
- •З дисципліни
- •1 Змістовий модуль 1. Лінійне та нелінійне програмування
- •Тема 1 «Введення в дисципліну. Побудова математичних моделей проблемних ситуацій»
- •1. Загальна методологія дослідження операцій
- •2. Модель операції, основні принципи її побудови
- •3. Методика проведення дослідження операцій
- •4. Типові класи задач дослідження операцій
- •Тема 2 «Задачі математичного програмування (мп)»
- •1. Загальна постановка задачі математичного програмування (мп)
- •2. Класифікація задач мп
- •3. Типи максимумів. Теорема Вейєрштрасса та теореми про достатні умови глобального максимуму
- •4. Специфіка задач математичного програмування
- •Тема 3 «Лінійне програмування»
- •1. Загальна постановка задачі лінійного програмування (злп)
- •2. Форми запису злп (загальна, стандартна, канонічна форми)
- •Приклади практичних задач лінійного програмування
- •Тема 4 «Геометрична інтерпретація злп»
- •1. Графічний метод розв'язання злп. Умови графічного розв'язання злп.
- •2. З’ясування основних особливостей та властивостей розв’язків злп за допомогою геометричної інтерпретації.
- •3. Основні етапи графічного розв'язання злп (Алгоритм геометричної інтерпретації злп)
- •Тема 5 «Симплексний метод розв'язування злп»
- •1. Аналітичні методи розв'язування злп
- •2. Ідея симплексного методу розв'язування злп
- •3. Основні теореми, на яких базується симплексний метод
- •4. Симплекс-алгоритм розв'язування невироджених злп
- •Тема 6 «злп з штучним базисом»
- •1. Ідея симплексного методу розв'язування злп із штучною базою
- •3. Алгоритм розв'язання злп із штучною базою
- •Тема 7 «Двоїстість. Двоїстість (спряженість) у лінійному програмуванні»
- •1. Поняття двоїстості в лінійному програмуванні
- •2. Основні теореми двоїстості та їх економічний зміст
- •Тема 8 «Спеціальні задачі мп. Спеціальні методи розв’язання злп»
- •Транспортна задача ( т-Задача) та її математична модель.
- •2. Методи визначення опорного плану т-Задачі
- •3. Методи розв’язання т-задач
- •Розв'язання т-задач методом потенціалів
- •Тема 9 «Параметричне програмування»
- •2. Моделі задач параметричного програмування
- •Тема 10 «Нелінійне програмування»
- •1. Загальна постановка задачі нелінійного програмування
- •2. Класичні умови екстремуму. Метод множників Лагранжа
- •4. Задача нелінійного програмування й сідлова точка
- •5. Умови Куна-Таккера для знп. Теорема Куна-Таккера
- •2 Змістовий модуль 2. Дискретне та стохастичне програмування
- •Тема 1 «Дискретне програмування»
- •1. Загальні характеристика дискретних задач
- •2. Класифікація задач дискретного програмування. Математичні моделі задач дискретного програмування
- •1. Як у загальному виді надається задача дискретного програмування?
- •Тема 2 «Клас цілочислових лінійних задач»
- •Особливості задач цілочисельне програмування. Моделі цзлп
- •Моделі цзлп
- •2. Метод відсікань (метод Гоморі) розв'язання зцлп
- •3.Комбінаторні методи розв’язування цзлп
- •4. Метод гілок та меж в задачах цілочислового програмування. Ідея методу гілок і меж, ознака оптимальності плану
- •Тема 3 «Динамічне програмування»
- •1. Загальна структура задач динамічного програмування
- •2. Принципи динамічного програмування. Принцип оптимальності Беллмана
- •3. Приклади задач динамічного програмування
- •Тема 4 «Стохастичне програмування»
- •1. Загальна характеристика задач стохастичного програмування. Методи розв’язання задач стохастичного програмування.
- •2. Приклади задач стохастичного програмування
- •3 Змістовий модуль 3. Методи оптимізації
- •Тема 1 «Методи оптимізації функцій, що диференціюються та що не диференціюються»
- •Тема 2 «Методи оптимізації в задачах великої розмірності та методи багатокритеріальної оптимізації»
- •1. Методи оптимізації багатовимірних задач
- •Градієнтні методи
- •Найшвидший підйом з використанням одномірного пошуку
- •Метод найшвидшого спуску
- •Метод Флетчера – Рівса
- •Метод Девідона – Флетчера – Пауела
- •Метод конфігурацій Хука – Дживса
- •Метод конфігурацій Розенброка
- •4 Навчально–методичні матеріали з дисципліни
Тема 6 «злп з штучним базисом»
План лекції
1. Ідея симплексного методу розв'язування ЗЛП із штучною базою.
