Вінницька обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури
Вінницький державний педагогічний інститут ім. М.Островського
Державний архів Вінницької області
Вінницький краєзнавчий музей
Присвячується 175-річчю з дня народження Тараса Шевченка
Тези доповідей
Восьмої обласної
Історико - краєзнавчої конференції
Вінниця 1989
Редакційна колегія: О.І. Андрушко, В.П. Воловик, С.І. Дровозюк, І.І. Заєць, А.Л. Зінченко, Є.П. Ковальова, М.М. Кравець / відповідальний редактор / , І.П. Левчук, О.І. Ложкарьов, А.Д. Ткаченко, М.А. Тростогон, М.І. Уманець, І.Г. Шульга.
Б.В. Хоменко
«Заповіт» Т.Г. Шевченка – політичний та ідейно - естетичний маніфест поета - революціонера
У творчій біографії кожного великого митця є особливі, знаменні дати, що стають віхами в історії народу. Є такі дати і в життєпису геніального сина України Тараса Шевченка. До них належить і 25 грудня 1845 року. Тієї морозної далекої вже днини в Переяславі з-під його пера вилились на папір рядки безсмертного вірша «Як умру, то поховайте…», відомого в народі під назвою «Заповіт». Знесилений важкою недугою, у гарячці лежав поет на квартирі у свого давнього друга лікаря Андрія Козачковського. Та не про себе. Не про смерть думав у ті кризові дні автор «Кобзаря»: серце йому ятрили думки про трагічну долю рідного краю…
Прекрасні,осяйні шляхи цього твору!
У свідомість людства поезія Т.Г.Шевченка ввійшла як вираз волелюбної душі українського народу, як могучій відблиск її вогню. «Заповіт» же – це квінтесенція всієї його творчості. У ньому сфокусовано провідні ідеї,мотиви й образи гнівної музи поета –борця. Увесь твір звучить як пристрасна громова революційного трибуна, звернена до народу.
В елегійно – епічному тоні засобами народної символіки малює Т.Г.Шевченко у перших строфах вірша поетичний образ України. Але в наступних рядках мова його стає уривчастою, схвильованою – про ворогів вітчизни поет не може говорити спокійно:
Як понесе з України
У сине море
Кров ворожу…отоді я
І лани, і гори
Все покину і полину
До самого бога
Молитися…а до того
Я не знаю бога.
Так виникає у «Заповіті» провідний у Шевченковій поезії гуманістичний, прометеївський мотив, що переростає у прямий заклик знищити самодержавно – кріпосницький лад:
Поховайте та вставайте,
Кайдани повірте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
Думка поета підноситься до вершин революційного подвигу. В похмуру добу миколаївської реакції, яка запанувала на просторах Російської імперії після придушення повстання декабристів, цей заклик пролунав як грозовий розряд нечуваної сили.
Мрію про майбутнє України і всього людства,якою закінчується «Заповіт», свій суспільно - політичний ідеал Шевченко втілив у символіко – алегоричному образі сім’ї великої, сім’ї вольної, нової. Це не лише вияв геніального передбачення поета, а й урахування ним багатовікового досвіду визвольної боротьби трудящих усього світу.
Народні маси взяли програмний твір поета на своє озброєння. Попри заборони та переслідування, «Заповіт» у численних списках та усній формі швидко розійшовся по Україні, по всій імперії Романових. Текст його потрапив за кордон, де й побачив уперше світ у книжці «Новые сочинения Пушкина и Шевченка /Лейпціг,1859/. Протягом десятиліть ідеї й образи цього полум’яного твору надихали борців проти самодержавста й буржуазно – поміщицького ладу. Окремі рядки й строфи з нього цитували в листівках, прокламаціях, численних нелегальних виданнях до жовтневого часу.
Популярності «Заповіту» на батьківщині й далеко за її межами сприяє чудова музика Гордія Гладкого, створена на початку 70- х років ХІХ ст. у Полтаві. Принагідно скажемо, що первісну мелодію підібрав, як гадають дослідники, сам Шевченко. Пізніше до славетного твору зверталися Микола Лисенко, Михайло Вербицький, Віктор Матюк, Кирило Стеценко, Яків Степовий, Порфір Демуцький, Микола Леонтович, Станіслав Людкевич, Анатолій Баскаков, Ваар Араратян, Олександр Александров, Михайло Вириківський та інші композитори.
Після «Марсельєзи» Руже де Ліля – це нове, етапне явище в історії світової революційної поезії.
