25. Рентгенологические методы исследования. Показания к их использованию в ортодонтической практике. Виды рентгенологического исследования ортодонтического пациента.

Рентгенографічне дослідження необхідне для уточнення діагнозу, визначення плану і прогнозу лікування, вивчення змін, що відбуваються в про­цесі росту дитини під впливом лікувальних захо­дів. Важливо, залежно від мети, правильно вибра­ти найбільш ефективний метод рентгенологічного обстеження. Ці методи поділяються на внутріш- ньоротові і позаротові.

Внутрішньоротова рентгенографія

Внутрішньоротова рентгенографія викону­ється дентальними апаратами різних конструкцій. Внутрішньоротова рентгенограма (рис. 4.27.а) доз­воляє вивчити стан твердих тканин зубів, їх паро- донту, альвеолярних відростків і щелепних кісток з метою виявлення деструктивних змін, кіст, ново­утворень, вроджених і набутих дефектів, а також уточнення аномалій положень зачатків зубів, сту­пеня формування їхніх коронок і коренів, ретенції зубів, аномалій їхньої форми, співвідношення ко­ренів молочних і коронок постійних зубів.

Внутрішньоротова рентгенограма серединного піднебінного шва необхідна для вивчення його бу­дови, ступеня окостеніння, змін, що відбуваються при повільному або швидкому розкритті шва в про­цесі розширення верхньої щелепи, уточнення по­казання до хірургічної пластики вуздечки верхньої губи, якщо її волокна вплітаються в серединний піднебінний шов і сприяють виникненню діастеми

Позаротові методи рентгенографії

До позаротових методів рентгенографії відно­сяться панорамна рентгенографія, ортопантомографія, томографія СНЩС і телерентгенографія.

Панорамна рентгенографія щелеп

На панорамній рентгенограмі верхньої щеле­пи отримують зображення її зубної, альвеолярної і базальної дуг, лемеша, порожнин носа, верхньо­щелепних пазух, виличних кісток, на рентгено­грамі нижньої щелепи - відображення її зубної, альвеолярної і базальної дуг, краю нижньої щеле­пи, кутів і гілок

У порівнянні з внутрішньоротовими рентгено­грамами при отриманні панорамного рентгеногра­фічного зображення збільшується відстань об’єкт плівка. Завдяки цьому за рахунок великої ділян­ки огляду та збільшенню зображення в 1,8-2 рази можна одержати цінні діагностичні відомості. Ортопантомографія

Ортопантомографія, або панорамна томографія, забезпечує отримання плоского зображення вигну­тих поверхонь об’ємних ділянок. За допомогою цьо­го методу отримують ортопантомограми, за якими можна вивчити ступінь мінералізації ко­ренів і коронок зубів, ступінь розсмоктування ко­ренів молочних зубів та їх співвідношення із за­чатками постійних зубів, нахили зубів, що проріза­лися, та ретенованих зубів відносно сусідніх зубів і серединної площини, зубоальвеолярну висоту в передній і боковій ділянках щелеп, різцевого пере­криття, асиметрію правої та лівої половин обличчя, середньої й нижньої частини лицевого скелета.

Томографія скронево-нижньощелепних суглобів

У рентгенології відомо не менше ЗО методів ви­вчення функцій СНЩС. У нашій країні широке за­стосування отримала томографія СНЩС - пошаро­ва рентгенографія, при якій поліпшується різкість і чіткість зображення анатомічних утворень шару, що виділяється. Томограма (рис. 4.30) дає можли­вість отримати найважливіші показники форми суглобової впадини, її ширину, глибину й вираже- ність суглобового горбка, форму суглобової голов­ки й величину суглобової щілини між головкою й впадиною в її передньому, середньому й задньому відділах. При фізіологічній оклюзії суг лобові голов­ки розташовуються звичайно в середині суглобової впадини. При аномаліях оклюзії спостерігаються три основних положення суглобових головок: вони можуть перебувати в середині суглобових ямок, зміщені назад і догори або вперед і вниз.

Існує кілька методів розрахунку томограм СНЩС. На кафедрі ортодонтії та дитячого про­тезування ММСІ використовують методику розшифровки томограм Н. А. Рабухіної у модифікації

І. Е. Андросової, А. А. Анікієнко, Л. І. Камишевої (рис. 4.31).

Вершина суглобового горбка з’єднується з нижнім краєм отвору зовнішнього слухового про­ходу. З верхньої точки суглобової впадини (L) опускається перпендикуляр на цю лінію (познача­ється точка перетину К). Із точки К під кутом 45° вправо і вліво проводяться прямі лінії до перетину з суглобовою впадиною, таким чином отримують відстань а й с; проводячи із точки К перпендику­ляр, отримують відстань б. З нижньої точки виріз­ки нижньої щелепи опускається перпендикуляр на продовження лінії LN. На томограмі вимірюють:

довжину виросткового відростка (NM),

висоту головки нижньої щелепи (КМ),

ширину головки нижньої щелепи А,В,,

ширину суглобової щілини:

біля входу в передньому відділі АА|? біля входу в задньому відділі ВВ(, під кутом 45° у передньому відділі (а), під кутом 45° у задньому відділі (с), у верхньому відділі (Ь).

Телерентгенографія (цефалометрія)

Телерентгенограма - рентгенівський знімок черепа, зроблений на відстані, що відображає че­репно-лицевий скелет і контури м’яких тканин обличчя. За допомогою телерентгенограми мож­на визначити особливості росту і розвитку лице­вого скелета, локалізацію його зміненого росту; мати повну уяву про будову і взаємовідношення кісткової основи з м’якими тканинами обличчя; вибрати найбільш раціональний метод лікування