1. Сутність і структура суспільного виробництва.

Суспільне виробництво – це сукупна організована ді­яльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, не­обхідних для їх існування та розвитку людей.

Історії відомі три великих суспільних поділи праці.

Перший суспільний поділ праці відбувся 5 – 7 тисячоліть тому, коли зем­леробські племена відокремилися від тваринницьких.

Другий суспільний поділ праці пов’язаний з відокремленням ремесла від землеробства, що стало початком розмежування міських і сільських по­селень.

Третій суспільний поділ праці характеризується відокремленням тор­гівлі від виробництва і формуванням прошарку людей, зайнятих у сфері об­міну.

Розрізняють такі основні форми суспільного поділу праці:

• загальний, який виникає в результаті поділу суспільного виробництва на окремі великі сфери

• частковий, що є результатом поділу сфер виробництва на галузі

• одиничний – форма поділу праці, яка характеризує цей процес всереди­ні окремого підприємства

Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких елемен­тів, або фаз:

• власне виробництво;

• розподіл;

• обмін;

• споживання.

Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче й особисте.

Виробниче споживання – це використання засобів виробництва і робо­чої сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту.

Особисте споживання – процес задоволення потреб членів суспільства в матеріаль­них і духовних благах.

Питання 8

2. Матеріальне і нематеріальне виробництво.

За характером економічної діяльності людей у суспільному виробництві розрізняють три великі сфери, або блоки галузей:

• основне виробництво;

• виробнича інфраструктура;

• суспільна інфраструктура.

Основне виробництво – це галузі матеріального виробництва, де без­посередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва.

Основне виробництво включає сировинний, палив­но-енергетичний, металургійний,

Виробнича інфраструктура – це комплекс галузей, які обслуговують основ­не виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в народному господарстві в цілому.

До них належать:

• транспорт, зв’язок, торгівля, кредитно-фінансові заклади;

• спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, консультаційних, інженерно-будівельних тощо).

Соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де ство­рюються нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку працівників, примноженні їхніх розумових і фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня. Сфера соціальної інфраструктури включає такі галузі:

• охорону здоров’я й фізичну культуру;

• загальну середню, спеціальну середню, професійно-технічну й вищу освіту, систему підвищення кваліфікації тощо;

• житлово-комунальне господарство;

• пасажирський транспорт і зв’язок;

• побутове обслуговування;

• культуру й мистецтво

Питання9