- •1) Предмет і завдання курсу ‘ Історія України’’ та його місце в системі гуманітарних наук
- •3)Трипільска культура
- •4. Східні слов’яни у давнину, їх заняття, побут,звичаї
- •5. Антична колонізація Північного Причорномор’я та її наслідки.
- •6. Виникнення і становлення Ранньофеодальної Київської держави(кінець іх –х століття)
- •7. Суспільно-політичний устрій та соціально-економічний розвиток Ранньофеодальної Київської держави.
- •9) Хрещення Русі, його історичне значення.
- •10) Реформи Володимира Великого, їх значення для централізації Давньоруської держави.
- •11) Галицько-Волинська держава ті її політичний розвиток у хіі- першій половині хіv ст.
- •12. Київська Русь за правління Ярослава Мудрого (1019—1054 pp.)
- •13.Роль Галицько-Волинської держави в історії української державності
- •14.Давньоруські князівства у боротьбі проти монголо-татарської навали.Піденно-західні землі під ярмом Золотої Орди
- •15.Ранньофеодальна Київська держава та її роль у світовій історії
- •16)Давньоруська держава доби феодальної роздробленості (середина хіі-початок хііІст.)
- •17. Україна у складі Речі Посполитої
- •19. Укр. Землі у складі Великого князівства Литовського, особливості розвиткую
- •20. Соціально-економічний розвиток України в другій половині XIV — першій половині XVI ст. Умови розвитку економіки. Населення.
- •21)Братства, їх роль у захисті православної церкви та релігійних прав українського народу у 16-17 ст.
- •22) Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу.
- •24. Утворення Української козацько-гетьманської держави(1648-1657), її характерні риси
- •25)Боротьба козацтва проти турецько-татарської агресії. Гетьман п. Сагайдачний
- •26)Козацько-Селянські Повстання Наприкінці XVI – Першої половини XVII ст.
- •27)Причини, характер, рушійні сили і періодизація національно-визвольної боротьби.
- •28.Переяславська рада,Договір України з Росїєю
- •30) Поділ України на Лівобережну і Правобережну у другій половині 17ст. Руїна
- •31) Входження України до складу Росії. Наступ на політичну автономію України після її приєднання до Росії (друга половина XVII- XVIII ст.. )
- •32)Гетьман і.Виговський, його боротьба за збереження незалежності України. Гадяцький договір 1658р.
- •34) Гетьман Іван Мазепа та його спроба відновити державну незалежність України.
- •36)"Конституція" Пилипа Орлика (1710 р. Її значення в розвитку суспільно-політичної думки в Україні).
- •37) Правління останнього гетьмана к. Розумовського
- •39)Соціально-економічний розвиток українських земель у складі російської імперії наприкінці XVIII – першій половині хіх ст.
- •40.Становище Правобережної україни в складі Польської держави у другій пол. 17-18 ст.
- •41. Народні рухи на Правобережжі і Закарпатті у 18ст.Опришки і гайдамаки. Коліївщина
- •42. Три поділи Польщі та об єднання Правобережної та Лівобережної України.
- •43) Україна у рос.-тур. Війнах др.. Половини 18ст. Освоєння Піввденної України. Заснування і розвиток Одеси.
- •44) Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії. Аграрна реформа 1848 року
- •45) Україна під час війни Росії з наполеонівською Францією
- •46. Суспільні рухи в першій половині XIX ст.Декабристський рух.
- •47.Початки українського національного відродження. Кирило-Мефодіївське товариство
- •48.Запал патріотичного відродження у творчості т. Г. Шевченка
- •49.Події революції 1848–1849 рр. На західноукраїнських землях. Головна Руська Рада
- •50. Кримська війна 1853-1856 рр. Та Україна
- •51. Аграрна реформа 1861р.
- •2. Ліквідація кріпосного права в Російській імперії.
- •3. Реформи адміністративно-політичного управляння 60-х-70-х pp. XIX ст.
- •52. Український національний рух у 1860-1880-х рр.
- •53.Промисловий переворот у Надніпрянській Україні друга пол. ХіХст.
- •4. Економічний розвиток Наддніпрянської України в 60-х - 90-хpp. Хіх ст.
- •54.Розвиток капіталізму в Західній Україніу др. Пол хіх- на поч хх ст.
- •55)Політизація національного руху в Галичині (1890-1914)
- •56)Столипінська аграрна реформа та її наслідки для України.