Твір Т.Шевченка викликав захоплення В.І.Леніна. Мемуаристи свідчать, що, перебуваючи на засланні в Східному Сибірі, Володимир Ілліч у колі друзів не раз спів українські народні пісні на слова Шевченка – «Реве та стогне Дніпр широкий», «Плавай, плавай, лебедонько» й «Заповіт». Найбільше враження справила на нього строфа « Поховайте та вставайте, кайдани порвіте…».
Про вагу «Заповіту» в духовному житті народів, про його сучасне звучання свідчить те, що маємо нині близько 500 перкладів цього твору 148 мовами – від абазинської та англійської до якутської та японської.
Тарас Шевченко належить до тих велетнів людського духу, які кожну хвилину свого життя, кожен удар свого серця віддали боротьбі за визволення трудящих, за ідеали гуманізму, демократії та соціалізму. Його пісня пісень – «Заповіт», складений понад 100 років тому, вся його творчість єднають думки й почуття людей доброї волі всієї планети.
О.С.Ситник
Дослідження пам’яток кам’яного віку на території Західного Поділля
В результаті соціальних комплексних досліджень Тернопільської палеолітичної експедиції Тернопільського краєзнавчого музею під керівництвом автора на археологічну карту Західного Поділля нанесено десятки нових місцезнаходжень палеоліту і мезоліту.
На сьогоднішній день в межах області можна визначити кілька «кущів» пам’яток палеолітичної доби, які свідчать про інтенсивне заселення й розвиток мисливського господарства у первісних колективах.
Тернопільський район / центральний /. Займає долину о. Сирот з його невеликими притоками Нестерівкою та Ігрою. Місце знаходження концентрується на площі 20х7 км. Тут зафіксовано три пізньоашельські пункти / ІV шар Великого Глибочка І, Глядки ІХ, Іванківці ІV/, 8 мустьєрських пам’яток/ Тернопіль І, Пронятин І, ІІІ шар Великого Глибочка І, ІІІ шар Нижнього Іванова, Малашівці І, П. Глядки ІV/ І понад 30 стоянок пізнього палеоліту.
Археологічні розкопки велися на таких багато багатошарових пам’яток, як Великий Глибочок І, Нижній Іванів І, Ігровиця І, Пронятин І. Всі вони мають непорушені культурні шари з великою кількістю археологічного матеріалу.
Заліщицький район / південний /. Палеолітичні місцезнаходження простежуються невеликими групами на лівому березі Дністра і в долинах його лівих приток / Золота Липа, Коронець, Серет, Нічлава, Збруч /. Тут виявленні такі мустьєрівські стоянки, як Касперівці І, VП, Більце – Золоте, Печірна, Устья ІІІ, VІІІ, Пилипче VІІ, VІІІ, ХІ /. Число пізньопалеолітичних пунктів у цьому районі також сягає 30.
Бережанський район / західний /. Поки що вивчається. Представлений 1 мустьєрською та 8 пізньопалеолітичним пам’ятками.
Лановецький район / північний /. Досить успішні розвідкові роботи в долині р. Буглівки проведенні Е.Р. Левчуком, який відкрив 28 нових пам’яток кам’яного віку. Він виявив також 16 місцезнаходжень мезолітичного часу, що групується в окремі «гнізда» в долинах Дністра і Серету. Зараз можна говорити про Тернопільську й Заліщицьку групи стоянок. В першій відомо 7 об’єктів, а в другій 9. Стаціонарно – досліджувались такі стоянки як Великий Глибочок І / І шар/, Устья ІІ, Пелипче VІ.
На основі технічно – типологічного аналізу кам’яних індустрій досліджених пам’яток слід зробити такі висновки.
Поруч з класичною леваллуанською технікою мустьєрських стоянок Придністров’я в останні роки відкрито ряд комплексів мустьє з двобічно обробленими знаряддями праці / рубила, скребла – ножі, наконечники /. Це свідчить про існування на Дністрі окремого локального варіанта палеолітичної культури.
Розкопки мустьєрських стоянок Тернопільського району з яскраво вираженими леваллуанськими рисами дозволяють окреслити район поширення модовської культури на північ.
Пізньопалеолітичні пам’ятки Тернопільського району утворюють окремий тип дністровського палеоліту.
М.Р.Левчук
До археологічної карти палеоліту Поділля
В 1985 – 1988 рр. автор провів розвідкові роботи на Північно – Західному Поділлі, зокрема в басейні р. Бурлівки, притоки Горині, а саме в Лановецькому районі Тернопільської області. Виявлено 28 нових пам’яток кам’яного віку. Дані місцезнаходження утворюють окреме «гніздо» пізньопалеолітичного розселення первісних колективів в радіусі 6-7 км.
