2. Анатомо-фізіологічні особливості порожнини рота новонародженого

Дитина народжується з так званою дитячою ретрогенією (мандибулярнаретрогнатія), яку можна пояснити фізіологічною необхідніс­тю, оскільки при цьому полегшуються пологи й зменшується можливість травмування рухомої нижньої щелепи. Остання розташована в дисталь­ному і язичному положенні щодо верхньої щелепи в середньому на 5-6 мм. Між альвеолярними від­ростками є вертикальна щілина 2,5-2,7 мм, її від­сутність обумовлює розвиток глибокого прикусу. Функціональне навантаження нижньої щелепи під час акту смоктання сприяє її швидкому росту в довжину. До 6-8 міс. життя в період прорізування тимчасових різців співвідношення щелеп норма­лізується, тому дистальне співвідно­шення щелеп у немовлят розглядають як фізіоло­гічну закономірність. На момент народження дитини обидві полови­ни нижньої щелепи з’єднані волокнистим хрящем. На 1-му році життя ріст нижньої щелепи в шири­ну в області симфізу закінчується у зв’язку з його окостенінням. Щелепи немовляти складаються переважно з альвеолярних відростків. Перед прорізуванням за­чатки зубів переміщаються в альвеолярних відрос­тках щелеп, що продовжують свій ріст.

Особливості ротової порожнини немовлятПорожнина рота немовляти й всі елементи його жувального апарату повністю пристосовані для здійснення акту смоктання.До них відносяться:

• поперечно покреслені губи (хоботоподібні ва­лики Пфаундлера - Люшке) з добре вираженим коловим м’язом рота;

• еластична ясенна мембрана (складка Робена - Мажито) у вигляді дублікатури слизової оболон­ки зі значною кількістю еластичних волокон;

• чотири-п’ять пар поперечних піднебінних складок, завдяки яким створюється шорсткість у передньому відділі твердого піднебіння, що сприяє втриманню соска;

• жирові грудочки Біша, що забезпечують негативний тиск у порожнині рота під час смоктання;

• високе розташування входу в гортань (над рів­нем нижньозаднього краю піднебінної завіски) і сполучення її тільки з порожниною носа до­зволяють дитині одночасно дихати, смоктати й ковтати;

• відсутність суглобового горбика й окципіталь- ний нахил недорозвиненої гілки;

• дистальне розташування нижньої щелепи, фізіо­логічна ретрогенія;

• широка плоска суглобова ямка;

• несформований внутрішньосуглобовий диск і суглобова ямка створюють сприятливі умови для безперешкодного переміщення нижньої ще­лепи в сагітальній площині під час смоктання.

3. Равитие и формирование неба

Формирование лица, сращение образующих его отростков заканчивается на 7-й неделе утробной жизни. Нарушение процесса сращения ведет к образованию врожденных уродств лица. Развитие ротовой полости связано с развитием полости носа. Первоначально обе полости отделены друг от друга первичным небом (крыша первичной ротовой полости). Первичное небо образовано медиальным носовым отростком, слившимся со стороны полости рта с верхнечелюстными и латеральными носовыми отростками, огибающими снизу обонятельные ямки. Из тканей первичного неба формируются: средняя часть верхней губы в пределах philtrum, средняя часть верхней челюсти, несущая резцы и передний отдел твердого неба (межчелюстная и резцовая кости). В дальнейшем, в начале 2-го месяца, происходит развитие окончательного неба.  Оно образуется из пластинчатых выростов на внутренней поверхности верхнечелюстных отростков, носящих название небных отростков, которые растут навстречу один другому и сливаются по средней линии друг с другом и с опускающейся сверху носовой перегородкой. Задние части небных отростков, не имеющие связи с носовой перегородкой, при слиянии образуют мягкое небо и язычок.  В процессе формирования передней части окончательного неба в него включается и часть первичного неба с небным сосочком. При этом в качестве рудиментов носо-небных каналов, существующих у большинства млекопитающих, здесь образуются эпителиальные тяжи, которые могут сохраняться и в постэмбриональной жизни в форме слепых каналов, открывающихся в носовую или ротовую полость.  Небо отделяется от губы и щек узкой дугообразной бороздой — первичной губной бороздой. Такая же борозда имеется и на нижней челюсти.  От той и другой борозды врастает в глубину эпителиальная пластинка, которая делится на две пластинки: на наружную — вестибулярную и внутреннюю — зубную. Между ними разрастается мезенхима, образуя выпячивание — альвеолярный отросток. Таким образом, передняя часть верхней губы и верхнего альвеолярного отростка происходит из первичного неба.  В результате расщепления вестибулярной пластинки губная борозда углубляется, и между губой и щекой, с одной стороны, и альвеолярным отростком — с другой, образуется преддверие полости рта. Первоначально очень широкое ротовое отверстие в дальнейшем, путем слияния в латеральных его частях верхней и нижней губы, постепенно уменьшается. Одновременно, таким образом, формируются щеки, в которых по линии сращения могут сохраняться сальные железы.