4. Нормування ресурсного забезпечення бізнес-плану

У “Виробничому плані” необхідно детально розрахувати потре­би підприємства бізнес-проекту в усіх видах ресурсів. Це можна зробити з використанням методів планування .

У межах визначення потреби бізнес-проекту в оборотних акти­вах вихідними даними для розрахунку є планові обсяги виробниц­тва продукції (надання послуг), а також нормативна база потреби в матеріальних ресурсах на одиницю продукції. Потребу в матеріальних ресурсах визначають методом прямих розрахунків, тобто через множення норми розходу матеріалів на відповідні по­казники обсягів виробництва. Він передбачає науково обґрунтова­ний розрахунок величини кожного елемента оборотних активів за умов досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва на підприємстві зі зауваженням усіх змін, передбачених у розвитку техніки, технології й організації виробництва (надання послуг).

Потреби бізнес-проекту в оборотних активах можна розрахува­ти на перші місяці планового періоду. В подальшому потреба в обо­ротних активах може змінюватись відповідно до коефіцієнта нормування оборотних активів (залежно від темпів зростання об­сягів виробництва та поліпшення показників ефективності вико­ристання оборотних активів).

Планування потреби бізнес-проекту в персоналі передбачає розрахунок на увесь період планування штатного розпису підпри­ємства, визначення конкретної потреби підприємства в усіх кате­горіях працівників. До важливих інструментів планування чисель­ності персоналу належить розрахунок балансу робочого часу пра­цівника. Такі баланси доцільно складати і в підприємстві загалом, і в його організаційних і стратегічних підрозділах. Складовими балансу робочого часу є календарний, номінальний та корисний фонди робочого часу.

Чисельність персоналу планують з використанням різних ме­тодів, залежно від виду бізнесу, його специфіки, розмірів підпри­ємства і под. Найдоцільніше в процесі визначення планової чи­сельності працюючих використовувати такі методи:

1. Укрупнені, серед котрих виокремлюють:

• метод прямого розрахунку; згідно з ним планову чисель­ність персоналу розраховують як відношення планового обсягу виробництва продукції до планової продуктивності праці;

• індексний; відповідно до нього визначають індекс планової зміни чисельності працюючих (як відношення темпів зростання планового обсягу виробництва продукції до темпів зростання планової продуктивності праці);

• розрахунку — у плані можливого збільшення продуктив­ності праці під впливом різних чинників.

2. Нормативний. Він передбачає визначення планової чисель­ності окремих категорій персоналу підприємства на основі вико­ристання наукових чи одержаних дослідним методом норм і нор­мативів. Так, під час розрахунків планової чисельності персоналу можна використовувати норми:

• часу (для визначення планової чисельності допоміжного персоналу через ділення загального обсягу необхідних робіт (у часовому вираженні) на норму часу на виконання цих робіт працівником);

• чисельності (для визначення планової чисельності, на­приклад, працівників-консультантів у торговому залі підпри­ємства через множення норми чисельності для обслуговування певної торгової площі на загальний розмір торгової площі під­приємства);

• виробітку (для визначення планової чисельності, скажімо касирів, через ділення планової кількості покупців на норму обслуговування касиром певної кількості покупців за одиницю ' часу);

• обслуговування (для визначення планової чисельності обслуговуючого персоналу через множення обсягів необхідних робіт на норму обслуговування цих робіт працівником за оди­ницю часу).

3. Техніко-економічних розрахунків, згідно з яким планову чисельність персоналу визначають на основі здійснення відповід­них наукових розрахунків потреби у персоналі. Так, планова чи­сельність продавців торговельного підприємства може бути розра­хована за допомогою формули

4. Факторно-аналітичний. Його використання допомагає роз­рахувати потреби підприємства в управлінському персоналі. У про­цесі застосування цього методу можна використати:

• нормативи чисельності за функціями управління;

• нормативи та норми часу;

• нормативи і норми обслуговування й управління.

Розділ “Виробничий план” завершують розрахунками витрат на виробництво та собівартості одиниці продукції (до розділу до­дають калькуляцію витрат виробництва і розрахунки за всіма статтями кошторису витрат на виробництво).

Окремі положення такої методики дискусійні, зокрема стосов­но того, що у різних підприємств різниться і склад основних за­собів, і їхні функціональні можливості (а це зумовлює нерівні можливості в їхньому ефективному використанні); підприємства функціонують у різних географічних районах (це призводить до неоднакового рівня купівельної спроможності споживачів та струк­тури попиту) і под. Однак практичне застосування наведеної мето­дики під час бізнес-планування і створення підприємства, і його розвитку, можливе та сприятиме підвищенню ефективності пла­нової роботи, а у випадку аналізу з урахуванням специфіки району функціонування підприємства та даних безпосередніх конкурентів дасть змогу отримати прикладні результати.