Місцезнаходження палеоліту зустрічаються в основному на вершинах і схилах розчленованого плато – правго берега Буглівки. Їх відносна висота над рівнем тальвега долини 30-40 м.
Виявлені археологічні пункти нерівноцінні за кількістю зібраних матеріалів і типології знарядь. Мають місце також змішані різнокультурні колекції.
Крем’яні вироби знаходяться перважно на зораних ділянках поля, що свідчить про залягання культурних шарів стоянок безпосередньо на контакті з сучасним грунтом – орним шаром чорнозему. Отже, частина пам’яток зруйнована.
Ванжулів І, ур. Замчище. Знайдено кілька сотень кременів. Серед них нуклеуси і їх уламки становлять 15 %, пластини – 30%, відщепи – 54,6%, знаряддя праці – 0,4%.
Ванжулів ІІ, ур. В.Лужку. Виявлено близько 300 предметів з кременю / нуклеусів/ - 18%, пластин – 25%, відщепів – 56,5%, знарядь – 0,5%/.
Іванківці V, ур. Зіньчина Гора. Зібрана колекція нараховує понад 2500 речей / нуклеусів – 10%, пластин – 16%, відщепів – 72%, знарядь – 2%/.
На інших пам’ятках знайдено дещо менше археологічного матеріалу, але подібна картина співвідношення нуклеусів, пластин, відщепів і знарядь простежується регіонально, що дозволяє інтерпретувати більшість місцезнаходжень як стоянки – майстерні спеціалізованого напрямку.
Техніка розщеплення кременю характеризується низьким рівнем використання сировини.
Серед характерних типів інвентаря представлені типові призматичні, пірамідальні й торцеві нуклеуси, а типові кінцеві скребки, скребло видні знаряддя на масивних відщепах і ножевидні пластини з крайовою ретушшю. Своєрідні риси мають окремі нуклевидні знаряддя, а також серія знарядь, виготовлених з плитчастого кременю.
Нововідкриті об’єкти належать до пізньопалеолітичної епохи.
Л.Г. Мацкевй, І.М. Гуньовський, М.С. Демидюк
Археологічні дослідження в печерах і навісах Поділля
Згадкою про Кривченську печеру ще на початку ХVIII ст. повідомляє про карстові порожнини Поділля Г. Жончинський, а пізніше В. Антонович. Часом в печерах і гротах простежені різноманітні зображення / с. Баламутівка в Чернівецькій області /. В печерних порожнинах і поруч з ними фіксуються скельні рельєфи та петрогліфи, а також поселення і святилища, датовані, починаючи з кам’яної доби / дослідження Б.О.Тимощука, І.С. Винокура, О.М. Корчинського, М.Ф. Рожка, М.С. Бандрівського та інших/.
Важливі матеріали були отримані в 1987 – 1988 рр. під час археологічних розкопок триярусної печери царство – суфувійного походження в 1 км на південній схід від с. Прийма Львівської обл..
Великі відклади з залишками матеріальної культури виявлені у гроті третього, нижнього ярусу печери. Тут зафіксовано понад 1600 різноманітних знахідок, серед яких переважають фауніотичні ростки пізнього палеоліту.
У Приймі І нижній шар / глибина переважно 220 – 260 см від поверхні / представлений інтенсивно спрацьованим нуклеусом, а зі знарядь лише ножами, кістяними проволками, а також предметом з кістки з отворами. Серед тисячі кісток тварин – рештки мамонта,лемінга, копитного, лева печерного, ведмедя печерного і бурого, північного оленя і лося, борсука, куріпки білої, зайця – біляка тощо.
З крем’яних виробів доби мезоліту наявні нуклеус, відщепи. Пластинчасті сколи, а з вторинною обробкою переважають ножі при наявності кістяної проколки – шила. Відзначимо кістки північного і благородного оленя, свині дикої, косулі європейської, коня, лисиці та зайця – русака. Переважно керамікою представлені культури лінійчастого посуду і шнурової кераміки таа голіградської групи фракійського гальштату.
Обстежено також інші порожнини, з яких найважливіші результати, отримані переважно на пам’ятках, розташованих поблизу печери Прийма І. Так, у гроті Прийма ІІ та навісах Радів І і ІІ зафіксовані уламки посуду й кістки тварин ранньослов’янського та давньоруського часу, а також уламок візантійського браслету з синього крученого скла.
В.Г.Оприск