II. Фактори попиту:

Для реалізації зростаючого виробничого потенціалу в економіці треба за­безпечити повне використання збільшених обсягів усіх ресурсів. А це по­требує підвищення сукупного попиту

III. Фактори розподілу:

Стосуються як розподілу ресурсів, що суттєво впливає на чинники пропозиції, так і розподілу на­ціонального продукту та доходу, що впливає на сукупний попит.

До факторів, які негативно впливають на економічне зростання, на­лежать:

• злочинність та корупція;

• недобросовісне ставлення до праці;

• припинення роботи під час страйків, трудових конфліктів;

Позитивні наслідки економічного зростання:

•дозволяє забезпечити більш високий рівень життя;

• впливає на авторитет країни у світі;

• полегшує розв’язання проблеми обмеженості ресурсів.

Негативні наслідки економічного зростання:

•руйнування середовища, у якому мешкають люди;

• призводить до перетворення працівників у додаток до машини;

• зростання ВВП і багатства не вирішують проблему бідності;

Питання 52

Поняття циклічності. Економічні цикли та їх фази. Види і тривалість циклів

Економічний цикл – це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Спад (криза, рецесія): зниження обягів ви-ва, падіння цін, дефіцит вільних грошових засобів банкрутство підприємств, зростання безробіття, падіння рівня зарплати, падіння рівня прибутку, недосконалість кредитних ресурсів.

Дно (депресія, застій): “застій” виробництва, низький рівень цін та зайнятості, найбільша кількість банкрутств, відсутність нових інвестицій, ліквідація товарного надлишку.

Пожвавлення: розширення виробництва до відновлення докризового рівня, зростання цін, модернізація вироб­ництва, зростання зайнятості, активізація попиту, відновлення інвестицій.

Пік (піднесення, експансія, бум): розширення виробництва, швидке зростання зайнятості, зростання заробітної плати та інших видів доходів, масове оновлення капіталу, підвищення рівня цін, зростання пропозиції.

Фактори які впливають на зміну фаз економічного циклу:

1. Зовнішні або екзогення – політичні або випадкові події, зміна чисельності населення, поява наукових технічних винаходів, відкриття нових родовищ і корисних копалин.

2. Ендогення або внутрішні – нестабільність витрат і зміна цін на ресурси, зміни в кредитно-грошовій та податковій політиці держави.

за тривалістю Короткі цикли - цикли Джозефа Кітчина.

Тривалість: 3 роки і 4 місяці.

Вони пов’язані з відновленням економічної рівно­ваги на споживчому ринку.

Середні цикли (промислові) - цикли Клемента Жугляра.

Тривалість: 8 – 10 років.

Причину цих циклів вбачали в періодич­ності оновлення основного капіталу і пов’язували зі зменшенням по­питу на устаткування і споруди.

Довгі цикли – цикли Миколи Кондратьєва.

Тривалість: 45 – 60 років.

Існування довгих циклів пов’язане

зі зміною базових технологій

М. Кондратьєв у великих циклах (хвилях) виділяв дві фази:

• І фаза – висхідна хвиля (25 – 30 pp.) – це довгострокове піднесення, що ви­никає на базі нових наукових відкриттів, змін технології

• II фаза – низхідна хвиля (20 – 25 pp.), криза виникає тоді, коли стара струк­тура економіки вступає в конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін.

Питання 53

Безробіття, його зміст, причини, види, форми, типи. Рівень безробіття. Наслідки впливу безробіття на економіку

Усе населення можна поділити на три категорії:

1. Зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку.

2. Безробітні – ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи.

3. Економічно пасивне населення – це люди до 16 років, ті, хто перебувають у спеціалізованих установах

а також дорослі, які потенційно мають можливість пра­цювати, але не працюють і не шукають роботи

Зайнятість населення – це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення ВВП та НД.

Безробіття – це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати робочу силу.

Існує два види безробіття: добровільне і вимушене.

Добровільне безробіття пов’язане з тим, що у будь-якому суспільстві є лю­ди, що за своїм психічним складом та з інших причин не хочуть працювати.

