Гіпертензивні препарати периферичної дії

Ангіотензинамід – це амід природного вазоконстриктора ангіотензину ІІ, який утворюється в організмі. Судинозвужувальна дія ангіотензинаміду приблизно в 40 разів вища за аналогічну дію норадреналіну. Пресорний ефект препарату пов`язаний з його впливом на ангіотензинові рецептори артеріол, при цьому тонус вен незначно підвищується. Найбільшу чутливість до ангіотензинаміду мають судини внутрішніх органів, шкіри та нирок. Препарат практично позбавлений прямої дії на серце та його коронарний кровотік. Ангіотензинамід стимулює продукцію альдостерону, який, у свою чергу, затримує в організмі іони натрію, що є причиною збільшення об`єму екстрацелюлярної рідини і підвищення артеріального тиску. Крім того, ангіотензинамід посилює виділення адреналіну, стимулює судиноруховий центр, симпатичні ганглії, посилює периферичну дію норадреналіну. Препарат вводять внутрішньовенно крапельно. Тахіфілаксії до ангіотензинаміду не розвивається. Показаний препарат при гострій артеріальній гіпотензії. Із побічних ефектів можливі головний біль, алергічні реакції, звуження ниркових судин.

Засоби, які збільшують об`єм циркулюючої крові

При гіпотензії з гіповолемією суттєвий терапевтичний ефект дає вливання крові, плазми або плазмозамінників, ізотонічного розчину хлориду натрію. Особливо висока ефективність цих препаратів при крововтратах і дегідратації організму. Одночасно потрібно призначати антиагреганти та антикоагулянти.

Для лікування шокових станів препаратами вибору є стимулятори -адренорецепторів (норадреналін, мезатон, фетанол), дофамін і ангіотензинамід. Застосування адреналіну з цією метою можливе, але недоцільне, оскільки стимуляція -адренорецепторів супроводжується розширенням ряду судин і гіпертензивна дія менш виражена. Також непотрібно забувати, що виражена кардіостимулювальна дія адреналіну є небезпечною за наявності супутньої ішемічної хвороби серця.

Препаратами вибору для лікування різних видів артеріальних гіпотензій є мідодрин і етилефрин (фетанол), які характеризуються більш довготривалими ефектами порівняно з іншими препаратами (мезатоном, кофеїном тощо).

Засоби для лікування ішемічної хвороби серця (антиангінальні засоби)

Антиангінальні засоби усувають невідповідність між кисневим запитом міокарда і можливістю його постачання. У результаті цього препарати купірують напади стенокардії і полегшують перебіг ішеміч-ної хвороби серця (ІХС).

Згідно з даними ВООЗ за останні 40 років частота ІБС у світі зросла більш ніж у 10 разів. Тенденція до зростання зберігається в основному за рахунок вікової категорії 35-40 років. Існує ряд клінічних форм ІХС: стенокардія (angina pectoris), інфаркт міокарда, коронарний (атеросклеротичний) кардіосклероз.

Класифікація антиангінальних засобів

І Засоби, які зменшують потребу міокарда у кисні і покращують його кровопостачання.

1 Органічні нітрати: нітрогліцерин, сустак, тринітролонг, нітронг, ериніт, нітросорбід, ізосорбіду динітрат, ізосорбіду мононітрат.

2 Блокатори кальцієвих каналів: ніфедипін, дилтіазем, верапаміл, амлодипін, нікардипін, нісолдипін.

3 Активатори калієвих каналів: пінацидил, нікорандил.

4 Різні засоби: аміодарон, молсидомін.

ІІ Засоби, які зменшують потребу міокарда у кисні.

1 -Адреноблокатори: анаприлін, піндолол, надолол, метопролол, атенолол, талінолол.

2 Брадикардичні препарати: алінідин, фаліпаміл, івабрадин.

ІІІ Коронаролітичні засоби.

1 Міотропні коронаролітики: дипіридамол, папаверину гідрохлорид, но-шпа.

2 Коронаролітики рефлекторної дії: валідол.

3 Енергозабезпечувальні засоби: предуктал (триметазидин), АТФ-лонг, антиоксиданти, антигіпоксанти.

Необхідно пам`ятати, що лікування ІХС комплексне і обов`язково містить, крім антиангінальних, препарати інших груп: транквілізатори, антиагреганти й антикоагулянти, вітаміни, анаболічні засоби, антисклеротичні засоби та інші.

Основними антиангінальними засобами є препарати трьох фармакологічних груп: органічні нітрати, блокатори кальцієвих каналів, -адреноблокатори.