Брадикардичні препарати

Алінідин, фаліпаміл і івабразин значно зменшують частоту серцевих скорочень і потребу міокарда в кисні. Препарати практично не впливають на інші показники серцевої діяльності і гемодинаміки. Брадикардія зумовлена прямим пригнічувальним впливом препаратів на автоматизм синусового вузла (уповільнюється фаза діастолічної деполяризації). Крім антиангінальної, у препаратів також виражена протиаритмічна дія.

Найбільш вивченим є івабрадин, який блокує вхід Na⁺ та K⁺ в клітини синусового вузла. Це уповільнює діастолічну деполяризацію і знижує автоматизм синусового вузла. Одночасно покращується кровопостачання ендокарду. Препарат не впливає на скоротливість міокарда та провідність по провідній системі серця. Використовують івабрадин для лікування ішемічної хвороби серця і хронічної серцевої недостатності. Препарат призначають 2 рази на день. Хворі переносять івабрадин добре. Препарат не викликає феномену «віддачі».

Засоби, що збільшують доставку кисню Міотропні коронаролітики

До цієї групи входять препарати (дипіридамол, папаверину гідрохлорид, но-шпа), які розширюють коронарні судини та усувають коронароспазм.

Дипіридамол (курантил) впливає на мікроциркуляцію крові у міокарді, знижуючи опір дрібних резистивних судин. Препарат пригнічує зворотне поглинання аденозину клітинами міокарда та еритроцитами, а також блокує фермент аденозиндезаміназу. Як відомо, аденозин виділяється при ішемії міокарда і проявляє виражену коронаророзширювальну дію. Одночасно курантил гальмує агрегацію тромбоцитів, покращуючи мікроциркуляцію. Загальний периферичний опір препарат не змінює. Показаний дипіридамол при стенокардії без явищ атеросклерозу коронарних судин. При атеросклеротичному ураженні коронарних артерій дипіридамол не покращує доставку кисню до ішемізованої ділянки, а навіть може погіршити його кровопостачання. Це пояснюється тим, що в ішемізованій ділянці міокарда в умовах гіпоксії дрібні коронарні судини розширені максимально (компенсаторна реакція). При введенні дипіридамолу відбувається розширення артеріол і капілярів у незміненій ділянці міокарда. Це сприяє зменшенню припливу крові і кисню до ішемізованої ділянки. Розвивається синдром “обкрадання”. Даний ефект іноді використовують для виявлення прихованої коронарної недостатності.

Препарат призначають всередину. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспепсичні явища, головний біль, гіпотензія.

Папаверину гідрохлорид - алкалоїд опію. Для нього характерна відносно невисока коронаролітична активність, що зумовлено короткочасністю дії. Препарат пригнічує фермент фосфодіестеразу. При цьому підвищується рівень цАМФ, зменшується концентрація іонів кальцію у гладеньких м`язах судин і збільшується в кардіоміоцитах. Одночасно препарат незначною мірою пригнічує захоплення аденозину клітинами міокарда. Розширення коронарних судин супроводжується посиленням скорочень міокарда. Крім того, папаверин зменшує системний артеріальний тиск, тонус судин мозку і розслабляє гладенькі м`язи внутрішніх органів. Значення папаверину для лікування ІХС обмежене.

Но-шпа має подібні до папаверину хімічну структуру і фармакологічні властивості, але спазмолітична активність у препарату виражена краще і коронаролітична дія більш тривала.