- •57. Україна у Першій світовій війні
- •58.М.Грушевський- видатний історик, політик, перший президент України
- •61.Відродження унр. Директорія, її внутрішня і зовнішня політика (грудень 1918 – літо 1919 рр.), причини та поразки
- •62.Західноукраїнська Народна Республіка (зунр)
- •63. Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях Утворення зунр.Акт злуки зунр та унр
- •65)Промисловий розвиток України в 20-30-х рр..Хх ст.Наслідки індустріалізації, особливості її здійснення в Україні
- •66) Колективізація в Україні
- •67)Голодомор 1932–1933 років
- •68) Затвердження тоталітарного режиму в Україні
- •70)Західноукраїнські землі під владою Польщі у міжвоєнний період.
- •71)Українські землі під владою Румунії та Чехословаччини.
- •76)Відновлення народного господарства в Україні 1945-1950-ті рр.
- •77)Голод 1946-1947рр.
- •79)Посилення тоталітарного режиму в республіці. Ідеологічний наступ сталінізму
- •80) Хрущовська "відлига" (1953–1964)
- •81) Непослідовність і незавершеність економічних реформ 1960-х рр. Початок застійних явищ в суспільстві.
- •82)Політича опозиція в срср60-80-х рр. Хх ст. Дисиденти і шістдесятники.
- •84) Декларація про державний суверенітет України. Державний комітет з надзвичайного стану в срср ( дкнс)
- •85)Національне відродження України: основні напрямки. Акт проголошення незалежності України та його історичне значення (1991р.)
- •86) Соціально-економічне становище України в сучасних умовах.Основні напрямки економічної і соціальної політики України.
- •89) «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України».
52. Український національний рух у 1860-1880-х рр.
Російський режим ставився спочатку толерантно до діяльності громад, вважаючи, що їхня діяльність носить виключно культурно-просвітний характер. Ставлення до українського руху змінилося після польського повстання 1863 р. Повстання охопило й Правобережну Україну, але зовсім не знайшло відгуку серед українського селянства й інтеліґенції. Навпаки, повстанці часто зустрічалися з ворожим ставленням з боку місцевого населення. Тим не менше, під впливом повстання царський уряд починає трактувати український рух (“южнорусский сепаратизм”) як польську інтригу. Було організовано постійне цькування українського руху з боку офіційно преси (передусім – “Русского Вестника” Каткова), розгромлені Полтавська і Чернігівська громади, проведені арешти у Києві та Харкові, закрито усі недільні школи.
Найбільшої шкоди українському рухові завдав рескрипт міністра внутрішніх справ Валуєва 1863 р., який проголошував, що окремого “малоросийського языка не было, нет и быть не может”. Валуєвський указ заборонив друкування українською мовою шкільних і релігійних видань. Заборона не стосувалася художньої літератури. Така вибірковість у забороні видань лише певного напрямку була не випадковою. Російському урядові йшлося не про те, щоб заборонити інтелектуалам писати і видавати твори українською мовою. Його наміром було не допустити до поширення цих видань серед простого люду. Валуєвський указ 1863 р. був спрямований на те, щоб перешкодити українському рухові перетворитися з заняття вузького кола інтелектуалів у масове явище. На свій спосіб російський уряд засвідчував свою політичну далекозорість: розвиток масового українського руху становив серйозну потенційну загрозу для територіальної цілісності імперії.
Після Валуєвського рескрипту у розвитку національного відродження наступив антракт, який тривав аж до початку 70-х років XIX ст. Значна частина молодої української інтеліґенції (Дебагорій-Мокрієвич, Стефанович, Кибальчич, Кравчинський, Осинський, Желяб’єв) вступала у російські революційні організації. Її приваблювала ідеологія російського народництва, порівняно з яким український рух видавався надто мізерним, аполітичним і культурницько-обмеженим. Народницьке “ходіння в народ” 1870-х рр. торкнулося й України. Великого розголосу набрала Чигиринська справа (1877), коли російський народник Я.Стефанович під вигаданим іменем Дмитра Найди видавав себе за царського комісара і підбурював селян до повстання проти поміщиків.
Дослідження історії російського народництва показують, що вийнятково велику роль у тих подіях відіграли потомки колишньої козацької старшини із Лівобережної України. Це було однією із сторін русифікації старої української еліти. Наприкінці XIX ст. ледве чверть спадкового дворянства України (56,8 тис. чол. разом з членами родин) визнавала українську мову рідною. Але в національному русі взяло участь хіба що декілька політичних діячів, і то передусім у ролі меценатів. Абсолютна більшість колишньої козацької старшини міцно інтегрувалася в імперську систему. Їхні ж потомки, перейшовши через характерний для російського суспільства у 1860-х рр. конфлікт “батьків” і “синів”, масово поповнювали ряди російського революційного руху.