20. Встановлення пропорціональності розвитку зубних сегментів за методом Герлаха.

Герлах запропонував вивчати пропорційність зубних рядів верхньої та нижньої щелеп за співвід­ношенням виділених ним сегментів (S): передній, що включає 4 різці, і два бокових (лівий і правий), що включають ікло, премоляри й перший постій­ний моляр. Передній верхній сегмент (SI) і передній нижній сегмент (Si) визначаються по сумі мезіо­дистальних розмірів верхніх та нижніх різців. Бо­кові сегменти як верхньої (Lorі Lol), так і нижньої (Lurі Lul) щелеп ліворуч та праворуч вимірюються величиною хорди - лінії, що з’єднує мезіальну по­верхню іклів у точці контакту з боковими різцями з дистальною поверхнею перших молярів у точці їх контакту з другими молярами (рис. 4.12).

Формула Герлаха для вивчення співвідношен­ня сегментів зубних рядів:

Lor>SI <Lol

Lr = LI (±3 %),

де L - латеральний сегмент: сума ікла, обох пре­молярів і першого моляра (г - правий, 1 - лівий).

SI= L- 0.1 (±3 %) (прямий прикус);

SI= L(±3 %) (нормальне перекриття);

де І - різці верхньої щелепи, L- латеральний сегмент

21 Методи дослідження функції дихання

Розрізняють носове, ротове та змішане ди­хання. При збільшеному фізичному навантаженні можливе фізіологічне дихання через рот. В інших випадках присутність ротового дихання вказує на порушення цієї функції. Для ротового дихання характерні незімкнення губ, зниження від’ємного тиску в порожнині рота. Клінічно це проявляється опущенням нижньої щелепи та створенням “по­двійного підборіддя”, що вказує на глосоптоз, тоб­то опускання язика. “Аденоїдний” вираз обличчя свідчить про присутність ротового або змішаного дихання. Воно характеризується широкою спин­кою носа, згладженістю носо-губних складок, в’я­лими крилами носа, апатичним поглядом та злегка опущеним, вимушеним положенням голови. Клі­нічне та рентгенологічне дослідження дозволяють знайти механічні перешкоди для носового дихан­ня: викривлення носової перегородки, гіпертрофію носових раковин, гортанної мигдалини, піднебін­них мигдалин та ін. При деформації верхньої ще­лепи та готичному піднебінні зменшується об’єм порожнини носа. Порушується пневматизація по- вітроносних пазух черепа. При цьому повітряний струмінь слабо зволожується та зігрівається, що призводить до недостатньої бактеріостатичної та бактерицидної дії слизової оболонки порожнини носа. Такі хворі частіше страждають трахеїтом та хронічним бронхітом.

Порушення функції дихання змінює тонус м’язів і не утримує нижню щелепу у стані фізіоло­гічного спокою. Зміна м’язової рівноваги у щелеп­но-лицевій ділянці відображається на формуванні лицевого скелета, розвитку і тонусі м’язів шиї. При зубощелепних аномаліях у результаті перерозпо­ділу навантаження нерідко порушується осанка, виникає викривлення хребта, особливо виражене на рівні III—IV шийного хребця. Неправильне по­ложення під’язикової кістки може змінювати поло­ження черепа по відношенню до хребта, а інколи і форми стовбура хребта та грудної клітини. По­рушена осанка, у свою чергу, складає умови для уповільнення розвитку грудної клітки і порушення функції легень.

Верхні дихальні шляхи, пневматизовані кіст­ки черепа та легені становлять з функціональної точки зору єдине ціле. Порушення цієї функціо­нальної цілісності характеризується як слабкість легеневої системи і називається синусобронхо- пневмопатією. Для її розпізнавання нерідко вима­гається комплексне дослідження, яке проводиться ортодонтом, оториноларингологом, педіатром-ор- топедом та іншими лікарями.

Динамічні методи вивчення функції дихан­ня направлені на визначення здібності організму затримувати дихання і життєвої ємкості легень (ЖЄЛ) при різних фізіологічних станах.

При сагітальних аномаліях прикусу ЖЄЛ зни­жується по відношенню до необхідної життєвої ємності (НЖЄЛ) в середньому на 500 мл. У 50 % хворих з різко вираженими сагітальними анома­ліями прикусу ЖЄЛ знижена по відношенню до НЖЄЛ на 200 мл і більше, з дистальним прикусом - у середньому на 600 +/- 200 мл (21.3 +/- 7 %).

У хворих з мезіальним прикусом, обумовле­ним природженою односторонньою наскрізною щілиною верхньої губи і піднебіння, ЖЄЛ мен­ше НЖЄЛ на 430 +/- 150 мл (19.65 %) (Хорошил- кіна Ф. Я., 1970).

Функціональна дихальна проба включає вияв­лення ротового дихання. З цією метою до кожної ніздрі підносять ворсинки вати і слідкують за їх рухом. При ускладненому носовому диханні екс­курсія вати мінімальна чи відсутня. Крім того, рекомендують набрати в рот воду і утримувати її максимальний час. При різко ускладненому но­совому диханні хворий вимушений проковтнути воду, щоб дихати ротом.

Проби на затримку дихання після максималь­ного вдиху (проба Штанге) чи після максимально­го видиху (проба Генча). Досліджуваному пропо­нують зробити глибокий вдих чи видих і затримати дихання, стиснувши крила носа і губи. Час затрим­ки дихання визначають по секундоміру. У зв’язку з припиненням артеріалізації крові в організмі накопичуються продукти окислення, в тому числі вуглекислота. Посилюється збудження дихального центру, що призводить до зниження здатності за­тримувати дихання. В нормі без спеціального тре­нування затримують дихання на вдиху 30-60 се­кунд, на видиху - 20-30 секунд. У 63.6 % хворих із сагітальними аномаліями прикусу час затримки дихання менший норми на вдиху: при дисталь­ному прикусі 23.18 +/- 1.7 с, при мезіальному -

1. +/- 1.1 с, на видиху при дистальному прикусі 14.3 +/- 1.0 с, при мезіальному - 11.5 +/- 0.7 с (Хорошилкіна Ф. Я. та ін., 1970).

Спірометрія дозволяє вивчити функціональну здатність легеневої системи. Запропоновані різні прилади для спірометричного і спірографічного вивчення функції дихання. Методика дослідження залежить від їх різновидності.

Мета дослідження - визначення ЖЄЛ: макси­мальної, залишкової, у стані фізіологічного спо­кою і після динамічних навантажень. Отримані результати порівнюють з даними середньої норми з урахуванням статі, віку, росту, соматичного роз­витку досліджуваного та інших факторів.

Дихальна недостатність при ротовому диханні у хворих із сагітальними аномаліями прикусу не­рідко призводить до посилення скорочення міокар­да та збільшення правих порожнин серця. Недо­статнє надходження кисню в організм і порушення окисно-відновних процесів у результаті зменшен­ня ЖЄЛ можуть викликати затримку соматичного та психічного розвитку дитини.