- •1. Предмет і завдання курсу „Вступ до германського мовознавства”
- •2. Зв’язок германської філології з іншими дисциплінами
- •3. Виникнення порівняльно-історичного методу.
- •4. Методика аналізу порівняльно-історичного методу
- •9.Економічний і суспільний лад стародавніх германців.
- •11. Релігійні уявлення і образи стародавніх германців.
- •Класифікація германських племен за Плінієм Старшим.
- •Північні германці.
- •Інгвеонські племена.
- •17. Ісквевонські (іствеони) племена.
- •18. Гермінонські племена(ермінони)
- •19. Східні германці
- •Епоха Великого переселення народів.
- •21. Франкська держава Каролінгів.
- •22. Франкська держава Меровінгів.
- •23. Свідчення про германські мови у дописемний період
- •24. Рунічне письмо
- •25. Готське письмо
- •26.Роль латинського алфавіту в історії германської писемності
- •27. Пам’ятники давньоісландської писемності
- •28. Пам’ятники давньоанглійської писемності
- •29. Пам’ятники давньоверхньонімецької писемності.
- •30. Пам’ятники давньосаксонської писемності.
- •31. Наголос у давньогерманських мовах.
- •32. Порівняння давньогерманських й індоєвропейських приголосних.
- •33. Сонорні приголосні у германських мовах.
- •34. Закон Якоба Грімма.
- •Виключення із закону я. Грімма.
- •Закон к. Вернера. Чергування приголосних у сучасній німецькій мові за цим законом.
- •37. Західногерманське подвоєння приголосних (гемінація)
- •38. Загальноіндоєвропейські риси у системі голосних давньогерманських мов.
- •39.Відображення індоєвропейських коротких голосних у давньогерманських мовах.
- •40. Відображення індоєвропейських довгих голосних у давньогерманських мовах.
- •41. Аблаут у германських мовах. Кількісний і якісний аблаут.
- •Умлаут у германських мовах.
- •Морфологічний словотвір у германських мовах.
- •Словоскладання у германських мовах.
- •Афіксація у германських мовах.
- •Синтаксичний словотвір.
- •Семантичні види словотвору.
- •48. Конверсія як вид словотвору.
- •49. Роль аблаута і умлаута у словотворі.
- •50. Германо-кельтські лексичні паралелі.
- •51. Германо-італійські лексичні паралелі.
- •52. Германо-слов’янські лексичні паралелі.
- •53. Германо-балтійські лексичні паралелі
- •54. Калькування як засіб поповнення лексичного складу
- •55. Категорії іменника у германських мовах
- •56. Категорії прикметника у германських мовах
- •Категорії дієслова у германських мовах.
- •58. Стилістичне розшарування словника давньогерманських мов
- •59. Значеннєві розбіжності слів у германських мовах
- •60. Причини першого пересуву приголосних
Класифікація германських племен за Плінієм Старшим.
Надійним джерелом відомостей про давніх германців є праці римських письменників Плінія Старшого (3–79 рр. н.е.)“Bella Germanica”(20 книг про війни з германцями не збереглася, і лише деякі уривки з них наведено в наступних творах латинських письменників)
Пліній Старший, який служив у римських військах і воював проти хавків і фризів, безпосередньо контактував з германцями, тоді як Тацит був інформований про них з творів інших античних авторів, з доповідей римських полководців, розповідей купців та легіонерів.
Хоча кількість германських племен була значною, вони в античні часискладалидекількаплеміннихугруповань.Найдокладніша їхкласифікація наведена Плінієм, який виокремив шість груп:
1.Вінділи (готи, бургунди). Мешкали на сході Європи.
2.Інгвеони (інгевони). Проживали на берегах Північного моря.
3.Іствеони (істевони або іскевони). Жили на Рейні.
4.Ермінони (гермінони). Проживали на півдні теперішньої західної Німеччини.
5.Певкіни і бастарни. Мешкали на території теперішньої Румунії.
6.Гілевіони. Жили в Скандинавії.
Класифікація германських племен за Ф.Енгельсом.
Ф.Енгельс вніс корективи в класифікацію Плінія Старшого, об’єднавши племена першої і п’ятоїгруп. Поділ племен на 5 головних груп цілком відповідає класифікаціїгерманських мов, представленої мовознавцями XIX ст.:
миви:східногеманські ( племена вінділи); західногерманські ( інгвеони, істевони, ермінони); північногерманські (гілевіони).
Північні германці.
Про північногерманські племена не залишилося точних даних, окрімзгадки Тацита про плем’я свіонів. Пліній використовує збірну назву дляцих племен – гілевіони. Птоломей і Йордан згадують свеїв, гаутів, данів таінші дрібніші племена, які населяли відповідно центральну частинуСкандинавії поблизу озера Меларен, місцевість поблизу озера Веттерн та південь півострова в області Схоне. Після відселення більшостігерманських племен, кількість населення тут на певний час стабілізувалася.
Західну частину півострова (теперішню Норвегію) населяла велика кількість дрібних германських племен.
Північногерманські мови.
Північногерманські племена спілкувалися на різнихдіалектахдавньопівнічної , яка в Х ст. розпалася на 2 гілки: західну та східну. Західнадала початокдавньонорвезькій, а її південно-західні діалекти в IX–Х ст.були перенесені в Ісландію, де з них розвинулася
Давньоісландськамова, атакож на Фарерські острови, де сформуваласяфарерськамова. Східнагілка лежала в основі розвитку
давньошведської тадавньодатської .
Інгвеонські племена.
Один із перших хто вжив імя «інгвеони» був Тацит. Вже в IV столітті до н. е. грецький мандрівник Піфей розповідав про інгевонів як про жителів, що жили на берегах Північного моря.
2. Інгвеони (інгевони). Проживали на берегах Північного моря.
Група інгвеонів складалася з англів, фризів та саксів.
Під ім'ям ингевонов в лінгвістичних дослідженнях зазвичай визначаються носії частини західногерманських мов, таких як англский, сакський і фризька, для яких характерні деякі особливості мовного ладу і відрізняють їх від інших діалектних груп старогерманского: східних та центральних, а також північних. Для даної підгрупи характерно т. н. ингевонское падіння носових.