34) Гетьман Іван Мазепа та його спроба відновити державну незалежність України.

У жовтні 1708 р. гетьман Іван Мазепа вирішив приєднатися до шведської армії Карла XII, що наступала на Україну. На переговорах з Карлом XII І. Мазепою була висунута головна вимога – незалежність Української держави з довічною владою гетьмана, її територія мала охоплювати всі землі, що належали українському народові в давні часи. Йшлося й про те, що шведський король не мав права користуватися ні титулом, ні гербом Української держави.

Рішення про об'єднання зі шведським королем стало повною несподіванкою для абсолютної більшості українського населення. Воно виявилося не готовим до такої різкої зміни й залишалося пасивним. Як наслідок, на з'єднання зі шведами гетьман привів лише 4 – 6-тисячне військо. На допомогу йому прийшли 8 тис. запорожців під проводом кошового Костя Гордієнка

Дізнавшись про об'єднання І. Мазепи зі шведами, Петро І видав універсал до українського народу, де проголосив гетьмана зрадником та звинуватив у тому,що він хоче відати Україну в польську неволю й силоміць нав'язати українцям католицьку віру. У травні 1709 р. московськими військовими було зруйновано Січ і було наказано страчувати на місці кожного спійманого запорожця. У той же час цар наказав О. Меншикову захопити гельманську столицю Батурин, де зберігалися великі записи продовольства й фуражу, стояла майже вся козацька артилерія – 70 – 80 гармат ( тоді як у шведів на початку кампанії 1708 р. було всього 40 гармат ). Заволодівши Батурином, московити знищили не тільки козаків, а й усе цивільне населення міста разом з немовлятами – всього близько 15 тис. осіб.

8 липня 1709 р. відбулася вирішальна Полтавська битва, під час якої війська Карла ХІІ та І.Мазепи зазнали поразки. Вони були змушені тікати до Молдавії, що перебувала тоді під владою Туреччини. Близько 50 чоловік козацької старшини, 500 козаків Гетьманщини і понад 4 тис. запорожців супроводжували І. Мазепу до Бендер. Саме там 2 жовтня 1709 р. помер 70-річний гетьман. Ці "мазепинці" стали українськими політичними емігрантами.

Таким чином, спроба гетьмана І. Мазепи створити незалежну Україну зазнала невдачі.

35) Діяльність I і II Малоросійських колегій.

Малоросійська Колегія. Найбільшим ударом по автономії було заснування Петром I 29 квітня 1722 р. Малоросійської Колегії – урядового органа Москви, що складався з шести російських урядовців,які постійно перебували в Україні, і діставала право ділити з гетьманом владу. Створена начебто для нагляду за фінансовими справами та розгляду скарг на порушення старшиною законів, Колегія підривала позиції гетьмана.

Перша Малоросійська колегія (1722-1727) діяла у складі президента, 6 членів присутності, прокурора, канцеляристів. Всі члени призначалися імператором чи Сенатом з числа рос. офіцерів і цивільних службовців. Перебувала у Глухові. У цивільних справах підлягала Сенатові, у військових – головнокомандуючому рос. Військами в Україні. Після смерті Петра 1 припинила діяльність.

^ Друга Малоросійська колегія (1764-1786) вищий виконавчо-розпорядчий орган влади створений в системі малоросійського губернатора після ліквідації гетьманства. Перебувала у Глухові. До складу входили 4 укр. урядовці, 4 українці з числа генеральної старшини. Президентом був одночасно генерал-губернатором України, головнокомандуючий збройними силами П. Румянцев. Діяльність колегії була спрямована на остаточну ліквідацію залишків політичної автономії України