1 хвилину) дофамін стимулює 1-адренорецептори серця, що супроводжується збільшенням серцевого викиду і частоти серцевих скорочень. Нирковий кровотік збільшується. Артеріальний тиск суттєво не змінюється. При введенні великих доз препарату (більше 20 мг/кг за хвилину) дофамін стимулює також -адренорецептори. Внаслідок цього периферичний судинний опір і артеріальний тиск підвищуються. Опір ниркових судин зростає. Частота і сила серцевих скорочень залишаються підвищеними, оскільки стимуляція 1-адренорецепторів зберігається. Дофамін може спричинити серцеву аритмію. До центральної нервової системи дофамін не проникає. Показаний дофамін при шоці різного генезу. Вводять препарат шляхом внутрішньовенної інфузії.

Соседние файлы в предмете Клиническая фармакология