
- •1. Предмет і завдання курсу „Вступ до германського мовознавства”
- •2. Зв’язок германської філології з іншими дисциплінами
- •3. Виникнення порівняльно-історичного методу.
- •4. Методика аналізу порівняльно-історичного методу
- •9.Економічний і суспільний лад стародавніх германців.
- •11. Релігійні уявлення і образи стародавніх германців.
- •Класифікація германських племен за Плінієм Старшим.
- •Північні германці.
- •Інгвеонські племена.
- •17. Ісквевонські (іствеони) племена.
- •18. Гермінонські племена(ермінони)
- •19. Східні германці
- •Епоха Великого переселення народів.
- •21. Франкська держава Каролінгів.
- •22. Франкська держава Меровінгів.
- •23. Свідчення про германські мови у дописемний період
- •24. Рунічне письмо
- •25. Готське письмо
- •26.Роль латинського алфавіту в історії германської писемності
- •27. Пам’ятники давньоісландської писемності
- •28. Пам’ятники давньоанглійської писемності
- •29. Пам’ятники давньоверхньонімецької писемності.
- •30. Пам’ятники давньосаксонської писемності.
- •31. Наголос у давньогерманських мовах.
- •32. Порівняння давньогерманських й індоєвропейських приголосних.
- •33. Сонорні приголосні у германських мовах.
- •34. Закон Якоба Грімма.
- •Виключення із закону я. Грімма.
- •Закон к. Вернера. Чергування приголосних у сучасній німецькій мові за цим законом.
- •37. Західногерманське подвоєння приголосних (гемінація)
- •38. Загальноіндоєвропейські риси у системі голосних давньогерманських мов.
- •39.Відображення індоєвропейських коротких голосних у давньогерманських мовах.
- •40. Відображення індоєвропейських довгих голосних у давньогерманських мовах.
- •41. Аблаут у германських мовах. Кількісний і якісний аблаут.
- •Умлаут у германських мовах.
- •Морфологічний словотвір у германських мовах.
- •Словоскладання у германських мовах.
- •Афіксація у германських мовах.
- •Синтаксичний словотвір.
- •Семантичні види словотвору.
- •48. Конверсія як вид словотвору.
- •49. Роль аблаута і умлаута у словотворі.
- •50. Германо-кельтські лексичні паралелі.
- •51. Германо-італійські лексичні паралелі.
- •52. Германо-слов’янські лексичні паралелі.
- •53. Германо-балтійські лексичні паралелі
- •54. Калькування як засіб поповнення лексичного складу
- •55. Категорії іменника у германських мовах
- •56. Категорії прикметника у германських мовах
- •Категорії дієслова у германських мовах.
- •58. Стилістичне розшарування словника давньогерманських мов
- •59. Значеннєві розбіжності слів у германських мовах
- •60. Причини першого пересуву приголосних
24. Рунічне письмо
Найдавніші пам’ятки германської писемності виконані рунічним письмом. Його знаки – руни – це літери, що складаються в основному з вертикальних та косих ліній. Такий характер цих знаків був зумовлений тодішньою технікою письма – вирізуванням на дереві, на кістці або камені. Здавна руни вживалися і як магічні письмена. Не дивно, що найдавніше значення самого слова гот. runa, ісл. Runar множ. анг. run було таємниця, таємна розмова. Найдавніший рунічний алфавіт мав 24 знаки, які разом складали один рунічний ряд, де кожна руна займала певне традиційне місце. За послідовністю перших шести його знаків цей алфавіт звичайно називають у літературі футарк. Іншою його назвою є також старший рунічний алфавіт, або старші руни. Починаючи з ІХ ст. футарк поступово змінився у скандинавських країнах. У 500–800 рр. руни були спрощені у формі і їх чисельність зменшилась до 16-ти. Цей варіант був менш зручний оскільки одна руна могла передавати кілька звуків. Молодші руни відомі в двох основних варіантах у шведсько-норвезькому (вживались в Швеції та Норвегії до кінця Х ст.) та датському, який спочатку вживався в Данії, а з кінця Х ст. витіснив шведсько-норвезький варіант і в інших скандинавських країнах. Як спроба вдосконалити шістнадцяти значний рунічний ряд у кінці XII ст. виникли під впливом латинського алфавіту так звані пунктовані, або крапкові руни. Щоб збільшити кількість знаків, до деяких рун було додано крапки. Пунктовані руни почасти вживалися паралельно з латинським письмом аж до XVI ст., а в деяких місцевостях (острів Гельголанд), можливо, й пізніше.
Найдавніші рунічні написи припадають на ІІІ ст.н.е. Це здебільшого написи на зброї, знарядді, прикрасах, амулетах, а в Скандинавії на також на каменях та скелях.
Написів виконаних молодшими рунами, знайдено набагато більше у Швеції близько 2500, у Норвегії з островами близько 500 (в тому числі в Ісландії 45), у Данії близько 400. Все це написи не старші XI ст., вирізані переважно на монументальних обтесаних каменях, що ставилися на відзначення пам’яті померлого. За змістом вони досить одноманітні, але іноді містять цінні історичні відомості. Часом це віршовані рядки і навіть цілі поетичні строфи, до пам’яток давньоскандинавської поезії. Найдавнішою пам’яткою пунктованого рунічного письма є так званий Codexrunicus – рукопис XIII ст. давньодатською мовою, де записано закони області Сконе.
25. Готське письмо
Готський єпископ Вульфіла створив на основі грецького алфавіту. Вульфіла народ. В 311р в області на нижньому Дунаї, а помер у 383 в Константинополі.
Памятки готської писемності.
Codexargenteus – «Срібний кодекс» V- VIстн.е .
Codexcarolinus – КаролінськийкодексV ст.
Codices Ambrosiani – Амброзіанські кодекси.
CodexGissensisГессенський кодекс,знайдений у Єгипті V-VIст
Дрібніші пам’ятки ,що являють собою уривки коментаря до Євангелія від Іоанна .
Мова готських текстів вирізняється однаковістю,відсутністю діалектних розходжень. У своїй граматичній і фонетичній структурі готська мова зберігає досить архаїчні риси спільногерманської мови.
Готський алфавіт
Всі готські тексти були написані особливим алфавітом, створеним на основі грецького уніціального алфавіту IVст. Усього було 27 знаків, деякі букви були запозичені з латинського алфавіту.