ХАРАКТЕРИСТИКА БУДОВИ ВІДДІЛІВ

ГОЛОВНОГО МОЗКУ

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОВНОГО МОЗКУ

ОБОЛОНКИ МОЗКУ, MENINGES

Тверда оболонка (dura mater) являє собою щільну фіброзну оболонку, яка покриває головний і спинний мозок ззовні.

Тверда оболона спинного мозку (dura mater spinalis) у межах хребтового каналу розщеплюється на два листки – зовнішній і внутрішній. Зовнішній листок є окістям для хребців і вистеляє зсередини хребтовий канал, зростаючись з його стінками. Внутрішній листок вільно охоплює спинний мозок.

Між двома листками є щілина, яка називається надтвердооболонним простором. У ньому розташовані внутрішні венозні хребтові сплетення. В бічних відділах тверда мозкова оболонка прикріплюється до країв міжхребцевих отворів, утворюючи випинання по ходу спинномозкових корінців і поширюючись до початку утворення кожного спинномозкового нерва.

Вгорі dura mater spinalis зростається з краями великого отвору і переходить у тверду оболонку головного мозку. Внизу вона закінчується сліпим мішком на рівні II крижового хребця.

Тверда оболонка головного мозку (dura mater encephali) має лише один листок, який зсередини вистеляє порожнину черепа, відіграючи роль окістя. Таким чином, надтвердооболонний простір тут відсутній.

На основі черепа тверда оболонка міцно зростається з кістками, в ділянці склепіння вона з'єднана з ними пухко і легко відшаровується (за винятком ділянок швів).

Тверда оболонка головного мозку віддає декілька відростків, які проникають між частинами мозку:

• серп великого мозку, розташовується сагітально між двома півкулями і доходить до мозолистого тіла;

• намет мозочка, відокремлює потиличні частки півкуль від мозочка;

• серп мозочка, невеликий, розташований сагітально між півкулями мозочка ззаду;

• діафрагма сідла, розташована в ділянці турецького сідла над гіпофізом; має отвір для проходження лійки до гіпофіза.

Павутинна оболонка (arachnoidea mater) являє собою дуже тонку сполучнотканинну оболонку. Вона розташована між твердою і м'якою оболонками.

Її особливістю є те, що вона покриває головний мозок суцільним шаром, не заходячи в його ямки, борозни і щілини, тоді як м'яка оболонка проникає в усі щілини і борозни. Тому між ними є досить добре помітний підпавутинний простір (spatium subarachnoideum), який заповнений спинномозковою рідиною – ліквором.

М'яка оболонка (ріа mater) являє собою тонку сполучнотканинну оболонку, яка безпосередньо прилягає до речовини мозку. Вона проникає в усі щілини і борозни мозку, беручи участь в утворенні покриву шлуночків і судинних сплетень.

У м'якій оболоні міститься велика кількість кровоносних судин, по ходу яких вона входить у речовину мозку. Потрапляючи у шлуночки мозку, м'яка

оболона утворює судинні сплетення. Судинні сплетення мають численні ворсинки з густими капілярними сітками, які продукують спинномозкову рідину.

Спинномозкова рідина (liquor cerebrospinalis) продукується ворсинками судинних сплетень постійно і заповнює порожнини шлуночків та підпавутинний простір. Загальна її кількість становить 150-200 мл.

З бічних шлуночків через міжшлуночкові простори рідина потрапляє в III шлуночок, а звідти через Сільвіїв водопровод – в IV шлуночок. В покриві IV шлуночка є отвори, через які відбувається відтік рідини у підпавутинний простір. Звідти шляхом фільтрації рідина потрапляє у кровоносну систему.

Рис. 7. Тверда оболонка головного мозку та її пазухи (справа і зверху):

1 – пряма пазуха; 2 – велика мозкова вена; 3 – мозкові вени; 4 – ліва верхня кам’яниста пазуха; 5 – великий серповидний відросток; 6 – верхня і 7 – нижня сагітальні пазухи; 8 – лійка гіпоталамуса; 9 – внутрішня сонна артерія; 10 – зоровий нерв; 11 – півнячий гребінь; 12 – діафрагма турецького сідла; 13 – печериста пазуха; 14 – спинка турецького сідла; 15 – права верхня кам’яниста пазуха; 16 – початок внутрішньої яремної вени; 17 – сигмо видна пазуха; 18 – намет мозочка; 19 – поперечна пазуха.