2. М-задача розв'язування ЗЛП.
3. Алгоритм розв'язання ЗЛП із штучною базою.
1. Ідея симплексного методу розв'язування злп із штучною базою
Попередній алгоритм симплекс-методу розглядався для випадків, коли в системі присутній повний одиничний базис, якому відповідає припустиме (а, виходить, і опорне) рішення. Однак так буває далеко не завжди.
Для того щоб використовувати симплекс-метод для розв’язання задачі, в цих випадках доводиться прибігати до прийому, що називається введенням штучного базису. Суть його полягає в тому, що в обмеження задачі штучно вводять трохи нових змінних з таким розрахунком, щоб отримана нова система рівнянь-обмежень уже мала повний одиничний базис, якому відповідає опорне рішення нової системи обмежень.
Потім вирішують задачу ЛП із новими обмеженнями й зі спеціально побудованою цільовою функцією (надалі будемо називати запропоновану задачу розширеною, або М-задачею стосовно вихідної задачі).
2. М-Задача розв'язування ЗЛП
Нехай потрібно знайти максимум функції
(1)
при обмеженнях:
(2)
,
(3)
де
й серед векторів
,
,
…
немає m одиничних.
Складемо до вихідної задачі розширену задачу ( М-задачу).
Потрібно визначити максимальне значення функції
при обмеженнях
,
де М — деяке досить велике позитивне число.
Змінні
називаються штучними (як і вектори
).
Кількість штучних векторів може бути
від 1 до m залежно від наявності у
вихідній задачі одиничних векторів.
Розширена задача має опорний план
,
у якому n-m нульових елементів,
тому її розв’язок може
бути знайдено симплекс-методом.
У процесі рішення штучні змінні виводяться з базису й, отже, приймають нульові значення в оптимальному плані. Значення цільової функції розширеної задачі в оптимальному плані (тобто при нульових значеннях штучних змінних) збігається зі значенням цільової функції вихідної задачі (1)-(3).
При опорному плані розширеної задачі (М-задачі) значення лінійної форми є
,
а значення оцінок
.
Таким чином,
і різниці
складаються із двох частин, одна з яких
залежить від М.
3. Алгоритм розв'язання злп із штучною базою
У процесі рішення розширеної задачі складають симплекс-таблицю, у якій після звичайного (m+1)-го рядка, де записуються оцінки, які не мають М, поміщають (m+2)-й рядок, де записують коефіцієнти при М.
При переході від одного опорного плану до іншого в базис вводять вектор, що відповідає найбільшому за абсолютною величиною від’ємному числу (m+2)-го рядка.
Штучний вектор, виключений з базису в результаті деякої ітерації, надалі не має змісту вводити ні в один з наступних базисів, і перетворення стовпців цього вектора зайві.
Перерахування симплекс-таблиці при переході від одного опорного плану до іншого роблять за загальними правилами симплексного методу по (m+2)-му рядку доти, поки:
а) всі штучні вектори не будуть виключені з базису. Після цього визначення оптимального плану продовжують по (m+1)-му рядку;
б) не всі штучні вектори виключені з
базису, але при цьому в (m+2)-му рядку
немає більше від’ємних
значень. Тоді, якщо елемент, що знаходиться
в (m+2)-му рядку стовпця
,
від’ємний, то задача не має рішення;
якщо він дорівнює нулю, то знайдений
опорний план вихідної задачі є виродженим
і базис містить, принаймні, один з
векторів штучного базису.
Контрольні запитання
1. Поясніть сутність прийому, що називається введенням штучного базису в ЗЛП.
2. Поясніть ідею симплексного методу розв'язування ЗЛП із штучною базою.
3. Які змінні в ЗЛП називаються штучними?
4. Яка задача називається М-задачею розв'язування ЗЛП?
5. Наведіть алгоритм розв'язання ЗЛП із штучною базою.