Вимушене безробіття зумовлене чин­никами, що перебувають поза вибором людини.

Найважливіші форми безробіття: фрикційне, структурне і циклічне.

1. Фрикційне безробіття виникає у зв’язку з тим, що з’являється невідповідність між попитом і про­позицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та інши­ми ознаками.

2. Структурне безробіття зумовлене тим, що попит на деякі види професій, кваліфікацій зменшується або зовсім зникає, а на деякі, зокрема нові, збільшується.

3. Циклічне безробіття виникає внаслідок циклічного спаду виробництва і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу.

Існують й інші форми безробіття, які не значно впливають на економіку:

Сезонне безробіття – вимушена форма безробіття, зумов­лена специфічними умовами виробництва в певних галузях

Технологічне безробіття – вимушена форма безробіття, пов’язана зі звільненням працівників

Молодіжне безробіття стосується молоді, яка вперше ви­ходить на ринок праці й не може отримати роботу, оскільки вони ще не мають досвіду, належної ква­ліфікації.

Важливо також виділити два типи безробіття: відкрите і приховане.

Відкрите безробіття – така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно реє­струється у службі зайнятості.

Приховане безробіття пов’язане з наявністю людей, які припинили пошук роботи, втративши надію її знайти

Рівень безробіття визначається відношенням кількості безробітних до чисельності робочої сили, позначається буквою и і вимірюється у відсотках:

Рівень зайнятості визначається як відношення кількості зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старших:

Артур Оукен виявив математично зв’язок між перевищенням фактичного рівня безробіття над природним і втратами ВВП:

Економічні та соціальні наслідки впливу безробіття.

Безробіття – це не тільки економічна проблема, а й соціальна, яка при­зводить до наступних явищ:

• відповідно до закону Оукена відбувається відставання фактичного обсягу ВВП порівняно з тим обсягом, якого б суспільство могло досягти за умов повної зайнятості;

• збільшення податків у суспільстві (для покриття зростаючих виплат до­помоги по безробіттю);

• скорочення сукупного попиту;

• втрата кваліфікації робітників, що може згодом зумовити значне знижен­ня заробітної плати або нові звільнення;

Питання 54

Сутність, види та джерела формування доходів

Дохід – це обсяг грошових та натуральних надходжень до суб’єктів господарювання за певний період часу.

В політекономії існує кілька джерел формування доходів, які можна класифікувати за різними ознаками:

1. За рівнем формування:

— доходи мікроекономічного рівня: заробітна плата, рента, процент,

— доходи макроекономічного рівня: національний дохід; сукупний особистий дохід; дохід кінцевого використання і т. ін.

2. За суб’єктами привласнення:

доходи індивіда, доходи домогосподарства, доходи підприємства, доходи галузі, доходи держави

3. Залежно від цін, в яких визначається дохід:

— номінальний дохід – визначається в цінах поточного пе­ріоду;

— реальний дохід – визначається в цінах базового року.

4. Для аналізу діяльності підприємства

Валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг:

TR = PQ,

Середній дохід, що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг:

Граничний дохід – приріст валового доходу від продажу до­даткової одиниці реалізованих товарів чи послуг:

5. Залежно від включення доходу в ціну товару:

Первинні доходи включаються в ціну товару: зарплата, процент, рента,

Вторинні доходи виникають у зв’язку з перерозподілом первинних доходів: прямі податки, дивіденди, трансфертні ви­плати державою

6. За джерелом отримання:

• Доходи від ресурсу “праця” як такого, що не має відособ­леного від свого власника існування:

заробітна плата, доходи працівників колективних підприємств, доходи від індивідуальної діяльності

•Доходи від власності, яка має відособлене від власника існування:

дивіденди від акцій, відсотки від паю, доходи від облігацій, орендна плата тощо

•Доходи, що безпосередньо не пов’язані з оцінкою резуль­татів діяльності:

часткова компенсація виплат на освіту, благодійні послуги, соціальні пенсії