Довгастий мозок, myelencephalon

Термінологія: походить від грецького myelos – спинний мозок і

encephalon – головний мозок. Крім того, medulla oblongata – буквально довгастий мозок. Ще – bulbus (цибулина), тому що вгорі він має потовщення.

Межі та поверхні довгастого мозку. Довгастий мозок є безпосереднім продовженням спинного мозку; межею між ними є місце виходу першої пари спинномозкових нервів або край великого потиличного отвору.

Вгорі довгастий мозок з вентральної сторони різко відокремлений від моста борозною, а на дорсальній поверхні межею є мозкові смуги IV шлуночку, які йдуть поперек ромбоподібної ямки.

Довгастий мозок має вентральну (передню), дорсальну (задню) і бічні поверхні.

Вентральна поверхня. Тут містяться такі утвори:

• піраміди, являють собою парні білі тяжі, які розташовані по боках від передньої серединної щілини. У пірамідах проходять рухові пірамідні волокна,

що тягнуться від кори великих півкуль у спинний мозок;

• перехрестя пірамід, розміщене на межі зі спинним мозком у ділянці передньої серединної щілини; тут відбувається перехрестя більшої частини пірамідних волокон.

Бічна поверхня. На цій поверхні є такі утвори:

• олива, являє собою добре помітне підвищення, що лежить збоку від піраміди;

Рис. 8. Стовбур головного мозку (вигляд з переді):

1 – нюховий шлях; 2 – нюховий трикутник; 3 – передня дірчаста речовина; 4 – сірий горб;

5 – соскоподібне тіло; 6 – зорове перехрестя; 7 – зоровий нерв; 8 – зоровий шлях; 9 – ніжка мозку; 10 – міст; 11 – піраміда довгастого мозку; 12 – олива; 13 – перехрестя пірамід.

Пірамідний шлях розташований у пірамідах на вентральній поверхні

довгастого мозку. Він містить поздовжні волокна, що йдуть від кори передньої центральної звивини великих півкуль.

Нижнє ядро оливи. Олива виконує функції регуляції рівноваги тіла.

Сітчаста формація, складається із дрібних і великих клітин з досить розгалуженими відростками, які утворюють сітчасті структури. Вона розташована дорсально від нижнього оливного ядра і тягнеться вздовж всього довгастого мозку, переходячи в такий же утвір моста і спинного мозку.

Рис. 9. Стовбурна частина головного мозку. Місця виходу черепних нервів (вигляд спереду):

1 – нюховий шлях; 2 – зоровий нерв; 3 – окоруховий нерв; 4 – блоковий нерв; 5 – трійчастий нерв; 6 – відвідний нерв; 7 – лицевий нерв; 8 – присінково-завитковий (слуховий) нерв; 9 – язикоглотковий нерв; 10 – блукаючий нерв; 11 – додатковий нерв;

12 – під’язиковий нерв.

Рис. 10. Стовбур головного мозку (вигляд з заді):

1 – таламус; 2 – ІІІ шлуночок; 3 – шишковидне тіло; 4 – верхній горбик покришки середнього мозку; 5 – нижній горбик покришки середнього мозку; 6 – блоковий нерв; 7 – ромбовидна ямка; 8 – нижня мозочкові ніжка; 9 – задня серединна борозна спинного мозку.

МІСТ, PONS

Міст являє собою масивне випинання на вентральній поверхні стовбура мозку. Внизу він різко відмежований від довгастого мозку, вгорі – від ніжок мозку. Вентральна його поверхня обернена до схилу черепа, дорсальна – у ромбоподібну ямку, де на межі з довгастим мозком проходять мозкові смужки

IV шлуночка.

Міст – станція переключання імпульсів, які йдуть від кори великого мозку в мозочок.