- •1. Зародження й основні етапи розвитку політекономії як науки.
- •2. Предмет політекономії та еволюція у його визначенні різними школами
- •3. Методи пізнання економічних процесів і явищ та їхня класифікація
- •4. Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів
- •Форми пізнання та використання економічних законів.
- •5. Функції політекономії
- •6. Економічна теорія як теоретико-методологічна база інших економічних наук
- •1. Сутність і структура суспільного виробництва.
- •2. Матеріальне і нематеріальне виробництво.
- •3. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємозв’язок.
- •4. Суспільний продукт і його структура
- •5. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники
- •Соціально-економічні наслідки інфляції
- •Інфраструктура ринку
- •Основні структурні елементи ринку
- •Економічний закон конкуренції
- •Функції закону конкуренції
- •1. За галузево-територіальною ознакою:
- •2. За кількістю суб’єктів ринку та ступенем їх конкурентної сили:
- •3. За методами конкурентної боротьби:
- •3. Процес централізації капіталу.
- •Класифікація монополій
- •1. За умовами функціонування:
- •2. За характером і причинами виникнення:
- •3. За сферою функціонування і причиною виникнення:
- •Основні організаційні форми економічних монополій
- •I. За джерелами формування:
- •II. За напрямами інвестування:
- •III. За сферами застосування:
- •IV. За роллю у відтворювальному процесі:
- •V. За значенням у створенні та перерозподілу доходу:
- •VI. За інноваційною спрямованістю:
- •Диференційна рента.
- •Абсолютна земельна рента.
- •Монопольна рента.
- •Рента та орендна плата
- •II. Фактори попиту:
- •III. Фактори розподілу:
- •7.Доходи, що утворюються внаслідок використання певних факторів виробництва
- •Податкова система включає:
- •Характеристика основних видів кредиту
- •1. Комерційний (господарський) кредит
- •II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
- •III. Ямайська валютна система (створена в 1976 р. І по сьогодні).
Питання 1
1. Зародження й основні етапи розвитку політекономії як науки.
Термін „економіка” вживається для позначення тієї сфери людської діяльності, у якій створюються життєві блага для задоволення різноманітних потреб людини.
Економіка має складну структуру і включає багато галузей: галузі матеріального виробництва і нематеріального виробництва
Виробництво благ – це перш за все процес праці, який включає кілька основних моментів: працю, засоби і предмети праці.
Праця – це діяльність людини по створенню життєвих благ, яка має осмислений, цілеспрямований характер.
Предмети праці – те, на що спрямована праця людини з метою створення життєвих благ.
Засоби праці – це речі або комплекс речей, за допомогою яких людина у виробництві впливає на предмети праці для їх перетворення у життєві блага.
Перші спроби вивчення економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів (Аристотеля, Платона),
Економіка як наука почала складатися лише в XVI – XVII ст.
Основні етапи розвитку економічної науки
Меркантилізм (від італійського «мерканте» – торговець, купець) Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю. Багатство вони ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних).
Представники: Антуан де Монкретьєн, Томас Манн.
Фізіократи (фізіократія – з грецької – влада природи). На відміну від меркантилістів, фізіократи вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві,
Представники: Ф. Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Hope.
Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму, її засновники Уїльям Петті, Адам Сміт, Давид Рікардо встановили, що багатство нації створюється у сфері матеріального виробництва, в усіх його галузях.
Марксизм, або політична економія праці. Засновники цього напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення, економічних криз, земельної ренти.
Маржиналізм (від англ. marginal – граничний) – теорія, яка пояснює економічні процеси і явища, на основі використання граничних величин, які характеризують не внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у зв’язку зі зміною інших явищ.
Представники маржиналізму – К. Менгер, Ф. Візер, У. Джевонс, Л. Вальрас.
Сукупність сучасних течій і шкіл можна згрупувати у такі чотири основні напрями: неокласицизм, кейнсіанство, інституціоналізм, неокласичний синтез.
Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку, розглядає ринок як саморегульовану економічну систему. Засновники теорії – А. Маршалл і А. Пігу.
Кейнсіанство – одна з провідних сучасних теорій, навпаки, вважає необхідним активне втручання держави в регулювання ринкової економіки через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновником теорії є видатний англійський економіст Дж.М. Кейнс.
Інституціоналізм, або інституціонально-соціологічний напрям, представниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс, У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль та ін., розглядають економіку як систему, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних, так і правових, політичних, соціологічних і соціально-психологічних факторів.
Неокласичний синтез – узагальнююча концепція, представники якої (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон, Л. Клейн та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки.
Питання 2